Ключові поняття

Політика — це не вміння використовувати лише те, що доступно. Це не пошук найкращого варіанту із тих, які вже є. Політика — це активні дії, скеровані на розширення кордонів можливого і запровадження бажань в реальність. Політика — це не брехня, обман и вдавання, а світлий образ Ісламу і його піднесеного заклику. Пророк Мухаммад ﷺ вчить нас, як використовувати політичні маневри, щоб творити громадську думку на користь ісламського заклику, що допоможе йому поширитись в повній чесності і вірності заповіту.

Людина в цьому світі нерозривно пов’язана з іншими людьми, обмінюється з ними інтересами і встановлює з ними відносини. Але ці відносини повинні регулюватись: будь то економічні, політичні чи соціальні. Якщо система, яка регулює відносини, незастосовувана, тобто не має методу реалізації, тоді це марна філософія, яка залишиться на сторінках книг. Яка система краще за усе організує взаємовідносини людей? Як можна реалізувати цю систему? І яким є правильний метод для цього?

Якщо правитель в Ісламській Державі робить упущення по відношенню до своїх обов’язків в правлінні, чи можуть люди виконувати те, що він упускає? За відсутністю Ісламської Держави, яка запроваджує Шаріат, які закони Шаріату люди можуть запроваджувати самостійно, а що їм виконувати не дозволяється? Яким є закон відносно застосування зброї для встановлення Халіфату? Хто несе відповідальність за забезпечення основних і другорядних нужд людей?

На сайті «sasapost.com» Шаріф Джабер опублікував статтю під назвою «Одержимість чорними прапорами — між правдою і вигадкою». Ми стисло викладемо найбільш важливі моменти із цієї статті.

С миті виникнення заклику його ціллю було визначено відновлення ісламського образу життя і донесення Ісламу до усього світу. Інакше кажучи, ціль заклику — створити Ісламську Державу, яка реалізує Іслам всередині і понесе ісламський заклик усьому світу. Отож, для досягнення цієї цілі необхідно закликати людей, як мусульман, так і немусульман.

Розум як мірило

В сучасну епоху серед мусульманських вчених виник новий підхід в тлумаченні і застосуванні законів Шаріату. Швидше за усе, цей метод виник випадково, оскільки припустити протилежне було б рівносильне звинуваченню мусульманських вчених в злочині. Але цей підхід, про який було згадано далі, призвів до помилкових поглядів серед мусульман через їх неграмотність в Ісламі.

Деякі шабаби задаються питанням про важливість роботи поза маджаль ^[1] і про те, як вона допомагає створенню Халіфату. Вони бачать, що робота в маджаль продуктивна, тому що пов’язана з регіоном, який був вибраний полем діяльності. Шабб відчуває вплив своєї діяльності (негативний чи позитивний) на людей і громадську думку, відчуває те, як він наближається до керівництва Уммою, взаємодіючи з нею, опираючись на народну підтримку і шукаючи нусри. Щодо роботи поза маджаль, то через віддаленість від Умми неможливо уявити, що шабб досягне відчутних результатів, або він може не відчути віддачі від своєї діяльності, і тому може не знайти для себе мотивації для роботи поза маджаль.

ٱلۡحَقُّ مِن رَّبِّكَ فَلَا تَكُونَنَّ مِنَ ٱلۡمُمۡتَرِينَ

«Істина — від твого Господа. Тому не будь в числі тих, хто сумнівається» (2:147).