Звідки з’явилась людина?
وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ
«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).
Що на нього очікує?
ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ
«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).
Для чого вона була створена?
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ
«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).
Який результат усього цього?
فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً
«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним . А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).
Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.
Основна та другорядна проблеми людини
Частина 6
Людина не повинна жити на кшталт тварин — заради шлунка та решти потреб. Перед нею не повинно стояти метою насолода цим життям, адже насолода їй обіцяна у Наступному житі:
وَلَكُمْ فِيهَا مَا تَشْتَهِي أَنفُسُكُمْ وَلَكُمْ فِيهَا مَا تَدَّعُونَ
«Вам там уготовано усе. чого побажають ваші душі! Вам там уготовано усе, про що ви попросите!» (41:31),
يُطَافُ عَلَيْهِم بِصِحَافٍ مِّن ذَهَبٍ وَأَكْوَابٍ وَفِيهَا مَا تَشْتَهِيهِ الْأَنْفُسُ وَتَلَذُّ الْأَعْيُنُ وَأَنتُمْ فِيهَا خَالِدُونَ
«Їх будуть обносити блюдами із золота та чашами. Там буде те, чого жадають душі і чим насолоджуються очі. Ви будете там вічно» (43:71).
Аллах наділив кожну людину своїм життєвим уділом (різкъ), тому неправильно стверджувати, що у його придбанні полягає увесь сенс життя людини, адже це — усього лише засоби до існування:
أَهُمْ يَقْسِمُونَ رَحْمَةَ رَبِّكَ نَحْنُ قَسَمْنَا بَيْنَهُم مَّعِيشَتَهُمْ فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَرَفَعْنَا بَعْضَهُمْ فَوْقَ بَعْضٍ دَرَجَاتٍ لِيَتَّخِذَ بَعْضُهُم بَعْضًا سُخْرِيًّا وَرَحْمَتُ رَبِّكَ خَيْرٌ مِّمَّا يَجْمَعُونَ
«Хіба це вони розподіляють милість твого Господа? Ми розподілили між ними їх засоби до існування у мирському житті та піднесли одних із них над іншими по ступеням, щоб одні із них брали у служіння собі інших. Милість твого Господа краще того, що вони збирають» (43:32).
Посланець Аллаха ﷺ сказа:
نَفَثَ رُوحُ الْقُدُسِ فِي رُوعِي أَنَّهُ لَنْ تَمُوتَ نَفْسٌ حَتَّى تَسْتَوْفِيَ رِزْقَهَا وَأَجَلَهَا وَمَا قُدِّرَ لَهَا
«Ангел Джибріль навіяв мені, що людина не помре, доки не вичерпає свій різкъ, аджаль та те,що предопределено їй» (Абу Нуайм).
Коли людина усвідомлює , що Аллаху належить влада над небесами та землею, що Він є єдиним Творцем та вчиняє так, як забажає:
يَهَبُ لِمَنْ يَشَاء إِنَاثًا وَيَهَبُ لِمَن يَشَاء الذُّكُورَ ، أَوْ يُزَوِّجُهُمْ ذُكْرَانًا وَإِنَاثًا وَيَجْعَلُ مَن يَشَاء عَقِيمًا إِنَّهُ عَلِيمٌ قَدِيرٌ
«Він обдаровує , кого побажає, потомством жіночої статі, і обдаровує, кого побажає, потомством чоловічої статі. Або ж Він поєднує потомство чоловічої та жіночої статі, а того, кого побажає , Він робить безплідним. Воістину, Він — Знаючий, Всемогутній» (42:49,50), —
коли людина усвідомлює це, то для неї діти не стають головною турботою життя. Також усвідомлюючи слова Аллаха:
نَّحْنُ نَرْزُقُهُمْ وَإِيَّاكُمْ
«Ми забезпечуємо харчуванням її разом з вами» (17:31), —
людина перестає надмірно хвилюватись за добробут своїх дітей . Усвідомлюючи слова Аллаха:
نَحْنُ قَدَّرْنَا بَيْنَكُمُ الْمَوْتَ
«Ми розподілили між вами смерть» (56:60), —
людина не мучиться переживаннями про смерть і не боїться за своє життя. Коли ж людина усвідомлює, що усі нещастя відбуваються з нею з причини гріхів, як про це згадується в аяті:
وَمَا أَصَابَكُم مِّن مُّصِيبَةٍ فَبِمَا كَسَبَتْ أَيْدِيكُمْ وَيَعْفُو عَن كَثِيرٍ
«Будь-яке лихо осягає вас лише за те, що набули ваші руки, і Він прощає вам багато» (42:30), —
тоді вона розуміє, що може позбутися від лих, що спіткали її, шляхом віддалення від гріхів. Якщо ж вона знаходить, що причина лиха, що спіткало її, не полягає у гріху, тоді вона, не жалкуючи про минуле, розуміє, що це доля, якої неможливо було уникнути. Людина залишається лише жити згідно велінням Аллаха, сторонитись Його заборон.
