У вівторок, 14 травня, Міжнародний центр діалогу KAICIID провів Всесвітній форум діалогу в Лісабоні за участю 140 людей, серед яких знаходились релігійні лідери, діючі і колишні голови держав, а також представники ООН.
Одним із головних положень в виступах на конференції було те, що досягнення цілей глобального розвитку вимагає «змін в серцях і розумах людей і в суспільствах по усьому світу».
Колишній прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці охарактеризував зусилля наслідного принца Саудії Мухаммеда бін Салмана по зміцненню миру в усьому світі як «важливі» і підкреслив, що «його бачення сприяє діалогу на Близькому Сході і у світі». Імам і проповідник Забороненої мечеті доктор Салех бін Хумейд в своїй промові сказав: «Ми простягаємо руки для співпраці з усіма діючими силами… щоб побудувати «бажаний мир» для збереження гідності людини в усіх куточках землі … заради реалізації людських цінностей і права на гідне життя «для усіх людей у світі»». Також він додав: «Діалог став основоположною і необхідною справою для досягнення «справедливого і всебічного миру», закріплення моральних цінностей в усіх суспільствах, а також просунення культури діалогу і його принципів як основного кроку до захисту від «екстремізму і ненависті»».
Форум також зачепив зростаючу хвилю екстремізму і насильницьких конфліктів, а також важливу роль міжрелігійного діалогу протистоянні цим викликам, оскільки релігійні лідери, які мають авторитет і довіру всередині суспільств, розглядаються як ключові фігури в усунені розбіжностей, підживлюючи такі конфлікти. Муфтій Єгипту доктор Шавкі Аллям заявив, що «активізація діалогу між послідовниками різних релігій і культур є нагальною необхідністю для забезпечення «єдності структур людського суспільства» і порятунку майбутніх поколінь від потрапляння під вплив екстремізму, ненависті, насильства і нетерплячості».
Промовці також попередили, що «з таким трудом сформовані об’єднання, скеровані на «підтриманні миру», знаходяться під великим тиском». Учасникам також буде запропоновано підтримати необхідність діалогу в умовах мінливої реальності, сконцентрувавши увагу на освіті і «миротворчій діяльності під керівництвом жінок»…
Звертаючись до сайту KAICIID, щоб зрозуміти їх погляд на діалог, ми знаходимо наступне визначення:
«Діалог зазвичай визначається як взаємний процес консультацій, ціллю якого є прагнення до досягненню взаєморозуміння за допомогою вислуховування і взаємної поваги для того, щоб знайти точки дотику і зрозуміти відмінності в різноманітних точках зору. Діалог — це не просто дебати чи звичайна дискусія, діалог не скерований на переконання інших погодитись з чужою точкою зору або змінити свої погляди. Діалог скерований на подолання непорозуміння і зруйнування стереотипів для підсилення взаєморозуміння».
На тему міжрелігійного діалогу KAICIID говорить наступне:
«Діалог між послідовниками різних релігій не скерований на те, щоб набути людей, які змінили віру, або перемогти в релігійних дебатах. Він скерований на пошук схожостей і відмінностей між різними релігійними і доктринальними точками зору з метою зміцнення довіри і побудови суспільства з загальними цілями, які виходять за межі релігійних кордонів. Через міжрелігійний діалог релігійні спільноти можуть долати як припускаємі, так і реальні розбіжності для спільного протистояння викликам, таким як взаємна ненависть, несправедливість погіршення стану довкілля на місцевому, національному чи глобальному рівнях».
Це визначення діалогу ясно показує, що його ціль полягає в нівелюванні розбіжностей між релігіями і різними ідеологіями, щоб прихильники тієї чи іншої релігії втратили свою ідентичність і стали готові взаємодіями з опонентами так, як нібито вони з ними згоді. Розбіжності між послідовниками різних релігій представляються як малозначущі відмінності, які не проводять чіткого розмежування між ними.
І хоча ці конференції заявляють, що діалог включає в себе усі релігії без винятку, проте уважне їх вивчення показує, що основна увага приділяється Ісламу і мусульманам. Основною ціллю цих конференцій є Ісламська Умма. Чому? Тому що Ісламська Умма, на відміну від інших в наш час, є єдиною, чия релігія як і раніше є головним натхненником і основним двигуном в усіх аспектах її життя. Незважаючи на величезні зусилля Заходу в мусульманських країнах протягом двох сторіч, скеровані на культурне і ідейне відокремлення релігії від життя, суспільства і держави, Ісламська Умма знов і на більш високому рівні повертається до побудови своїх поглядів на життя, на світ і на політичні події крізь призму ісламської акиди, надихаючись своєю ісламською спадщиною. Ця культурна ідентичність, яку Умма усе іще в значній мірі зберігає, і процес її відновлення, який почався десятиріччя назад, є джерелом її стійкості перед лицем західної гегемонії.
