Залишення без допомоги не наблизить до перемоги над тираном

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Армія Радянського Союзу після довгих років Холодної війни у гонитві озброєнь зі Сполученими Шатами Америки у 1978 році увійшла з усією своєю потужністю в Афганістан для підтримання там свого маріонеткового уряду.

Ісламська Умма по усьому світу від сходу до заходу відреагувала на цей напад, були сформовані згуртування і був об’явлений джихад на шляху Аллаха проти цієї безбожної армії. Муджахіди активно підтримувались своїми країнами, або, як мінімум, на них затуляли очі, від Пакистану до Хіджазу, Лівії, Магрібу та Сирії. Це вимусило радянські війська покинути Афганістан, за 10 років війни вони понесли багато втрат, як матеріально, так і людськими життями, вони були вимушені визнати поразку перед незначними загонами муджахідів. Цей приклад у сучасну епоху підтвердив, що якщо Умма належним чином приймає свою проблему, то вона неодмінно отримає перемогу над ворогом. Передається, що Халід ібн Валід написав листа цезарю: «Прийми Іслам, і ти будеш у безпеці, у протилежному випадку я прийду з тими, хто любить смерть більше, аніж ви любите життя». Прочитавши листа, цезар звернувся з допомогою до китайського імператора, який відповів йому: «О цезар, я не можу протистояти народу, який, якщо бажає зрушувати гори, то зсуває їх».

З перших днів сирійської революції проти тирана Шаму народ Сирії звернувся за допомогою до своїх братів — до синів Умми. Проте мало хто надав йому підтримку, тому що світові держави та їх агенти із числа мусульманських правителів перешкоджали цьому. Більше того, ці крани створили міжнародну коаліцію, щоб продовжити хрестові походи проти Ісламської Умми, допомагаючи тирану Шаму у війні проти щирих революціонерів. Внаслідок цієї хрестової кампанії більше мільйону людей були вбиті, 5 мільйонів стали біженцями, більше 6 мільйонів були вимушені покинути свої дома, більше мільйону людей осаджені всередині країни. У в’язницях тирана пропали без вісті більше 100 тис. людей, де над ними застосовувались різноманітні тортури, фізичне та психологічне насильство, про які ми навіть не чули у часи європейської інквізиції проти мусульман.

Незважаючи на те, що народ Сирії поклався лише на свої сили, він продовжив протистояти режиму та підлій міжнародній коаліції. Жителі Шаму продовжили свою революцію з дивною настирливістю, незважаючи на великі втрати, вони як і раніше повні рішучості реалізувати свою мету, а саме — скинути режим і встановити систему, якою будуть задоволені мешканці небес та землі. Якщо б не змова проти революціонерів і якщо б Умма надали їм підтримку, вони б давно скинули режим Башара. Завзятість народу Сирії перевершило настирливість їх братів-муджахідів в Афганістані.

Якщо б інший народ спіткало те, що спіткало сирійців із змов, вбивств та знущань, то не залишилось би того, хто закликав до таких високих цілей, вони б підкорились злочинній міжнародній спільноті та алавітському режиму у Дамаску. Сильне утискання з боку режиму не залишило народу Сирії іншого вибору, окрім як бути упорними до кінця, і у своєму виборі вони подібні Таріку ібн Зіяду. Коли Тарік ібн Зіяд висадився на берегах Іспанії, він наказав спалити кораблі, а потім сказав своїм воїнам: «Позаду вас — океан, а попереду — ворог Аллаха». І цим він надихнув своїх воїнів на боротьбу до останнього подиху.
Твердість народу Сирії перед цією бурею не звільняє решту усіх інших мусульман від обов’язку надати їм підтримку. Всевишній Аллах сказав:

إِنَّ الَّذِينَ آمَنُوا وَهَاجَرُوا وَجَاهَدُوا بِأَمْوَالِهِمْ وَأَنْفُسِهِمْ فِي سَبِيلِ اللَّهِ وَالَّذِينَ آوَوْا وَنَصَرُوا أُولَئِكَ بَعْضُهُمْ أَوْلِيَاءُ بَعْضٍ وَالَّذِينَ آمَنُوا وَلَمْ يُهَاجِرُوا مَا لَكُمْ مِنْ وَلَايَتِهِمْ مِنْ شَيْءٍ حَتَّى يُهَاجِرُوا وَإِنِ اسْتَنْصَرُوكُمْ فِي الدِّينِ فَعَلَيْكُمُ النَّصْرُ إِلَّا عَلَى قَوْمٍ بَيْنَكُمْ وَبَيْنَهُمْ مِيثَاقٌ وَاللَّهُ بِمَا تَعْمَلُونَ بَصِيرٌ

«Воістину, ті, які увірували, здійснили переселення та бились своїм майном та своїми життями на шляху Аллаха, а також ті, які надали притулок мухаджирам (переселенцям) і надали допомогу,є помічниками та друзями один одному. Якщо ж люди увірували, але не здійснили переселення, то ви не повинні захищати їх, доки вони не зроблять переселення. Якщо вони попросять вас про допомогу у справах релігії, то ви повинні допомогти, якщо тільки ця допомога не скерована проти народу, з яким ви уклали угоду. Аллах бачить те, що ви робите» (8:72).

