Термін «Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а» 4 ч.

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Історія терміна «Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а»

Перше: термін «аль-Джама’а» має певне шаріатське значення

У хадисах Посланника Аллаха (с.а.с.) наводиться слово «аль-джама’а» в поєднанні з мусульманами. Одним з них є хадис, який приводиться від Анаса ібн Маліка (р.а.), що Посланник Аллаха (с.а.с.) сказав:

نَضَّرَ اللَّهُ عَبْدًا سَمِعَ مَقَالَتِي هَذِهِ فَحَمَلَهَا، فَرُبَّ حَامِلِ الْفِقْهِ فِيهِ غَيْرُ فَقِيهٍ، وَرُبَّ حَامِلِ الْفِقْهِ إِلَى مَنْ هُوَ أَفْقَهُ مِنْهُ، ثَلَاثٌ لَا يُغِلُّ عَلَيْهِنَّ صَدْرُ مُسْلِمٍ: إِخْلَاصُ الْعَمَلِ لِلَّهِ، وَمُنَاصَحَةُ أُولِي الْأَمْرِ، وَلُزُومُ جَمَاعَةِ المسلمين، فَإِنَّ دَعْوَتَهُمْ تُحِيطُ مِنْ وَرَائِهِمْ

«Нехай обрадує Аллах раба (Свого), який почує мої слова, запам’ятає і освоїть їх, а також передасть тому, хто їх не чув. Адже може бути так, що той, хто несе знання, не володіє потрібним розумінням, і можливо, що той, хто несе знання, несе їх до того, хто розуміє краще за нього. До трьох речей не має відрази серце віруючого: щире виконання справ тільки заради Аллаха, щиросерде ставлення до правителів мусульман і прихильність до їх громаді, бо їх благання (мольба) охоплює тих, хто за ними».

Цей хадис передали Ахмад (4/80), Ібн Маджа (231) і ат-Табарані в «Му’джам аль-Кабір» з надійним ланцюжком передачі (хасан).

Одного разу Умар ібн аль-Хаттаб виступив з проповіддю перед жителями Шама. У своїй промові Умар сказав: «Одного разу перед нами на мінбар вийшов Посланник Аллаха (с.а.с.) і звернувся до нас з такими словами:

قَامَ فِينَا رَسُولُ اللَّهِ -صلى الله عليه وسلم- مَقَامِي فِيكُمْ، فَقَالَ: اسْتَوْصُوا بِأَصْحَابِي خَيْرًا، ثُمَّ الَّذِينَ يَلُونَهُمْ، ثُمَّ الَّذِينَ يَلُونَهُمْ، ثُمَّ يَفْشُو الْكَذِبُ حَتَّى يُعَجِّلَ الرَّجُلُ بِالشَّهَادَةِ قَبْلَ أَنْ يُسْأَلَهَا، وَبِالْيَمِينِ قَبْلَ أَنْ يُسْأَلَهَا، فَمَنْ أَرَادَ بُحْبُوحَةَ الْجَنَّةِ فَلْيَلْزَمِ الْجَمَاعَةَ، فَإِنَّ الشَّيْطَانَ مَعَ الْوَاحِدِ، وَمِنَ الاثْنَيْنِ أَبْعَدُ، فَمَنْ سَرَّتْهُ حَسَنَتُهُ وَسَاءَتْهُ سَيِّئَتُهُ فَهُوَ مُؤْمِنٌ

«Я заповідаю вам неухильно слідувати за моїми сподвижниками, потім – за наступним поколінням, потім – за наступним поколінням. Потім пошириться брехня, людина буде вимовляти клятву і свідчити, якщо навіть його про це не просять, і той з вас, хто хоче просторів Раю, нехай дотримується громади мусульман, воістину, Шайтан – з тим, хто є один, а від двох він знаходиться трохи далі. І той, чиї добрі діяння радують його, а погані – засмучують, той є тим, що увірував»».

Цей хадис передали ат-Тірмізі і Ахмад з надійним ланцюжком передачі (хасан). У двох вищезгаданих хадисах надається однозначний наказ дотримуватися громади мусульман. У зв’язку з цим хотілося б привести важливий коментар Імама Шафіі, нехай змилується над ним Аллах, щодо суті наказу Пророка Мухаммада (с.а.с.) дотримуватися громади мусульман. Після того, як Імам згадав вищенаведений хадис, переданий Умаром, Шафіі каже: «Одного разу мене запитали: «У чому сенс наказу Пророка Мухаммада (с.а.с.) дотримуватися громади мусульман?». І я відповів: «Ні в чому, крім одного (тобто у цього хадиса тільки одне значення)». Запитувач продовжив: «Чому ви виключаєте інші значення і категорично стверджуєте, що в цьому наказі тільки один зміст?». І я відповів: «Якщо ваша громада буде роз’єднана на частини, ніхто не зможе дотримуватися єдності громади, тіло якої роздроблене на частини. І якщо частини тіла зібрати в одне ціле, яке збере в собі віруючих і невіруючих, побожних і розпусних, то втратиться сенс дотримуватися громади через неможливість єднання віри з невірою, а також через те, що з’єднання частин не дасть ніяких результатів. Отже, сенс наказу дотримуватися громади полягає в залученні до об’єднання мусульман навколо того, що заборонив і дозволив Іслам, наказавши смиренно дотримуватися їх (тобто підкорятися). І хто буде стверджувати те, що говорить громада мусульман, той дотримується громади мусульман. А хто буде суперечити тому, що говорить громада мусульман, той вийшов проти громади мусульман, дотримуватися якої наказав Пророк Мухаммад (с.а.с.)»». При уважному розгляді цього пояснення Імама Шафіі (р.а.) можна помітити дві деталі щодо залучення до громади мусульман. Перше – це об’єднання мусульман навколо того, що заборонив і дозволив Іслам. А це означає, що критеріями добра і зла в цій громаді є накази і заборони Ісламу. Друге – це підпорядкування на підставі наказів і заборон Аллаха. І під словом «підпорядкування» в даному випадку мається на увазі покірність Аллаху, Його Посланнику (с.а.с.) і можновладцям з числа мусульман. Ми пояснимо це трохи пізніше, з дозволу Аллаха.

