Питання: «Українські сили в суботу увійшли у місто Лиман в Донецькій області після того, як змогли оточити там російське угрупування», повідомив представник українських озброєних сил» («France24», 01.10.2022).
«У середу після серйозних невдач на полі бою в Україні президент Росії Путін уперше з часів Другої світової війни видав наказ про мобілізацію» («Euronews», 21.09.2022).
Усе це відбувається після того, як українська сторона почала контрнаступ, в ході якого повернула собі обширні території, раніше окуповані Росією.
«Сьогодні, у неділю, заступник міністр оборони України в інтерв’ю телеканалу «Аль-Хурра» заявив, що Україна повернула собі 10 тисяч квадратних кілометрів землі на сході України, які знаходились під російською окупацією. Він пояснив, що Київ отримав велику підтримку з боку західних країн, що дозволило проводити контрнаступальні дії на сході країни.» («Elbalad», 18.09.2022).
Чи дійсно Росія настілки слабка у військовому відношенні? Або справа у поставках західних озброєнь ? Чи змінить ситуацію об’явлена часткова мобілізація в Росії? В чому був зміст анексії чотирьох українських областей, якщо вже наступного дня Україна повернула собі місто Лиман,яке входить в одну із цих областей? Чи може Росія відмовитись від анексії?
Відповідь: Для більш ясного розуміння подій, які відбуваються, їх масштабів і наслідків необхідно спочатку нагадати, що крупні війни — це найшвидший і найнадійніший спосіб змінити фактичний баланс сил. Саме це спостерігається на протязі усієї історії. Спостерігаючи ж за ходом війни в Україні, прояснюється наступне:
1 — Росія розв’язала війну в Україні не тільки для захисту російськомовного населення Донбасу, як вона твердила, але і для зміцнення свого міжнародного статусу. Перед вторгненням в Україну Росія вимагала у Європи, Америки і НАТО гарантій безпеки, в тому числі вона вимагала відмовитись від ідеї включення України в НАТО. Вона відкрито декларувала ці цілі, які були продиктовані тим, що Росія бачить несправедливість Заходу по відношенню до себе і своєму міжнародному статусу як ядерної держави. Саме ці цілі можна було помітити в усіх заявах, зроблених Москвою напередодні війни. Також це підтверджується тим, що Москва наполягала, щоб гарантії були дані їй Америкою та іншими країнами заходу в письмовій формі. Тому Америка (а за нею — і Європа) поставилась до російському вторгненню як до повстанню проти міжнародної системи, а не просто як до територіальних претензій до України або до захисту руських на сході України. Така поведінка Америки та інших країн Заходу повністю відрізняється від того, що відбувалось в 2014 році, коли Росія анексувала Крим. Тобто Захід розцінив цю війну як повстання крупної країни проти західної міжнародної системи, одноосібним лідером якої є Америка.
2 — Реакція Америки і Європи була жорсткою. Росія, яка славилась своєю політичною дурістю, не очікувала такого. Америка і Європа ввели проти Росії найжорсткіші санкції в історії. Вони заморозили російські гроші за кордоном. Західні країни розірвали усі зв’язки з Росією, незважаючи на гостру нужду Європи в російських нафті і газі. Європа, особливо Німеччина, знов почала озброюватись. Америка (а разом з нею — і Європа) стала інтенсивно надавати військову підтримку Україні. З початком російського вторгнення в Україну Америка ясно і недвозначно продемонструвала своє лідерство над Заходом. Раніше, в епоху правління президента Трампа, світ почав сумніватись в лідерстві Америки. Але ця війна заповнила багато пробілів у відносинах Америки зі своїми союзниками. Реальність російської міці, яка штовхнула Москву на цей крок, на початку війни була ясною не настільки, якою є ясною сьогодні, по спливанню більше аніж півроку. Тому Америка починала надавати військову допомогу Україні поступово. Вона спостерігала за реакцією Москви на цю підтримку. З плином часу російські «червні лінії» почали переміщуватись і сипатись одна за другою, а потім Америка та її союзники почали відкрито перетинати ці «червні лінії», а Росія нічого не могла з цим подіяти. Америка і Європа перетинали ці «червні лінії» тим, що збільшували кількість і різновиди постачаємого Україні озброєння. Спочатку ці поставки обмежувались оборонним озброєнням, а потім почали включати і наступальне. І якщо раніше Америка не підбурювала Україну наносити удари по об’єктам в Криму, то тепер цілком дозволяє собі це робити.
