У п’ятницю (26.10.2018) сили режиму влаштували масове вбивство у південно-східних околицях Ідлібу. Активісти повідомили, що артилерія режиму, яка знаходиться неподалік від міста Суран до півночі від Хами, обстріляла місто Джердженез до південного сходу від Ідліба.
Це трапилось услід за полуденним азаном, коли люди шли на п’ятничну молитву. Внаслідок цього шахідами стали десять людей, а багато хто був поранений. Сили злочинного режиму, дислоковані у селах східніше залізниці, околиці Ідлібу артилерійськими снарядами, у тому числі — табір переміщених осіб, що знаходиться у лічених метрах від турецького пункту спостереження у місті аль-Сурман.
Сили режиму обстрілювали селища та міста південних та східних околиць Ідлібу, націлюючись на цивільні дома та житлові райони. Тому було поранено багато цивільних осіб на додаток до нової хвилі переміщення людей у регіоні. Такою є реальність угоди, яка була укладена з невірним Заходом та його послідовниками, на яку деякі люди усе іще покладають свої надії. Бійні, яка трапилась у місті Джердженез, передувала різанина у селі ар-Рафа у передмісті Ідлібу, внаслідок якої семеро стали шахідами і багато хто був поранений.
Ці масові вбивства є результатом зрадницької Сочинської угоди між російськими та турецькими гарантами. Вона скерована на повернення людей до підкорення режиму Асада. Військовий наступ на Ідліб був виключений через страх перед духу революції після того, як керівники повстанців та їх турецький гарант заморозили її за допомогою угод, які обернулись ганьбою для тих, хто підписав їх та застосував, і навіть тих, хто просто промовчав.
Проти революції, яка почалась для скинення режиму і встановлення Ісламу, день і ніч плетуться змови, щоб не допустити досягнення її мети. Але гірше усього те, що керівники загонів, від яких люди чекали блага, вступили у ці змови і за допомогою брехливих виправдань перетворились у дешевий інструмент у руках Туреччини та її американського хазяїна. Вони збільшили страждання терплячого народу і обернули свою зброю від справжнього ворога у бік своїх братів, виконуючи порядок денний Америки по збереженню свого агента Асада та його режиму.
Турецький режим виявив своє обличчя вустами міністра закордонних справ, який заявив, що Туреччина буде першою, хто втрутиться, якщо «терористичні» та «радикальні» угрупування порушать турецько-російську угоду по Ідлібу. Турецькі пункти спостереження, що зміцнюються в останній час, були встановленні лише для боротьби з тими, хто думає про руйнування Сочинської угоди та її згубних наслідків для революції. Більше того, Чавушоглу додав у своїй заяві, що Тегеран є одним із тих, хто найбільш підтримує Сочинську угоду, яка була укладена між президентом Росії Путіним та його турецьким колегою Ердоганом, сторони що Іран зробив значний внесок в успіх астанинських та сочинських домовленостей. Ніхто інший як сирійський народ не знає про масштаби злочинів Ірану та його ополчень.
Можна спостерігати повільні перетворення у позиції турецького режиму на чолі з Ердоганом, який декілька років назад стверджував, що режим Асада повинен бути скинутий. Риторика Туреччини спочатку вказувала на те, що Асаду немає місця у майбутньому Сирії, а потім, відповідаючи на питання журналістів, Ердоган заявив, що сирійський народ буде вирішувати долю Асада через урни для голосування. Усе це показує ступінь підступності турецького режиму проти революції і народу Шаму, який вже вирішив долю Асада та його режиму з першого дня, гучно заявивши «народ хоче скинення режиму» і пожертвував своєю кров’ю на цьому шляху.
Але проблема навіть не у керівництві Туреччини, продажність якого очевидна, а, швидше, у керівниках угрупувань, які поставили свої рішення і долю народної революції у залежність від світського турецького режиму. Турецький режим є не менш злочинним, аніж сирійський. Він відкрив свої військові бази, з яких наносились удари по мусульманам Іраку та Сирії, а до них — Афганістану. Як ті,хто довірив долю народу такому режиму, можуть керувати великою революцією Шаму?!
Але при усьому цьому зрадництві радує те, що Умма, яка є основою революції, усвідомила змову після того, як до неї прийшла вірна партія Хізб ут-Тахрір, застерігаючи її та закликаючи скинути з себе кайдани приниження, накладені уявними друзями. Хізб зіграв велику роль, виходячи на вулиці, показуючи реальність зрадницьких конференцій і вимагаючи продовження революції. Делегації від Хізб ут-Тахрір вже доставили у турецькі пункти спостереження листи, адресовані лідерам і армії Туреччини. У листах вказувалось те, що народу відомо про таємні змови, і Сочинська угода не мине, як минули інші конференції. Люди не потребують контрольних пунктів, які гірші, аніж ракети Асада. Вони здатні самі відповідати на атаки режиму, а мета скинення режиму як і раніше актуальна. Хоча кінь революції і спотикнувся, але незабаром він підніметься і продовжить іти, з дозволу Аллаха. Шам залишається центром ісламських земель. Надія лише зростає, підпитуючись водою віри, а Іслам неодмінно повернеться незалежно від пихатості пригноблювачів.
Мусульмани Шаму повинні знати, що їх усвідомлення є величезною перешкодою на шляху змов і важливим чинником, спонукаючим до дії.. Не схиляйтесь перед тиранами та брехунами, які хочуть отримати користь за рахунок ваших жертв. Ви — надія Умми у руйнуванні оков та усуненні перешкод на шляху продовження революції і доведення її до поставленої мети. Не слухайте брехунів, які розповідають вам про припинення кровопролиття. Вони прагнуть захистити кров злочинців і найманців Асада. І не звертайте уваги на лицемірів, які розповідають вам про мир. Кров, пролита на землях Шаму, занадто важка, щоб ми уклали мир з тими, хто її проливає, і це перемир’я — зрадництво у відношенні шахідів. І знайте, що Сочинська угода, укладене між злочинцями, схожа на попередню угоду про зони ескалації, яка призвела до переміщення жителів Гути, Дара та Хомсу, і схожа на Астатинську угоду, яка призвела до переміщення жителів Алеппо. Сочинська угода є лише черговою ланкою у ланцюгу змов, які називаються «мирне врегулювання», яке обернеться миром лише для злочинців і стане рятівним кругом для них. Мета цієї угоди цілком ясна — знищити революцію і відновити режим, надавши йому сміливість продовжити свою місію по пригнобленню мусульман.
إِنَّهُمْ إِن يَظْهَرُوا عَلَيْكُمْ يَرْجُمُوكُمْ أَوْ يُعِيدُوكُمْ فِي مِلَّتِهِمْ وَلَن تُفْلِحُوا إِذاً أَبَداً
«Якщо вони дізнаються про вас, то поб’ють камінням або обернуть вас у свою релігію, і тоді ви ніколи не набудете успіху» (18:20).
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Муаз
07.11.2018