Крім цих двох умов, в словах Імама Шафіі простежується третя важлива деталь, а саме – те, що з’єднання частин тіла не буде представляти собою суспільство і не матиме ніякого сенсу. Навпаки, громада, дотримуватися якої зобов’язані мусульмани, є об’єднанням мусульман на основі ісламських понять. Іншими словами, поняття є основою визначення суспільства, що відрізняється від визначення громади. І ми бачимо, як Імам Шафіі ставить тонку грань між громадою і суспільством.

Повідомляється, що Хузайфа ібн аль-Яман (р.а.) сказав:

كَانَ النَّاسُ يَسْأَلُونَ رَسُولَ اللَّهِ -صلى الله عليه وسلم- عَنِ الْخَيْرِ وَكُنْتُ أَسْأَلُهُ عَنِ الشَّرِّ مَخَافَةَ أَنْ يُدْرِكَنِى فَقُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّا كُنَّا فِى جَاهِلِيَّةٍ وَشَرٍّ فَجَاءَنَا اللَّهُ بِهَذَا الْخَيْرِ فَهَلْ بَعْدَ هَذَا الْخَيْرِ شَرٌّ؟ قَالَ: «نَعَمْ». فَقُلْتُ: هَلْ بَعْدَ ذَلِكَ الشَّرِّ مِنْ خَيْرٍ؟ قَالَ: «نَعَمْ وَفِيهِ دَخَنٌ». قُلْتُ: وَمَا دَخَنُهُ ؟ قَالَ: «قَوْمٌ يَسْتَنُّونَ بِغَيْرِ سُنَّتِى وَيَهْدُونَ بِغَيْرِ هَدْيِى تَعْرِفُ مِنْهُمْ وَتُنْكِرُ». فَقُلْتُ: هَلْ بَعْدَ ذَلِكَ الْخَيْرِ مِنْ شَرٍّ ؟ قَالَ: «نَعَمْ دُعَاةٌ عَلَى أَبْوَابِ جَهَنَّمَ مَنْ أَجَابَهُمْ إِلَيْهَا قَذَفُوهُ فِيهَا». فَقُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ صِفْهُمْ لَنَا. قَالَ: «نَعَمْ قَوْمٌ مِنْ جِلْدَتِنَا وَيَتَكَلَّمُونَ بِأَلْسِنَتِنَا». قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ فَمَا تَرَى إِنْ أَدْرَكَنِى ذَلِكَ ؟ قَالَ: «تَلْزَمُ جَمَاعَةَ الْمُسْلِمِينَ وَإِمَامَهُمْ». فَقُلْتُ: فَإِنْ لَمْ تَكُنْ لَهُمْ جَمَاعَةٌ وَلاَ إِمَامٌ ؟ قَالَ: «فَاعْتَزِلْ تِلْكَ الْفِرَقَ كُلَّهَا وَلَوْ أَنْ تَعَضَّ عَلَى أَصْلِ شَجَرَةٍ حَتَّى يُدْرِكَكَ الْمَوْتُ وَأَنْتَ عَلَى ذَلِكَ»

«Зазвичай люди питали Посланника Аллаха (с.а.с.) про добре, а я питав його про погане, побоюючись, що воно спіткає мене. Я сказав: «О Посланник Аллаха! Воістину, ми перебували в невігластві і у злі, а потім Аллах дарував нам благо, але чи прийде після цього блага зло?». Він сказав: «Так». Тоді я запитав: «А чи прийде після цього зла благо?». Він відповів: «Так, але до нього буде приєднано і зло». Я запитав: «У чому ж це буде полягати?». Він відповів: «З’являться люди, які стануть керувати іншими не так, як це роблю я, а ви побачите їхні справи і не схвалите їх». Я запитав: «А чи прийде після цього блага зло?». Він відповів: «Так, прийдуть ті, хто закликатимуть людей до брами Пекла, і того, хто відповість на їх заклик, вони кинуть в Вогонь!». Я попросив: «О Посланник Аллаха! Опиши їх для нас». Він сказав: «Вони будуть з нашого середовища і будуть розмовляти нашою мовою». Я запитав: «Що ж ти наказуєш мені робити, якщо я доживу до цього?». Він сказав: «Не розставайся з громадою мусульман і правителем». Я запитав: «А якщо я не застану ні громади, ні правителя?!». Пророк (с.а.с.) сказав: «Тоді відсторонюйся від усіх цих груп, навіть якщо доведеться тобі для цього вчепитися зубами в корені дерев, і залишайся в подібному положенні, поки не прийде до тебе смерть!»» (цей хадис передали Бухарі, 3606, Муслім, 1847, Абу Дауд, 4244).