3 — З причини своєї стратегічної дурості Росія безрозсудно кинулась окупувати українські землі, а через почуття переваги над Україною скерувалась до її столиці — Києву. Але незабаром її план провалився, і вона відступила на Донбас. Цей відступ виявив слабкість російської армії. Росія не змогла ані взяти під контроль небо над Україною, ані налагодити логістичну підтримку своїх передових сил. Сила українського пору застала Росію зненацька, тому що він виявився не таким, як доповідала російська розвідка. Російська армія виявила свою слабкість, що, звичайно ж, породило у Вашингтона великі надії на її поразку в Україні. З’ясувалось, що заяви президента Росії Путіна про російську міць в корні розходяться з тим, що відбувається на полях битв. Побачивши реальність того, що відбувається, іноземні посольства, які покинули Київ на початку російського вторгнення, одне за другим почали повертатись в українську столицю.
4 — Америка озвучила цілі військової допомоги Україні. Об’явлення американських цілей приголомшило Москву. Америка стала через супутники збирати розвіддані для України і надавати їй військові консультації. «Начальник штабу армії США навіть сказав, що телефонує своєму українському колезі сім раз на тиждень» («Al Jazeera», вересень 2022 р.). Це означає, що Америка вважає війну в Україні своєю, але не бере в ній прямої участі. Америка практично щотижнево об’являє додаткову військову допомогу Україні на мільярди доларів. Тобто Америка повні рішучості перемогти Росію в Україні і викреслити її із списку крупних держав.
5 — Іще одним показником стратегічної слабкості Росії є те, що вона продовжувала постачати нафту і газ в Європу на протязі шести місяців війни, навіть, незважаючи на те, що Європа відкрито заявила, що знаходиться на шляху до відмови від російської нафти і газу. Тобто Росія не ризикнула перекрити нафту і газ країнам, які відкрито заявляють про свою ворожість до неї. Звідси видно, як сильно Москва потребує грошей, незважаючи на гучні заяви про те, що її економіка не постраждала від західних санкцій і що рубль стійкий до цих санкцій. Так, Росія повністю перекрила газопровід «Північний потік-1» на початку вересня 2022 року, іще до аварії, яка трапилась на ньому, але було вже занадто. І при цьому Росія заявляє про себе як про надійного постачальника енергетичних продуктів. Але, з іншого боку, усі інші нитки поставок газу в Європу, такі як газопровід «Ямал», який проходить через Польщу, «Прогрес» і «Союз» — через Україну, «Турецький потік» — через Туреччину, досі працюють і забезпечують Європу газом, за винятком тих, які були перекриті Польщею і Україною, але, знов же, не самою Росією. Потреба Росії в грошах вимусила її переступити через свою гідність на міжнародній арені при тому, що це суперечить її довоєнним зусиллям по зміцненню свого міжнародного статусу.
