Рішення основної проблеми людини 7 ч.

Світогляд
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Звідки з’явилась людина?

وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ

«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).

Що на нього очікує?

ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ

«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).

Для чого вона була створена?

وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ

«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).

Який результат усього цього?

فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً

«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним . А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).

Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.

Основна та другорядна проблеми людини

Частина 7

Людина залишається людиною, коли володіє правильними поняттями про життя, ниспосланими Аллахом у якості істини. Усе ж таки, людина — складна істота, зі своїми основними та другорядними проблемами. Коли їй здається, що вона нічого не потребує, тоді вона починає перетинати межі дозволеного:

كَلَّا إِنَّ الْإِنسَانَ لَيَطْغَى ، أَن رَّآهُ اسْتَغْنَى

«Але ні! Є межі дозволеного, коли їй здається, що вона нічого не потребує» (96:6,7).

Вона буває скупою:

قُل لَّوْ أَنتُمْ تَمْلِكُونَ خَزَآئِنَ رَحْمَةِ رَبِّي إِذًا لَّأَمْسَكْتُمْ خَشْيَةَ الإِنفَاقِ وَكَانَ الإنسَانُ قَتُورًا

«Скажи: «Якщо б и володіли скарбницями милості мого Господа, то усе одно скупились би із страху обідніти, адже людина скупа»» (17:100).

Буває нетерплячою:

إِنَّ الْإِنسَانَ خُلِقَ هَلُوعًا ، إِذَا مَسَّهُ الشَّرُّ جَزُوعًا ، وَإِذَا مَسَّهُ الْخَيْرُ مَنُوعًا

«Воістину, людина створена нетерплячою, неспокійною, коли її торкається лихо, і скупою, коли її торкається добро» (70:19–21).

Буває квапливою:

وَيَدْعُ الإِنسَانُ بِالشَّرِّ دُعَاءَهُ بِالْخَيْرِ وَكَانَ الإِنسَانُ عَجُولاً

«Людина молить про зло подібно тому, як вона молить про добро. Воістину, людина кваплива» (17:11).

Буває несправедливою та невігласною:

إِنَّا عَرَضْنَا الْأَمَانَةَ عَلَى السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ وَالْجِبَالِ فَأَبَيْنَ أَن يَحْمِلْنَهَا وَأَشْفَقْنَ مِنْهَا وَحَمَلَهَا الْإِنسَانُ إِنَّهُ كَانَ ظَلُومًا جَهُولًا

«Ми запропонували небесам,землі та горам взяти на себе відповідальність, але вони відмовились нести її та злякались цього, а людина взялась нести її. Воістину, вона є несправедливою та невігласною» (33:72).

Вона може відвертатись та віддалятись, коли Аллах обдаровує її благами, і починає промовляти довгі молитви, якщо її торкається зло:

وَإِذَا أَنْعَمْنَا عَلَى الْإِنسَانِ أَعْرَضَ وَنَأى بِجَانِبِهِ وَإِذَا مَسَّهُ الشَّرُّ فَذُو دُعَاء عَرِيضٍ

«Якщо Ми обдаровуємо людину благами, вона відвертається та віддаляється (або звеличується). Якщо ж її торкається зло, вона починає промовляти довгі молитви» (41:51).

Буває, що людина відкрито перепирається з Аллахом:

أَوَلَمْ يَرَ الْإِنسَانُ أَنَّا خَلَقْنَاهُ مِن نُّطْفَةٍ فَإِذَا هُوَ خَصِيمٌ مُّبِينٌ

«Невже людина не бачить,що Ми створили її із краплі? І ось вона відкрито перепирається!» (36:77).

Буває,що вона впадає у відчай та втрачає надію:

وَإِن مَّسَّهُ الشَّرُّ فَيَؤُوسٌ قَنُوطٌ

«Якщо її торкнеться зло, то вона впадає у відчай та втрачає надію» (41:49).

