Положення протестних рухів в Алжирі відрізняється від положення у Судані, де Суданська асоціація професіоналів змогла нав’язати себе у якості керівника суданському протестному руху, тим самим осідлавши хвилю інтифади.
Це дозволило суданській асоціації професіоналів говорити від імені інтифади і вести переговори з керівництвом суданської армії з метою розділити пиріг влади і сформувати світський уряд. В Алжирі протестні рухи тривають у реаліях відсутності якого-небудь керівництва, тому народні вимоги залишаються піднесеними, що робить рух більш непідконтрольним.
Відсутність якого-небудь керівництва досі є позитивним елементом, тому що квапливість у виборі керівництва вказує на наявність у лавах протестуючих агентів з боку тих, хто має зв’язок з правлячим режимом і зарубіжними країнами. Вибір керівництва потребує часу і ретельного вивчення. Завдяки зволіканню у виборі керівництва протестні рухи Алжиру досягли багато чого, зокрема — арештів:
— Саіда Бутефлікі (брата колишнього резидента Абдельазіза Бутефлікі),який обіймав на протязі тривалого часу пост радника голови держави,
— екс-керівника Департаменту розвідки і безпеки корпусного генерала Мухаммеда Медьєна,
— екс-координатора служб безпеки генерал-майора Атмана Тартага. Їм пред’явлено звинувачення у змові проти армії та народного руху.
Завдяки такій зваженості, а також невизнанню незваних лідерів правлячий режим та усі його прояви продовжують падати униз, при цьому занурюючись у ганьбу та приниження. так, новоспечений генеральний секретар партії «Фронт національного звільнення» Мухаммад Галі (MohammadGhali —محمد جميعي) визнав поразку колишнього керівництва і попросив пробачення у алжирців. Він підкреслив, що правляча партія була «викрадена», а її діяльність була скерована на підбурювання людей через балаканину і безрозсудну поведінку.
«Від свого імені та від імені усіх давніх активістів ми просимо у алжирського народу пробачення за будь-яку халатність, безрозсудну поведінку або безвідповідальну заяву», — сказав Мухаммад Галі у суботу на прес-конференції. Протестуючі не опинились втягнутими у традиційну політику, їх не обдурили солодкі промови старого керівництва, навпаки, протестуюча молодь продемонструвала волю до корінних змін, а на чолі своїх вимог вона поставила скинення режиму з усіма його основами і проявами.
Протести тривають і набирають обертів по усій країні. Протестуючі продовжують заповнювати вулиці і піднімати гасла «Ми не зупинимось, доки банда не піде», «Ідіть — це значить йдіть».
Відсутність керівництва не означає, що вони не хочуть підкорятись, навпаки, це означає, що вони не довіряють тим, хто намагається нав’язатись у лідери.
Щоб продовжити шлях у досягненні своїх цілей (і перш ніж обрати керівництво), їм необхідно узгодити між собою політичний проект. Адже проект — це ідея. Ідея — це основне ядро у будь-якій політичній діяльності. А раз вони є мусульманами і вірять в акиду Ісламу, то вони повинні обрати Іслам у якості політичного проекту, якщо вони хочуть успіху і процвітання.
Ісламський політичний проект — це єдиний проект, який поведе до здійснення їх цілей і прагнень. А відмова на користь іншого проекту — це ходження по колу, яке наповнене відчаєм і стражданнями.
Даний політичний проект (правління Ісламу) представляє собою повну систему для життя суспільства та індивіда, основою якого є ісламська акида. Втілення цього проекту можливе лише у Другому Праведному Халіфаті.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатвані
3 Рамадану 1440 р.х.
08.05.2019 р.