6 — Росія була здивована нещодавніми позиціями Китаю на Самаркандському саміті лідерів Шанхайської організації співпраці, який проходив у середині вересня 2022 року, тобто незабаром після поразки Росії в Харківській області. Сам президент Росії визнав ці позиції, коли сказав, що розуміє «занепокоєність» Китаю у зв’язку з війною в Україні. «На першій зустрічі щі своїм китайським колегою з початку Росії проти України Путін сказав, що Росія цінує збалансовану позицію Китаю по українській кризі» («Al Jazeera», 15.09.2022). Таким чином, Росія усвідомила, що позиція Китаю,з яким вона незадовго до війни домовилась про «дружбу без кордонів», стала «збалансованою», тобто Китай — ані з Росією, ані з Україною, ані з Заходом. Китай навіть не згадував слово «Україна» в своїх спільних з Росією заявах на саміті в Шанхаї і в заявах голови країни, а лише говорив натяками. Очевидно, що Америка пояснила Китаю небезпеку будь-якої підтримки військової агресії Росії проти України. Немає ніяких сумнівів, що Китай у першу чергу побоюється за свою міжнародну торгівлю. Тому він не підтримав Росію проти резолюції СБ ООН, яка засуджує анексію чотирьох областей України. «В п’ятницю Росія, скористалась правом вето, щоб не допустити прийняття в Раді Безпеки ООН проекту резолюції, яка засуджує анексію чотирьох областей України. Підготовлений США і Албанією проект резолюції підтримали десять держав-членів Радбезу, а чотири утримались — Китай, Індія, Бразилія і Габон» («France24», 01.10.2022).
7 — Напад Росії на Україну, який не увінчався успіхом, оскільки Україна не прийняла умови Росії, виявив серйозну слабкість російської армії. Окрім того, світ став свідком якісної і об’ємної військової підтримки України з боку Америки і Заходу у цілому. При цьому деякі озброєння постачаються в Україну відкрито, а деякі приховано. Росія стикнулась з цими новими викликами, яких не очікувала до війни. Тому Лавров 12 вересня 2022 року заявив, що «Росія не відмовляється від переговорів з Україною» («Al Jazeera», 12.09.2022). Російська сторона розуміє, що умови капітуляції, висунуті перед Україною в перші дні війни, більше не мають ніякої основи. Немає ніякої можливості знов висунути ці умови, окрім як під загрозою застосування ядерної зброї. І це, ймовірно, остання карта в руках Росії. Але вона також розуміє, що застосування ядерної зброї втягне Америку в війну в тій чи іншій формі. І якщо вона не може добитись перемоги у війні з українською армією, яка отримує американську допомогу, то як вона зможе добитись перемоги, якщо у війні буде брати участь американська армія?! Тому Росія, вторгнувшись в Україну, опинилась у глухому куті.
8 — Росія бачить усі ці небезпеки, але її президент відмовляється визнати поразку. «Президент Росії Володимир Путін об’явив про часткову мобілізацію армії, зазначивши, що його країна піддається ядерній загрозі» («Al Jazeera», 21.09.2022). «Призначені російською стороною голови Луганської, Донецької, Херсонської і Запорізької областей заявили про намір провести з 23 по 27 вересня референдуми про приєднання до Росії» («Anadolu», 21.09.2022). Як ми бачили, референдуми відбулись, і було об’явлено про анексію цих областей. «Президент Росії Путін об’явив, що Луганська, Донецька, Запорізька і Херсонська області України стали російськими. В своїй довгій промові Путін також засудив те, що назвав «гегемонією Заходу над світовим порядком». Зі свого боку, президент України Зеленський заявив, що його країна здійснила «рішучий крок» у відповідь на дії Росії» («Al Jazeera», 30.09.2022). Незважаючи на анексію, українська армія продовжує просуватись вглиб цих чотирьох областей. «Представник української армії повідомив про входження українських військових у місто Лиман після оточення російського угрупування в укріпленому пункті, який має велике значення для Москви. Росія підтвердила, що в ході триваючих боїв вона вивела із міста тисячі своїх солдатів. Це відбувається на тлі політичної ескалації з боку Москви після того, як президент Росії Володимир Путін у п’ятницю схвалив анексію чотирьох областей України. В повідомленні Міноборони України в «Twitter» говорилось, що українські десантно-штурмові загони входять в Лиман Донецької області. Трохи раніше українська армія заявила, яка оточила тисячі російських солдатів в цьому місті, яке знаходиться в Донецькій області, анексованої Росією у п’ятницю» («France24», 01.10.2022).