Тут хотілося б звернути увагу читача на важливу деталь в хадисі, а саме – на те, що відсутність громади мусульман і Імама мусульман означає роз’єднаність, якої слід уникати, що потрібно дотримуватися аль-джама’а (громади) і берегти Імама, адже без Імама не може бути громади. Якби без Імама можна було допустити аль-джама’а, то Пророк (с.а.с) наказав би притримуватися аль-джама’а, незважаючи на відсутність Імама. Так само і без громади мусульман не може бути Імама, а точніше – халіфа.

Від аль-Харіса аль-Аш’арій передається, що «Пророк (с.а.с.) сказав:

إِنَّ اللَّهَ أَمَرَ يَحْيَى بْنَ زَكَرِيَّا بِخَمْسِ كَلِمَاتٍ...» فذكر الحديث بطوله، قال رسول الله -صلى الله عليه وسلم- «وَأَنَا آمُرُكُمْ بِخَمْسِ كَلِمَاتٍ أَمَرَنِي اللَّهُ عَزَّ وَجَلَّ بِهِنَّ: الْجَمَاعَةُ، وَالسَّمْعُ وَالطَّاعَةُ، وَالْهِجْرَةُ، وَالْجِهَادُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ، فَمَنْ خَرَجَ مِنَ الْجَمَاعَةِ قِيدَ شِبْرٍ فَقَدْ خَلَعَ رِبْقَةَ الْإِسْلَامِ مِنْ عُنُقِهِ إِلَّا أَنْ يَرْجِعَ

«Воістину, Аллах наказав пророку Ях’є ібн Закарії здійснювати п’ять речей і наказувати синам Ізраїля здійснювати їх». І він згадав їх. Потім Пророк (с.а.с.) сказав: «І я наказую вам п’ять речей, які велів мені Аллах: громада, покірність, підпорядковування, хіджра і джихад на шляху Аллаха. Хто вийшов із громади хоча б на йоту, той вважається тим, хто розв’язав вузол Ісламу зі своєї шиї до тих пір, поки не повернеться назад»» (передали ат-Тірмізі і Ахмад).

Від Ібн Аббаса передається, що Пророк (с.а.с.) сказав:

مَنْ كَرِهَ مِنْ أَمِيرِهِ شَيْئًا فَلْيَصْبِرْ، فَإِنَّهُ مَنْ خَرَجَ مِنَ السُّلْطَانِ شِبْرًا مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً

«Хто зненавидить що-небудь у свого аміра, нехай проявляє терпіння. Хто вийде з підпорядкування аміру (султану) і помре, той помре смертю часів невігластва (джахілії)» (Бухарі, ат-Тірмізі, Ібн Хузейма, Ібн Хіббан).

У цих хадисах видно, як переплітаються слова «вийшов із громади», «вийшов з підпорядкування аміру (султану)», що вказує на те, що ці слова мають одне значення. Отже, влада в Ісламі належить Ісламській Уммі, яка доручає її шляхом присяги халіфу, щоб він керував і опікувався нею відповідно до законів Ісламу. Значить, природно те, що «вихід з підпорядкування» означає «вихід з громади». Також вихід проти аль-джама’а не означає вихід проти фізичної маси, тобто тіла суспільства, навпаки, це – вихід проти цінностей і понять цієї громади.

Від Ібн Аббаса (р.а.) повідомляється, що Пророк Мухаммад (с.а.с.) сказав:

مَنْ رَأَى مِنْ أميره شَيْئًا يَكْرَهُهُ فَلْيَصْبِرْ، فَإِنَّهُ لَيْسَ أَحَدٌ يُفَارِقُ الْجَمَاعَةَ شِبْرًا فَيَمُوتُ إِلا مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً

«Хто побачить від свого аміра те, що йому не подобається, нехай проявляє терпіння. Воістину, хто помре, залишивши громаду, хоча б на трохи, той помре смертю часів невігластва (джахілії)» (вивів Бухарі). В іншій версії від Абу Зарра (р.а.) цей хадис передається з наступним текстом:

مَنْ فَارَقَ الْجَمَاعَةَ شِبْرًا فَقَدْ خَلَعَ رِبْقَةَ الإِسْلاَمِ مِنْ عُنُقِهِ

«Хто відступився від громади хоча б на йоту, той вважається тим, хто розв’язав вузол Ісламу зі своєї шиї» (вивів Абу Давуд).


Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха – Абу Малик
31.12.2016