Ані для кого не секрет, що сили злочинного режиму — виснажуються, і для того, щоб народ отримав перемогу, вимагається не так багато зусиль. Будь-як держава в ісламському світі у змозі надати достатню кількість зброї та людей для перемоги, звичайно, якщо вони побажають виконати наказ їх Господа у наданні допомоги мусульманам Сирії. Наприклад, якщо Пакистан відправить деякі свої спецпідрозділи, які здатні ліквідувати повітряні сили Америки, Туреччини та Росії, якими вони бомбардують мирне населення на очах у повстанців. Таким чином, знищивши авіацію,буде порушений баланс сил на користь коаліції, а потім буде скинутий тиран. Проте усім добре відомо, що режими в ісламському світі, у тому числі — і Пакистан під його військовим та політичним керівництвом — агенти заходу, і вони не краще тирана Башара. Тому не варто очікувати, що вони нададуть допомогу сирійському народу. Навпаки, очікується, що Пакистан прийме таку ж роль, як і Туреччина, яка приєдналась до коаліції і розділяє вбивства дітей та жінок, не жаліючи нікого і нічого з Башаром, Росією, Іраном та Америкою. Усе це робиться для того, щоб поставити народ на коліна і утвердити владу тирана Башара — агента Америки.

Так, Ісламська Умма єдина, і якщо вона не приймає одностайну позицію по відношенню до своїх проблем,вона не зможе їх вирішити. Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

الْمُسْلِمُونَ تَتَكَافَأُ دِمَاؤُهُمْ، يَسْعَى بِذِمَّتِهِمْ أَدْنَاهُمْ، وَيُجِيرُ عَلَيْهِمْ أَقْصَاهُمْ، وَهُمْ يَدٌ عَلَى مَنْ سِوَاهُمْ، يَرُدُّ مُشِدُّهُمْ عَلَى مُضْعِفِهِمْ، وَمُتَسَرِّيهِمْ عَلَى قَاعِدِهِمْ، لَا يُقْتَلُ مُؤْمِنٌ بِكَافِرٍ، وَلَا ذُو عَهْدٍ فِي عَهْدِهِ

«Мусульмани — рівноцінна кров їх, прагне під покровительство найбільш наближений із них і знаходить захист у них найбільш віддалений із них. Вони — одна рука проти тих, хто, окрім них, сильні зі них діляться зі слабкими, ті хто вийшов — з тими, хто залишився. Мусульманин не може бути вбитий через невіруючого, також той, хто має з нами угоду, не можу бути вбитий, доки діє його угода».

Оскільки режими в ісламському світі є перешкодою для своїх народів та армій у підтримці народу Сирії, то їх скасування є обов’язком згідно шаріатському правилу:

مَا لَا يَتِمُّ الْوَاجِبُ إِلَّا بِهِ فَهُوَ وَاجِبٌ

«Те, без чого не можливо здійснити ваджиб (обов’язкове), є ваджибом».

Роль Умми полягає у спонуканні щирих синів ісламської армії на скинення існуючих правителів та їх режимів і передавання влади авторам проекту «Халіфат», тобто партії «Хізб ут-Тахрір». Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

مَا مِنِ امْرِئٍ يَخْذُلُ امْرَاً مُسْلِمًا فِي مَوْطِنٍ يُنْتَقَصُ فِيهِ مِنْ عِرْضِهِ إِلا خَذَلَهُ اللَّهُ فِي مَوْطِنٍ يُحِبُّ فِيهِ نُصْرَتَهُ ، وَمَا مِنْ أَحَدٍ يَنْصُرُ مُسْلِمًا فِي مَوْطِنٍ يُنْتَقَصُ فِيهِ مِنْ عِرْضِهِ وَيُنْتَهَكُ فِيهِ مِنْ حُرْمَتِهِ إِلا نَصَرَهُ اللَّهُ فِي مَوْطِنٍ يُحِبُّ فِيهِ نُصْرَتَهُ

«Будь-яку (людину), яка залишить мусульманина без допомоги у такому місці, де право його недоторканості не дотримується, а гідність знищується, Аллах обов’язково залишить без допомоги у такому місці, де він побажає отримати Його допомогу. Будь-якій (людині), яка надасть мусульманину допомогу у такому місці, де гідність його принижується, а право недоторканості не дотримується, Аллах обов’язково надасть допомогу у такому місці, де він побажає отримати Його допомогу».

Надання допомоги мусульманам Сирії рівносильне наданню допомоги їх релігії, а це є ваджибом для усіх віруючих в Аллаха. Мусульманин не повинен обмежуватись сльозами та співчуттям до пригноблених у Сирії або в іншій країні, і він не повинен прикриватись слабкою вірою. Слабка віра як виправдання приймається від нездатних надати допомогу, а що стосується тих, хто у змозі надати допомогу, то немає їм виправдання перед Аллахом. Мусульмани, у тому числі — і народ Пакистану, у змозі надати допомогу народу Сирії, якщо вони призначать праведного халіфа, який буде правити Книгою Аллаха та Сунною Його Пророка (с.а.с.).

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Білял Мухаджир — Пакистан
10.02.2018