9 — При більшу важному розгляді російських позицій після усього, що трапилось, прояснюється наступне:
а) Як і було на протязі усієї історії, Росія прагне до територіальних надбань і хоче зберегти їх будь-якою ціною, тому вона проводить референдуми в областях, які вона повністю чи частково взяла під контроль, що включити їх в свій склад і зробити це здійсненим фактом. Росія хоче сказати, що Луганська, Донецька, Запорізька і Херсонська області стали руськими землями і що напад на них — це напад на Росію. Вона заявляє про те, що для захисту цих областей може знадобитись застосування ядерної зброї згідно з так званою «військово-ядерною доктриною». Таким чином, Росія попереджає Америку і європейські країни про наслідки підтримки української армії в нападі на «руські землі», і поруч з цим вона залякує саму українську армію. Усе це вказує на слабкість російської армії. Після поразки в Україні вона вдається до розмахування ядерною зброєю, незважаючи на міжнародну угоду, яка забороняє її використання у війнах.
б) Всезагальна мобілізація була об’явлена як часткова для набору 300 тис. солдатів із резерву, хоча, по усій видимості, було закликано набагато більше по кількості. Усе це косвенно свідчить про слабкість російської армії та її нездатність досягти цілей в Україні, а також про те, що понесені нею великі людські втрати вимусили мобілізувати резервістів. Всупереч цьому Росія досі говорить, що веде не війну, а спецоперацію.
10 — Швидше за усе, війна в Україні вступила в фазу ескалації з великими загрозами. Якщо Росія захоче реабілітуватись, тоді найближчі дні вона спалить усе в Україні, якщо, звичайно ж у неї вистачить на це сил. Але по багатьом показникам видно, що волі у Росії настілки ж мало, як і сил. Вона занадто пізно усвідомила, що на українській арені так чи інакше їй протистоять Америка і європейські країни. І якщо європейські країни іще поводяться обережно з Росією, то Америка діє на сто відсотків відкрито. Плани Європи відмовитись від російської нафти в кінці цього року,а услід за цим — і від газу, — усе це дозволяє європейцям бути більш агресивними з Росією. Про це свідчить і підсилена риторика проти Росії і нарощування озброєнь в Німеччині. Росія хотіла, щоб референдуми в українських областях про приєднання до Росії допомогли закріпити її завоювання у виді здійсненого факту, який визнали б усі. При цьому вона зберігала двозначність у відношенні застосування ядерної зброї для захисту цих областей. Але Захід відкинув ці референдуми і заявив, що продовжить підтримувати Україну у військовому відношенні, і навіть надав Україні більш досконалі системи ПВО. Тут і без того складне положення Росії ускладнилось іще сильніше.
11 — Що стосується об’явлення про мобілізацію, то, на думку військових експертів, мобілізація ненавчених резервістів не принесе великої користі російській армії. Проблеми в російській армії занадто великі і глибокі, щоб їх можна було вирішити за рахунок збільшення чисельності солдатів. Проблема — в керівництві і в оснащенні, якого, можна казати, сьогодні немає в Росії. Навіть при тому, що Росія експлуатує свої військові і суміщені підприємства для армії з максимальною продуктивністю, як при світовій війні, це не має рішучого значення, тому що Америка і країни Європи повністю забезпечують Україну тим, що необхідно для її армії. І якщо важкі втрати російської армії в Україні продовжаться, тоді на Кремль зсередини Росії буде спричинятись великий тиск, щоб зупинити війну. Цей тиск буде підсилюватись через вибухи російського газопроводу «Північний потік» в Балтійському морі і, як наслідок, руйнування надій Європи на дешевий російський газ. Такий стан справ веде до ворожості Європи до Росії, що виражається у підсиленні підтримки української армії, і веде до послабленню голосів європейців, які закликають до примиренню з Росією заради отримання дешевого газу. Це на додаток до послаблення позицій Китаю, внаслідок чого Росія усе більше відчуває,що вона залишилась одна в протистоянні з Америкою і Заходом. Інакше кажучи, Китай кинув Росію одну. Усе це викликає широку внутрішню критику на адресу кремлівських керівників за помилковість їх розрахунків. Тобто внутрішні сили в Росії покладають на них вину за те, в якому положенні опинилась їх країна.
