Звідки з’явилась людина?
وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ
«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).
Що на нього очікує?
ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ
«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).
Для чого вона була створена?
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ
«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).
Який результат усього цього?
فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً
«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним . А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).
Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.
Основна та другорядна проблеми людини
Частина 30
Продовження: накопичення багатства
Ісламський погляд на життя (акида), який вирішив головну проблему людини правильним чином, стверджує, що прожиток людини визначений та встановлений, і вона його буде отримувати до самої смерті. Всевишній Аллах предопреділив своїм рабам прожиток , доказом чому слугують десятки аятів та хадісів, тому мусульманин не переживає за свій завтрашній день, за своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. Він упевнений, що Всевишній Аллах наділить уділом кожного,тому він не займається накопиченням майна на чорний день і спокійний за своє завтра, так само як і за сьогодні. Всевишній Аллах сказав:
وَمَا مِن دَآبَّةٍ فِي الأَرْضِ إِلاَّ عَلَى اللّهِ رِزْقُهَا
«Нема на землі жодної живої істоти, яку б Аллах не забезпечував прожитком» (11:6).
Всевишній Аллах — Вій Той, у чиїх руках життєвий строк, када та кадар і те, що спіткає нас. І тільки Йому одному відомо сокровенне. Всевишній Аллах сказав:
مَا أَصَابَ مِن مُّصِيبَةٍ فِي الْأَرْضِ وَلَا فِي أَنفُسِكُمْ إِلَّا فِي كِتَابٍ مِّن قَبْلِ أَن نَّبْرَأَهَا إِنَّ ذَلِكَ عَلَى اللَّهِ يَسِيرٌ، لِكَيْلَا تَأْسَوْا عَلَى مَا فَاتَكُمْ وَلَا تَفْرَحُوا بِمَا آتَاكُمْ وَاللَّهُ لَا يُحِبُّ كُلَّ مُخْتَالٍ فَخُورٍ، الَّذِينَ يَبْخَلُونَ وَيَأْمُرُونَ النَّاسَ بِالْبُخْلِ وَمَن يَتَوَلَّ فَإِنَّ اللَّهَ هُوَ الْغَنِيُّ الْحَمِيدُ
«Будь-яке нещастя, яке відбувається на землі і з вами самим, записано у Писанні іще до того, як Ми створили його. Воістину, це для Аллаха легко. Ми повідали про це для того, щоб ви не сумували про те, що ви упустили, і не раділи тому, що Він вам дарував. Аллах не любить усіляких пихатих хвальків , які скупляться та велять людям скупитись. А хто відвернеться, то адже Аллах — Багатий, Достохвальний» (57:22–24).
У цих аятах говориться, що усі випробування спіткають людину тільки по знанню Аллаха. Потім слідують слова «щоб ви не сумували про те, що ви упустили, і не раділи тому, що дарував вам Аллах»; потім говориться про те, що хто скупиться та наказує скупість людям, нібито вони бояться за завтрашній день. Тому деякі люди говорять: «Ти не знаєш що спіткає мене завтра»; той ,то говорить це, поганої думки про Аллаха. Той, хто боїться за завтрашній день, не приймає у розрахунок того, що Аллах усе розрахував і що тільки Він керує справами Своїх рабів. Відповідь ісламської акиди на ці слова така: «Якщо я не знаю и ти не знаєш, проте адже Аллах знає, і досить цього. Він знає явне та приховане. Він — наділяючий прожитком та володар міцної сили , Він наділив прожитком нас і наших дітей. Він знає те, що спіткає нас, і вказав віруючим вихід із цього положення. Щоб не спіткало віруючого, усе це обернеться благом для нього».
Майно людини — це те, що вона витратила , а те, що вона зберегла — майно її спадкоємця. Передається від Абдуллаха ібн аш-Шахіра (р.а.), який сказав: «Я прийшов до Посланця Аллаха ﷺ у той час, як він читав «Пристрасть до примноження захоплює вас»,потім Посланець Аллаха ﷺ сказав:
يَقُولُ ابْنُ آدَمَ : مَالِي مَالِي ، وَهَلْ لَكَ مِنْ مَالِكَ إِلا مَا أَكَلْتَ فَأَفْنَيْتَ ، أَوْ تَصَدَّقْتَ فَأَمْضَيْتَ ، أَوْ لَبِسْتَ فَأَبْلَيْتَ
«Син Адама говорить: «Мій статок,мій статок», — а чи є у тебе статок, окрім того, що ти з’їв та витратив, одяг та зносив, пожертвував милостиню та залишив?».
Убайдуллах ібн Мухсин аль-Ансарі передав, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ أَصْبَحَ مِنْكُمْ آمِنًا فِي سِرْبِهِ مُعَافًى فِي جَسَدِهِ عِنْدَهُ قُوتُ يَوْمِهِ فَكَأَنَّمَا حِيزَتْ لَهُ الدُّنْيَا بِحَذَافِيرِهَا
«Той, хто спокійний душею здоровий тілом і у нього є на один день харчування, подібний людині, якій надали світ цілком».
У дійсності є істинним накопиченням для людини можна назвати те, що вона витратила заради Аллаха. У «СунанТірмізі» приводиться від Аіши (р.а.), що вони закололи барана, і Пророк ﷺ спитав її: «Що залишилось від нього?». Вона відповіла: «Нічого не залишилось, окрім лопатки» (тобто, решта усього іншого була роздана). Посланець Аллаха ﷺ сказав:«Ні! Залишилось усе, окрім лопатки». Аіша (р.а) роздала усе бідним, а решта не вважається накопиченням.
Ісламська акида зобов’язала мусульман бути солідарними між собою. Не дозволяється мусульманину відкладати (накопичувати) майно, у той час як його сусід відчуває нужду у їжі або одязі. Передав Імам Ахмад у своєму «Муснаді» від Абдуллаха ібн Умара, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنِ احْتَكَرَ طَعَامًا أَرْبَعِينَ لَيْلَةً ، فَقَدْ بَرِئَ مِنَ اللَّهِ تَعَالَى ، وَبَرِئَ اللَّهُ مِنْهُ ، وَأَيُّمَا أَهْلُ عَرَصَةٍ ظَلَّ فِيهِمُ امْرُؤٌ مِنَ الْمُسْلِمِينَ جَائِعًا ، فَقَدْ بَرِئَتْ مِنْهُمْ ذِمَّةُ اللَّهِ عَزَّ وَجَلَّ
«Хто запасається їжею на сорок днів, стає тим, хто не причетний до Аллаху (той порушив угоду з Аллахом), і Аллах не причетний до нього (і Аллах розірвав угоду з ним); якщо у якій-небудь місцевості залишився голодний хоча б один мусульманин, то Аллах зніме з них (жителів цієї місцевості) Своє покровительство».
З такими законами та поняттями ісламська акида вирішує питання майна так, що воно не завдає страждань людині, а навпаки, є засобом для вдоволення її потреб. У той же час майно не стає її головною метою, за яку варто переживати.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізбут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
29 Джумада аль-уля 1438 р.х.
26.02.2017 р.