Буває , що отримуючи милість, людина радіє, а потім стає невдячною:

وَإِنَّا إِذَا أَذَقْنَا الْإِنسَانَ مِنَّا رَحْمَةً فَرِحَ بِهَا وَإِن تُصِبْهُمْ سَيِّئَةٌ بِمَا قَدَّمَتْ أَيْدِيهِمْ فَإِنَّ الْإِنسَانَ كَفُورٌ

«Коли Ми даємо вкусити Нашу милість, вона радіє їй. Коли ж її уражає зло за те, що приготували її руки, то людина стає невдячною.» (42:48),

وَجَعَلُوا لَهُ مِنْ عِبَادِهِ جُزْءًا إِنَّ الْإِنسَانَ لَكَفُورٌ مُّبِينٌ

«Вони (многобожники) зробили деяких із Його рабів частиною Його (приписали Йому дітей та співтоваришів). Воістину, людина явно невдячна» (43:15),

قُتِلَ الْإِنسَانُ مَا أَكْفَرَهُ

«Нехай згине людина ! Яка ж вона невдячна!» (80:17).

Вона буває невдячною:

إِنَّ الْإِنسَانَ لِرَبِّهِ لَكَنُودٌ

«Воістину, людина невдячна своєму Господу» (100:6).

Людина пристрасно любить блага:

وَإِنَّهُ لِحُبِّ الْخَيْرِ لَشَدِيدٌ

«Воістину, він пристрасно любить блага» (100:8).

Насолода не може бути сенсом усього життя. Зверніть увагу на слова Всевишнього Аллаха:

أَفَرَأَيْتَ إِن مَّتَّعْنَاهُمْ سِنِينَ ، ثُمَّ جَاءهُم مَّا كَانُوا يُوعَدُونَ ، مَا أَغْنَى عَنْهُم مَّا كَانُوا يُمَتَّعُونَ

«Чи відомо тобі, що якщо Ми дозолимо їм користуватись благами довгі роки, після чого до них явиться те, що їм було обіцяно, то усе, чим їм було дозволено користуватись, не принесе їм ніякої користі?» (26:205–207).

Насолода — це відчуття людини, які виникають на мить вдоволення інстинктів або органічних потреб. Після того, як відчуття насолоди проходить, у людини виникає питання: «Що далі?». По своїй суті, насолода — це ніщо інше, як вдоволення інстинкту або потреби. Проте якщо говорити про моральний та духовний спокій, то він досягається лише у тому випадку, коли спосіб вдоволення природи людини відповідає або погоджується зі знайденою нею відповіддю, рішенням основної проблеми людини у житті. Подивіться, як люди на Заході страждають через ідеї свобод, оскільки вони роблять усе, що захочуть і що навіюють їм їх. Після отримання насолод їх охоплюють нескінченні страждання. Досить подивитись на статистику самогубств на Заході, кількість яких безперервно зростає серед багатих та знаменитих особистостей . Якщо б щастя полягало у грошах, то статистика не була б такою страхітливою. Вони не бачать сенсу продовжувати життя у цьому світі, вони втрачають смак до життя, незважаючи на те, що сповна насолоджуються. Займаючись вдоволенням своїх потреб.

Правильне рішення основної проблеми:

Людина задається питаннями: звідки вона з’явилась? Для чого була створена? Що на неї чекає? Відповіддю на ці питання слугує надання повної думки про людину, життя та Всесвіт, а також про зв’язок усього цього з тим, що було до них, і з тим, що послідує після них.

Єдина правильна та розумна відповідь на ці питання полягає у том, що Аллах створив нас із нічого та поставив в обов’язок жити згідно Його велінь. Он воскресить нас у Судний день, щоб воздати нам за усе, що ми робили. Благодетель отримає винагороду за свої благодіяння, грішник же, відповідно, отримає покарання за свої гріхи. Зв’язком цього земного життя, яке ми проживаємо, з тим, що було до нас, є те, що ми створені Аллахом і що Він ниспослав для нас у виді одкровення Свої веління, щоб ми тримали себе у межах встановлених Аллахом кордонів. Звідси ми можемо зробити висновок, що існує два чинники, які пов’язують наше життя з тим, що було до нього:

— усе було створено Аллахом із нічого;
— Аллах ниспослав для нас Свої веління у виді наказів та заборон.
Також варто сказати про два чинники, що пов’язують наше життя з тим, що послідує після нього:
— ми неодмінно будемо воскрешені;
— ми отримаємо воздаяння за свої вчинки.

Це і є повна думка про те,що нас пов’язує з тим, що було до нашого життя, і з тим, що послідує після нього. Це і є ідейний фундамент, на якому людина повинна будувати свої думки та поняття, а також визначати свій образ життя.


Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
6 Джумада аль-уля 1438р.х.
03.02.2017 р.