12 — Що стосується ядерних погроз, то у Росії, по-перше, не вистачає реальної волі. До того ж, західна розвідка не зафіксувала ніяких нових переміщень ядерних арсеналів Росії, що підсилює упевненість Заходу в тому, що ці погрози Путіна є більше залякуванням, аніж підготовкою до реальному застосуванню. Америка і європейські країни не показали свого страху перед ядерною зброєю Росії, хоча і говорили, що серйозно ставляться до цих погроз, тими більше, що мова йде про застосування ядерної зброї на українській території, а не в західних країнах. Америка заявила, що відповість на будь-яке застосування Росією ядерної зброї в Україні. Можливо, ця відповідь буде зроблена за допомогою звичайної зброї, щоб не допустити ядерної війни між Росією і Америкою. Проте усе це може позбавити Росію стримуючої сили, яку дозволяє демонструвати остання зброя в її арсеналі. Тобто такими маневрами Росія накликає на свою ядерну зброю лихо, яке може трапитись після завершення війни в Україні.
13 — Що стосується відмови Росії від анексії чотирьох областей, як було написано в питанні, то це означало б виключення Росії із міжнародної арени і припинення її впливу на міжнародні події. І це те, чого російське керівництво побоюється більше за усе. Тому, швидше за усе, Росія буде стояти біля кордонів тих областей, в яких вона проводила референдуми. Можливо, вона захоче захопити і трохи більше, намагаючись повернути втрачені позиції в Харківській області. Тоді російський президент виглядав би «сильним» перед своїм народом і приніс би Росії нові завоювання після того, як в 2014 році він забав Крим. Але навіть якщо це буде досягнуто, то усе одно це занадто маленька мета, яка уявлялась наддержавою, що погрожувала поглинути усю Україну за короткий проміжок часу. З іншого боку, Америка і країни Заходу заохочують Україну і спонукають її армію до звільнення окупованих Росією територій. Враховуючи підсилення західної військової підтримки України і мобілізацію російських резервістів, в Україні, швидше за усе, зав’яжуться запеклі бої, і вони продояться більш тривалий період. І оскільки Росія не може гарантувати собі перемогу у війні, якщо не враховувати застосування ядерної зброї, війна в Україні буде нести усе більше міжнародних загроз. Якщо міністр іноземних справ Росії Лавров нагадує, що Росія не відмовляється від переговорів, то Америка і Британія демонструють свою рішучість зробити Україну тим місцем, де Росія буде викреслена із списку великих країн. Треба розуміти, що ми спостерігаємо зіткнення волі однієї сторони проти волі другої, а українська арена як і раніше повна сюрпризів, які можуть перевернути усе з ніг на голову.
14 — Сильні країни борються одна з одною заради своїх амбіцій, не звертаючи уваги ані на жодні гуманні чи моральні цінності. Несправедливість для них перетворюється в справедливість, якщо вона допомагає їм досягти бажаного, навіть якщо це шкодить іншим і навіть якщо це шкодить усім. Ці країни усе більше поширюють нечестя на землі. Тому світ буде в безпеці тільки з їх зникненням і з появою Праведного Халіфату за методом пророцтва завдяки зусиллям вірних синів Ісламської Умми і допомозі Аллаха.
وَيَوۡمَئِذٖ يَفۡرَحُ ٱلۡمُؤۡمِنُونَ ٤ بِنَصۡرِ ٱللَّهِۚ يَنصُرُ مَن يَشَآءُۖ وَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ
«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).
6 Рабі аль-авваль 1444 р.х.
02.10.2022 р.
