Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган подякував Генеральному секретарю НАТО Йенсу Столтенбергу за підтримку дій турецького керівництва відносно військової операції в Афріні на півночі Сирії.
26 січня, виступаючи на розширеному засідання керівників обласних відділів партії «Справедливості та розвитку» (ПСР), Ердоган також піддав критиці заяви, зроблені Америкою: «У Туреччині як і раніше говорять про ворожість до Америки. Ми ж цього не бажаємо. Ми хочемо зробити це разом», — сказав він.
Військові операції, розпочаті Туреччиною в Афріні у ніч на суботу 20 січня 2018 року, були представленні громадськості як війна за незалежність проти Америки, супроводжувана атмосферою визвольної війни, яка формує громадську думку про те, що ця війна ведеться проти США, у зв’язку з тим, що Штати підтримують курдську «Партію демократичної єдності» (PYD) та її воєнізоване крило — «Загін народної самооборони» (YPG).
Як і в усіх мусульманських країнах, так і у Туреччині у роки окупації Іраку та Афганістану різко зросли почуття ворожості та ненависті проти Америки. Її колоніальне обличчя чітко закріпилось у розумах мусульман після того, як в епоху Обами у якійсь мірі вдалось приховувати це. Але сьогодні Америка відкрито, як вампір, ссе кров в ісламському світі, з одного боку, і скаржиться на зростаючу ворожість проти Америки у мусульманському світі в загалом (і у Туреччині — зокрема) — з іншого. Ми спостерігаємо ці скарги, виходячи із деталей телефонної розмови між Ероганом та Трампом. Ердоган розповідає про скаргу Трампа на зростаючий американізм у Туреччині і чим же відповідає? — «У Туреччині як і раніше говорять про ворожість до Америки. Ми ж цього не бажаємо. Ми хочемо зробити це разом», — говорить він.
Ми задаємось питанням: що саме Туреччина хоче «зробити разом» з Америкою? Розділити з нею гегемонію та колоніалізм? Ні! Америка ані з ким не буде ділити ресурси, які висмоктує! Дії Туреччини спільно зі Сполученими Штатами на Близькому Сході полягають у тому, щоб «перекроїти» карту Сирії зокрема, і Іраку та Близького Сходу — у цілому. Оскільки Америка є злочинною колонізаторською державою, вона не обмежиться усього лише «перекроюванням» регіону, покладаючись на дії однієї Туреччини, а при необхідності буде «вгодовувати» угрупування та використовувати найманих бійців із PYD та YPG, сіючи розкол між мусульманами.
Тому буде великою помилкою оцінювати операцію, яку Туреччина почала в Афріні, у відриві від сирійської революції. Мова йде не лише про те, що Туреччина позбулась від терористичних елементів на південних кордонах та захистилась від «Робочої партії Курдистану» (РПК), PYD и YPG. Це питання напряму зв’язано з сирійською революцією, оскільки поді на сирійсько-турецькому кордоні не виникли сьогодні. Америка працює з Туреччиною з 2012 року і співпрацює з Іраном для реалізації рішення, яке вона хоче здійснити у Сирії. Вона також співпрацює з Саудівською Аравією та країнами Перської затоки. Окрім цього, Штати за свої колоніальні інтереси паралельно своїм союзникам в особі низки держав також працюють і з бойовими угрупуваннями, прямо або непрямо воюючими від американського імені.
Саме так, як викладено вище, варто оцінювати операцію, розпочату Туреччиною в Афріні, який перейшов під контроль PYD та її військового крила у другий рік сирійської революції у липні 2012 року. Тоді сили Асада, з метою захистити свій режим, відступили із тих місць і здали вищевказаним угрупуванням регіон Рожава (складається із трьох регіонів: Джазіра, Афрін та Євфрат). Так чому ж сирійський режим передав цю північну лінію оборони курдським силам без бою?
Це пояснюється тим,що і сирійський режим і Америка чудово знають, що ніхто, окрім цих курдських «союзницьких» сил, не пішов би захищати їх бажання та зловмисні вимоги. Асад же довіряє курдським силам через свою довіру Америці, тому що вона контролює PYD та YPG. Тут необхідно зазначити, що усі оцінки та аналізи, які ігнорують цей факт, і усі політичні та військові кроки, які будуть вживатися у цьому напрямку, відбуваються в інтересах Америки.
Раніше стверджувалось, що операція «Щит Євфрату», ініційована Туреччиною до цього, є лише частиною американського плану врегулювання, що сприяє збереженню режиму Асада у Сирії Це була пастка і западня для повалення Алеппо. У той день я зустрів критики на свою адресу, доки не стало явним те, що Алеппо був зданий асадівському режиму. Сьогодні, використовуючи ту ж стратегію, як у ході операції «Щит Євфрату», коли воєнізована опозиція була виведена під ковпаком «Сирійської вільної армії» із півночі Сирії у цілому, і із Ідлібу та його околиць — зокрема, групи виводяться у напрямку Афріна, що послаблює опозицію, яка б’ється проти Асада, та підсилює його контроль над Алеппо та Ідлібом.
Результатом операцій «Оливкова гілка» стане здача нових стратегічних районів на півдні Алеппо та Ідлібу, як це було у східній частині Алеппо після операції «Щит Євфрату». Як Алеппо був зданий режиму внаслідок операції «Щит Євфрату», так само і Ідліб буде зданий внаслідок операції «Оливкова гілка». Цього бажає Америка, щоб «пробити затор» астанинських переговорів, організованих Росією, а виконує це, на жаль, Туреччина.... Я думаю, тепер стає ясним, кому саме простягається оливкова гілка на тлі сирійського національного прапору на логотипі конгресу сирійського нацдіалогу у Сочі.
Якщо Туреччина дійсно щира та рішуча в операціях в Афріні, то її ставлення до Америки, що підтримує PYD и YPG, які ставлять під загрозу її кордони, повинно бути ворожим, а не дружнім.. Їй варто по-іншому роз’яснити свої цілі у цій операції; показати, що задачею в Афріні є нанесення удару по плану Америки, яка посіяла фітну в Іраку та Сирії і прагне розділити Близький Схід, щоб підсилити свою гегемонію та колонізацію. Тому кожен крок Туреччини повинен перешкоджати подальшому розділенню ісламських земель,тому що шаріатські закони зобов’язують до об’єднання, а не до розколу.
Проте сьогодні Туреччина об’являє війну цим терористам-сепаратистам, з одного боку, а з іншого — бажає співпрацювати та бути союзником з колонізатором-окупантом, який жадає розколу ісламських земель і використовує цих же терористів-сепаратистів для цих задач. Так, вжиті Туреччиною військові кроки та проголошені цілі знаходяться у явному протиріччі, тому що реальна загроза тероризму виходить від Америки. Навіщо ж соромитись через антиамериканські настрої у Туреччині? Якщо ми пишаємось своєю ворожістю у відношенні тероризму, то так само повинні пишатися ненавистю до Америки, тому що вона — головний терорист.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Махмуд Кар
16 Джумада аль-уля 1439 р.х.
02.02.2018 р.
