З перших днів невірний Захід намагається знищити революцію народу у Сирії.
Та трансформувати її у «революцію загонів», що полегшує створення умов для залежності керівників цих загонів від їх спонсорів і, отож, отримання контролю над революцією для того, щоб перейти до проамериканського політичного врегулювання, до того закопавши повстання, надавши легітимності злочинному режиму та повернувши народ під його контроль, щоб тиран продовжив свої звірства. Захід прагнув прикути щирих муджахідів до цих загонів, обмежити їх у діях і не випускати із цих «оков». Він використав своїх підставних людей: правителів, муфтіїв та інших, які прикрашали усі злочини, виправдовували зрадництва і гнали щирих муджахідів туди, куди побажали ватажки змовників.
Те положення, до якого прийшла революція крізь тернисті дороги сьогодні, вимагає подумати над тим, як нанести удар по цій наявній паралізованій та залежній від зовнішніх спонсорів «загонов-угрупувальній» системі, що неодноразово зраджувала ті жертви, які поніс у цій боротьбі сирійський народ, та кидала революцію на загибель.
Без цієї системи загонів невірний колонізатор не здатен далі здійснювати свої брудні плани. Захід уберіг злочинний режим лише за рахунок того, що втягнув своїх керівників загонів у брудні справи та розкреслив навколо них усілякі можливі «червоні лінії». На додаток керівники загонів коїли злочини проти місцевих жителів, а їх огидна поведінка в області «внутрішньої безпеки» кинуло людей у відчай, і люди вже не сподіваються на те, що щось зміниться, а керівники загонів відступлять та відмовляться від своїх «революційних» ролей.
Ми не можемо ігнорувати людей, які опинились всередині цих угрупувань, і те, як вони стали інструментами для виконання того, що бажають їх залежні керівники. Щирі муджахіди у їх руках опинились жертвами та «затичками» в усіх їх злочинах та здачах, шахіди та кров виявились товаром, за допомогою якого керівники загонів виторг те, що угодно Заходу та його ставленикам.
Більшість щирих борців розуміють суть керівників загонів і те, наскільки «легітимні» ці підставні особи, проте існує «стіна» між муджахідами та ними, тому що ці керівники усіма силами намагаються зберегти цю «стіну» і не дають до неї доторкнутись. Будь-яка спроба обговорити їх машинально сприймається ними як «зрадництво», «ухилення від джихаду» та спроба зірвати революцію! На додаток їх «залізний кулак» внутрішньої безпеки тисне кожного, хто намагається засумніватись у цих змовниках або намагається піддати звіту за їх злочини.
Те, що сталося з муджахідами, сталося і зі звичайними людьми. Тому найбільш правильне, що необхідно вжити для змінень — це нанести відкритий удар по цим наявним «угрупувальним порядкам та об’явити відкрито про те, що не сходить з язиків людей та муджахідів. Для початку треба внести ясність, що залежні загони та Умма сьогодні знаходяться по різні полюси, для того, щоб донести до щирих муджахідів те, що саме через їх сліпе підкорення своїм керівникам, мовчання перед їх злочинами та їх залежністю від спонсорів вони стали чуждими своїх революції та опинились у чужому окопі. Це допоможе повернути їх своїй Уммі та створити атмосферу, у якій проявиться невдоволення серед щирих по відношенню до своїх керівників повстанців, і врешті решт муджахіди приєднаються до щирого загону, появи якого з нетерпінням чекає Умма, яка відчаялась в усіх існуючих угрупуваннях.
З цієї метою акція «Горе безмолвним!», що стартувала 16 лютого 2018 р. та була організована Хізб ут-Тахрір у Сирії, націлена на те, щоб донести ту небезпеку, яку становить собою мовчання перед погрузлими у зовнішню підтримку керівниками загонів, а також те, що продовжувати мовчати — це не менше зло, аніж зрадництво та здача територій.
Газета Ар-Рая»
28.02.2018