Коли людина впевнюється в існуванні свого Творця — Аллаха, усвідомлює Його велич, силу, знання та мудрість, тоді вона розуміє, здолавши природній бар’єр людської слабкості, наскільки вона сильна з допомогою Аллаха. Тоді вона проживає своє життя, не боячись нікого, окрім Аллаха. Вона готова робити, здавалось би, неможливі вчинки, і такими були сподвижники Посланця Аллаха ﷺ. В них не вичерпувалась енергія, нібито їх тіла не знали втоми у суцільному русі у бік донесення до усього людства Ісламу усіма можливими на той час засобами.
Коли людина дізнається, що допомога та перемога приходить тільки лише від Аллаха:
وَمَا النَّصْرُ إِلاَّ مِنْ عِندِ اللّهِ
«Перемога приходить лише від Аллаха» (3:126), —
Тоді вона впевнено приступає до виконання обов’язків, покладених на неї Аллахом, будучи впевненою у тому, що результат належить лише Аллаху, тому на Нього треба уповати, просити про допомогу та перемогу.
Коли людина розуміє, що користь і шкода — в руках Аллаха, вона стає впевненою, що навіть якщо усі люди зберуться для того, щоб нашкодити їй, то не зможуть цього зробити, якщо тільки це не предписано Аллахом, а якщо зберуться , щоб принести їй користь, то не зможуть і цього зробити більше того, що було предписано Аллахом. Тоді людина покладає усі свої надії лише на Аллаха, боїться лише Його, тому що Він — істинний Володар небес і землі і усього того, що в них. Лише він може дарувати або відняти що завгодно.
Розуміючи усе це, людина спокійна за своє майбутнє, і у кожній справі для неї присутнє благо. Якщо з нею станеться щось хороше, вона дякує Аллаху, і у цьому є благо. Якщо її спіткає лихо, вона проявить нещастя, вона проявляє терпіння, і у цьому теж благо для неї. Людина отримує додаткову винагороду за свою вдячність та терпіння. Цього може досягти лише віруюча в Аллаха людина, яка вирішила свою основну проблему у житті правильним чином . Вона впевнена у тому, що у кожному випробуванні, яке її спіткало, є благо, навіть якщо вона сама вбачає у цьому шкоду.
كُتِبَ عَلَيْكُمُ الْقِتَالُ وَهُوَ كُرْهٌ لَّكُمْ وَعَسَى أَن تَكْرَهُواْ شَيْئًا وَهُوَ خَيْرٌ لَّكُمْ وَعَسَى أَن تُحِبُّواْ شَيْئًا وَهُوَ شَرٌّ لَّكُمْ وَاللّهُ يَعْلَمُ وَأَنتُمْ لاَ تَعْلَمُونَ
«Вам наказано битися, хоча це вам неприємно. Може бути, вам неприємно те, що є благом для вас. І може бути, ви любите те, є злом для вас. Аллах знає, а ви не знаєте» (2:216).