Завдяки вірі в свою Книгу і Сунну Пророка ﷺ, Умма як і раніше відмовляється визнавати сіоністське утворення на своїй землі, бореться за вигнання окупантів із Афганістану, прагне позбутись від маріонеткових режимів в своїх країнах, слугуючих колонізаторам, відкидає секуляризм, моральний розклад, пороки і збочення, і як і раніше з підозрою ставиться до усіх втручань невірних колонізаторів до своїх справ. Тому вони хочуть перепрограмувати розуми мусульман, і, як було сказано на конференції KAICIID, «внести зміни в серця і розуми людей і суспільства», щоб вони були готові прийняти усі ці пороки під привабливими гаслами, такими як діалог, згода з іншою думкою, відкритість, співіснування, мир і терпимість.
Ці концепції повинні виходити із вуст «визнаних релігійних лідерів, які володіють авторитетом і довірою в своїх спільнотах як ключові фігури», як це вказано в матеріалах конференції KAICIID.
По суті, діалог між носіями різних ідей і релігій не полягає у пошуку спільних знаменників і обмеженні цим, щоб підлещуватись один до одного і говорити людям, що ми згоді з вами по багатьом питанням, у той час як насправді вони відрізняються в основах і в ключових питаннях. Взаємовідносини повинні ґрунтуватись на тому, що кожна сторона представляє свої погляди і ідеї, наводячи докази і розумні аргументи для встановлення істини. Отож, відносини мусульман з іншими людьми в турботі про них і виходячи із щирого ставлення до них повинні полягати в тому, щоб закликати їх усіх, без якої-небудь форми примушення, до Ісламу як останньому посланню від Господа, опираючись на переконливі докази і раціональні аргументи, які вказують на те, що Коран — це книга Аллаха, а Мухаммад, ﷺ — Його Посланець.
Аллах говорить:
قُلْ يَا أَيُّهَا النَّاسُ إِنِّي رَسُولُ اللهِ إِلَيْكُمْ جَمِيعاً الَّذِي لَهُ مُلْكُ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ لَا إِلَهَ إِلَّا هُوَ يُحْيِي وَيُمِيتُ فَآمِنُوا بِاللهِ وَرَسُولِهِ النَّبِيِّ الْأُمِّيِّ الَّذِي يُؤْمِنُ بِاللهِ وَكَلِمَاتِهِ وَاتَّبِعُوهُ لَعَلَّكُمْ تَهْتَدُونَ
«Скажи: «О, люди! Я — Посланець Аллаха до усіх вас. Йому належить влада над небесами і землею. Немає божества, окрім Нього. Він воскрешає і умертвляє. Увіруйте ж в Аллаха і в Його Посланця, неграмотного (не вміючого читати і писати) Пророка, який увірував в Аллаха і Його Слова. Послідуйте за ним, щоб ви послідували прямим шляхом»» (7:158).
Аллах також сказав:
وَمَنْ يَبْتَغِ غَيْرَ الْإِسْلَامِ دِيناً فَلَنْ يُقْبَلَ مِنْهُ وَهُوَ فِي الْآَخِرَةِ مِنَ الْخَاسِرِينَ
«Від того, хто шукає іншу релігію, крім Ісламу, це ніколи не буде прийнято, і в Останньому житті він опиниться серед тих, хто зазнав шкоди» (3:85).
Цей же зміст виражений в словах Аллаха:
قُلْ يَا أَهْلَ الْكِتَابِ تَعَالَوْا إِلَى كَلِمَةٍ سَوَاءٍ بَيْنَنَا وَبَيْنَكُمْ أَلَّا نَعْبُدَ إِلَّا اللهَ وَلَا نُشْرِكَ بِهِ شَيْئاً وَلَا يَتَّخِذَ بَعْضُنَا بَعْضاً أَرْبَاباً مِنْ دُونِ اللَّهِ فَإِنْ تَوَلَّوْا فَقُولُوا اشْهَدُوا بِأَنَّا مُسْلِمُونَ
«Скажи: «О, люди Писання! Давайте дійдемо до єдиному слову для нас і для вас про те, що не будемо поклонятись нікому, окрім Аллаха, не будемо долучати до Нього ніяких співтоваришів і не будемо вважати один одного господами поряд з Аллахом». Якщо ж вони відвернуться, то скажіть: «Свідчите, що ми — мусульмани»» (3:64).
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Касас
05.06.2024 р.
