Хто стежив за останніми засіданнями Центральної ради «Організації звільнення Палестини» (ОЗП) та її прийнятими рішеннями, не знайде позитивних результатів, тому що усі рішення приймаються лише для зміцнення зрадництва цієї організації та Палестинської адміністрації.
Їх зрадництво проявляється у двох напрямках:
1) Зрадницькі позиції. Усі рішення, винесені Центральною радою ОЗП, скеровані на мирний процес, переговори та конференції під опікою держав, ворожих до Ісламу, мусульманам та жителям Палестини. І це відбувається незважаючи на те, що мирний процес та зрадницькі угоди потягли за собою лиха, злочини у відношенні Палестини та її жителів з боку «Ізраїлю». Ці рішення зробили більшу частину Палестини та Східний аль-Кудс особистою власністю євреїв, проте влада Палестини продовжує вести переговори у відношенні решти частини земель Палестини.
Ці рішення зробили із Палестинської адміністрації та її служб безпеки захисників спокійного життя «Ізраїлю». Також вони взяли на себе усі витрати в області безпеки, фінансових витрат економіки, політики, що зробило єврейську окупацію найдешевшою за усю історію людства. При цьому оплата цього бардака лягає на самих палестинців: вони оплачують це своєю кров’ю та шматком хліба, виплачуючи зростаючі із дня у день податки, як на Західному березі, так і у Газі.
Погодитись з розбазарюванням — це не героїзм, а зрадництво. Не є героїзмом відмова від 80% Палестини, щоб була можливість створити палестинську державу в умовах міжнародної легітимності. Не є героїзмом збереження угоди, що визнає «Ізраїль». Свої зрадництво та нікчемність у відношенні решти клаптиків землі Центральна рада та ООП зображають як вершину національної стійкості.
2) Різке змінення у драматичних та конфронтаційних рішеннях, як це сталося з високопосадовими членами Центральної ради та Палестинської адміністрації за декілька тижнів до цих зустрічей.
Адже зазвичай Махмуд Аббас не детонує політичні бомби, здатні знищити його владу. Він може лише погрожувати розпустити адміністрацію і передати ключі правління «Ізраїлю»; таким вчинком він відкине угоди в Осло. Це буде означати повернення до «однодержавного рішення» для двох народів, а подібного розкладе сіоністське утворення боїться як вогню. Два роки назад Махмуд Аббас прийняв рішення по скасуванню координації з окупантом у сфері безпеки, проте це не було реалізовано,адже Палестинська адміністрація та її голова усіляко уникають опору окупанту; у той же час основну частину опору узяв на себе народ. Сьогодні цей народ знемагає від податків та санкцій живе у невпинних кризах, і усе для того, що забезпечити безпеку найдешевшій окупації в історії людства!
Героїзм Аббаса проявляється лише в ускладненні життя жителів Палестини, а що стосується «Ізраїлю», то тут Аббас печеться про його безпеку.
Відносно Європи треба сказати наступне: хоча вона і проти Америки відносно «угоди сторіччя», одноосібних її рішень та її впливу на проанглійський режим в Йорданії, проте вона не бажає вступати у грубе зіткнення з Америкою. Також Франція та Англія відкинули вимоги Аббаса визнати Палестинську державу в однобічному порядку без схвалення Америки. Так, Європа не згодна з ідеями Трампа і його рішенням про статус аль-Кудса, проте вона не наважується на зіткнення з Америкою.
16.01.2018 газета «AlHayat» опублікувала, що 5 європейських держав почали вимагати від Аббаса не скасовувати угоди Осло. Також 20.01.2018 газета «AsharqAl-Awsat» опублікувала, що перед початком засідань Центральної ради посланець Емманюеля Макрона тайно відвідав Рамаллу, де зустрівся з головним парламентарем адміністрації Саібом Ерекатом та головою палестинської контррозвідки Маджидом Фараджі, де він передав американське послання, у якому заклякалось проявити терпіння і утриматись від силових рішень, доки Америка офіційно не об’явить свій план.
Йорданія, будучи другом Палестини у невизнанні рішень Трампа та протидіючи спробам Саудії просувати ідеї Америки, в останній час показує в’ялість. Дійшло до того, що король Йорданії заявив: «Палестинське питання не є лише нашою відповідальністю … наші інтереси вище будь-яких міркувань», — що є свого роду спробою уникнути прямого зіткнення з Америкою, Саудівською Аравією та «Ізраїлем»,тим самим переклавши проблему на Палестинську адміністрацію. Сьогодні режим Йорданії відчуває фінансову безпорадність внаслідок корупції та залежності від міжнародних організацій, де головує Америка. Прикладом тому служить остання хлібна криза.
До цього можна додати те, що було опубліковано 20.01.2018 газетою «AlQudsAlArabi» про обіцянку Америки надати 20-місячную відстрочку перед тим, як почнуть втілюватись у життя рішення Трампа. І що посольства Америки не буде у Східному Єрусалимі. США доведуть до кінця свою підтримку Йорданії та Палестинській адміністрації, що, природно, заспокоює Йорданію.
Америка була приголомшена масштабом міжнародної опозиції рішенню Трампа про аль-Кудс, особливо з боку Європи проте остання не може лоб в лоб протистояти Америці, яка почала потроху збавляти оберти гри. Таке положення речей не означає кінець міжнародного протистояння між Америкою та її проектами, з одного боку, і Європою — з іншого. Це усього лише тимчасова передишка, адже Америка потрапила у незручне становище. Прикладом тому служить ситуація, коли прем’єр-міністр «Ізраїлю» Нетаньяху 16.01.2018 під час свого візиту в Індію об’явив, що перенесення американського посольства здійсниться на протязі року, на що Трамп відповів, що перенесення займе декілька років,після чого Нетаньяху відмовився від своїх слів.
Ці зрадництва, фундамент яких був закладений ОЗП та її Центральною радою, проявлять себе у майбутньому. І вони не будуть утіхою для своїх хазяїв, адже ті встали на шлях розбазарювання та перетворились у знаряддя світових держав. Центральна рада та Палестинська адміністрація існують лише для скоєння зрадництва — відмови від більшої частини земель Палестини. Саме існування цієї влади є гарантом для існування «Ізраїлю», його окупації земель та святинь Палестини. Тому будь-яке рішення зробити палестинське питання національною проблемою, де головування належить Палестинській адміністрації, є поразкою, і неважливо, чи буде це відбуватись у межах переговорів або у межах силового опору жителями Палестини (без участі Умми та її армій). Тим більше, сьогодні питання національного опору неактуальне, адже «ХАМАС» видав політичний документ, у якому визнає усе те, що було прийнято ООП раніше.
Газета «Ар-Рая»
Хасан аль-Мадхун
Представник інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Палестині
7 Джумада аль-уля 1439 р.х.
24.01.2018 р.