Так, основною турботою людини стає Наступне життя, а не це, тимчасове . Навіть якщо вона побажає придбати щось із цього життя, то вона усвідомлює, що усе належить Аллаху:
مَّن كَانَ يُرِيدُ ثَوَابَ الدُّنْيَا فَعِندَ اللّهِ ثَوَابُ الدُّنْيَا وَالآخِرَةِ
«Хто бажає винагороди у цьому житті, то адже у Аллаха є нагорода як у цьому світі, так і у Наступному житті» (4:134).
Вона розуміє, що якщо віддасть перевагу цьому життю над майбутнім, то зазнає збитку:
مَن كَانَ يُرِيدُ الْحَيَاةَ الدُّنْيَا وَزِينَتَهَا نُوَفِّ إِلَيْهِمْ أَعْمَالَهُمْ فِيهَا وَهُمْ فِيهَا لاَ يُبْخَسُونَ ، أُوْلَـئِكَ الَّذِينَ لَيْسَ لَهُمْ فِي الآخِرَةِ إِلاَّ النَّارُ وَحَبِطَ مَا صَنَعُواْ فِيهَا وَبَاطِلٌ مَّا كَانُواْ يَعْمَلُونَ
«Тем, хто бажає життя у цьому світі та його прикрас, Ми сповна воздамо за їх вчинки у цьому світі, і вони не будуть обділені. Вони — ті, які в Останньому житті не отримують нічого, окрім Вогню. Марні їх зусилля у цьому світі та даремні їх діяння» (11:15,16).
Вона розуміє, що це життя треба проживати у надії на зустріч зі своїм Господом:
فَمَن كَانَ يَرْجُو لِقَاء رَبِّهِ فَلْيَعْمَلْ عَمَلًا صَالِحًا وَلَا يُشْرِكْ بِعِبَادَةِ رَبِّهِ أَحَدًا
«Той, хто сподівається на зустріч зі своїм Господом, нехай робить праведні діяння і нікому не поклоняється поруч зі своїм Господом» (18:110).
Вона боїться бути серед тих, які не сподіваються на зустріч з Аллахом і не вчиняють так, як Він цього побажав, і усі свої прагнення та орієнтири скеровують на це життя:
إَنَّ الَّذِينَ لاَ يَرْجُونَ لِقَاءنَا وَرَضُواْ بِالْحَياةِ الدُّنْيَا وَاطْمَأَنُّواْ بِهَا وَالَّذِينَ هُمْ عَنْ آيَاتِنَا غَافِلُونَ ، أُوْلَـئِكَ مَأْوَاهُمُ النُّارُ بِمَا كَانُواْ يَكْسِبُونَ
«Воістину, тим, які не сподіваються на зустріч з Нами, задовольняються мирським життям та вдовольняються ним, а також тим, хто нехтує Нашими знаменнями, притулком буде Вогонь за те, що вони набували» (10:7,8).
Вона стає впевненою, що блага цього життя належать Аллаху, що усе це — тимчасове явище:
وَمَا أُوتِيتُم مِّن شَيْءٍ فَمَتَاعُ الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَزِينَتُهَا وَمَا عِندَ اللَّهِ خَيْرٌ وَأَبْقَى أَفَلَا تَعْقِلُونَ
«Усе,що вам даровано, є усього лише минущим благом мирського життя та її прикрасою, а у Аллаха — дещо більш прекрасніше та довговічне. Невже ви не розумієте?» (28:60).
Хіба людина після усього цього буде сумувати? Хіба будуть хвилювати другорядні проблеми того, хто увірував, робив праведні діяння та закликав до Ісламу?
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
5 Джумада аль-уля 1438 р.х.
02.02.2017 р.
