Прес-релізи ЦІО

Нещодавній візит Кемєрона до Північної Африки більше пов’язаний з відчайдушною спробою Британії набути впливу у регіоні, аніж із протистоянням тероризму. В Алжирі він підписав угоду про безпеку з нинішнім автократичним правителем АбдульАзіз Бутефлікой. Згодом, він вирушив до Лівії, обіцяючи від імені Британії допомогу в інструктуванні та навчанні поліції та армії.

Шановний головний редактор газети «Аш-Шарі»:

У вівторок 29.01.2013 у вашій щоденні газеті у 430 випуску було розміщено новину під заголовком «Прапори аль-Каїди перед палацом президента Хаді». У ній висвітлювалася мовчазна демонстрація, на яку у понеділок 28.01 вийшли десятки прибічників організації «аль-Каїда», симпатизуючі їм люди і деякі рідні жертв американських безпілотників у Ємені у супроводженні юристів, серед яких був адвокат Абд ар-Рахман Бурман з організації «Худ». Демонстрація почала рух від будівлі університету «Сана» на вулиці ад-Даірі до палацу президента Абд Раббо Мансур Хаді на вулиці ас-Сіттін аль-Гарбі, із закликом «Гідність вітчизни». Ваша газета навела висловлювання деяких демонстрантів, включаючи адвоката Абд ар-Рахмана Бурмана.

Халіфат забезпечить процвітання, безпеку Белуджістану та поверне його у належний стан. 

Хізб ут-Тахрір / вілаят Пакистан видає Громадський погляд на політику стосовно нинішніх проблем у Белуджістані, із числа яких викрадення, тортури та вбивства. Ці проблеми надзвичайно трагічні, якщо розглядати Белуджістан як вінець Ісламської Умми. Народ Белуджістану пройнявся Ісламом таким чином, що уся провінція знаходилась під притулком Праведного Халіфату. Його народ стійкий у своїй релігії та люто чинив опір британському колоніальному вторгненню. Його народ – благородний та вшанований, який любить Іслам і по сьогодні.

Хізб ут-Тахрір вілят Пакистан видає даний Громадський погляд на політику стосовно найжорстокіших хвилювань у Белуджістані, внаслідок яких було вбито багато мусульман.

A. Преамбула: Белуджістан та його народ – скарб Уммы и Пакистану, якого зневажають.

Раніше у цьому місяці 11 січня 2013р. французький президент Франсуа Олланд проголосив про початок французької інтервенції до Малі у вигляді висадки піхоти з підтримкою з повітря. Олланд заявив, що ці війська залишаться «на стільки, на скільки це буде необхідно» для «гарантування безпеки у Малі, законної влади, здійснення виборного процесу і повного усунення терористичної загрози для цілісності країни». Австралійський уряд підтримав ці напади на Малі: міністр іноземних справ Боб Карр позитивно оцінив і висловив вдячність французькому керівництву.

Через два роки від революції країну стрясають важкі політичні хвилювання, перетворившись у відкриту кровопролитну боротьбу, що унесла життя більш ніж 52 людей у Порт-Саїді, Каїрі та інших містах, сотні поранених. За повідомленнями з органів безпеки у середу було вбито іще дві людини в Каїрі, таким чином кількість загиблих сягає 54 осіб. (Reuters 30/1).

Перша щоденна газета, випущена в Ємені у четвер 24.01.2013р у номері 626 наводить звістку про зустріч Хурії Машхур, міністра з прав людини в уряді Мохамеда Салема Басіндва з агентством Рейтер у Дубаї у вівторок 22.01.2013р. , де вона сказала, що схвалює зміну теперішньої стратегії по боротьбі з тероризмом на іншу більш ефективну. Вона піддала критиці американські удари, сказавши що це викликає гнів населення переслідуваного регіону і закликала до використовування наземних операцій!!

У повторюваних внутрішніх та зовнішніх міжнародних заявах Обами видно, що він не докладає належних зусиль для вирішення сирійської кризи, і що він увійшов у заперечення її. Це створило напружену ситуацію для нього, підштовхнувши до відкритих заяв за останні декілька років, що виказало деяке збентеження Америки і борсання у «сирійському файлі», а також виявило, до чого вона дійшла у своїх роздумах або навіть хитруваннях.