Єднання під щирим керівництвом і припинення самовладності революційних груп — найбільш невідкладний обов’язок народу Шаму

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

«Ворог у Мішерфі (населений пункт на півдні Ідлібу — прим.)!», — слова, які я почув у неділю вранці, які стали наступними, у низці подібних фраз, до яких ми звикли і чуємо їх час від часу.

У звивинах головного мозку прогресувала небезпечна хвороба — стан самовладності угрупувань, групировщина, — яка привела до повного паралічу, нібито ракова пухлина, яка уражає усі частини тіла і веде до неминучої смерті.

Рак цей викликаний тісним контактом і прив’язаністю групировщини, їх рішень, їх долі і долі усієї революції з державами, які назвали себе «спонсорами», і дійшло до того, що групи виявились повністю безсильними і не могли нічого здійснити, не звернувшись кожен до свого «спонсора» і не отримавши «зелене світло». Вони позбавились власного рішення, влади над собою і перетворились у рабів, як поклоняються в усіх змістах цього слова. А як може бути інакше, адже ці держави дозволили угрупуванням заборонене, як перемир’я і переговори, заборонили їм виконувати ваджиб, як відкриття нових фронтів, наприклад, фронт берегової оборони — найважливіший із них, а також заборонили їм слідувати єдиному політичному курсу.

Повідомляється від Аді ібн Хатіма (р.а.): «Я прийшов до Посланця Аллаха (с.а.с.), і у мене на шиї був золотий хрест. Він (с.а.с.) сказав:«Викинь цей ідол», —і прочитав із сури «Покаяння»: «Вони взяли своїх первосвящеників і монахів за господ собі окрім Аллаха...» (9:31). Дослухавши, я сказав: «Вони не поклонялись їм». Посланець (с.а.с.) відповів:«Хіба вони не забороняють їм те, що дозволив Аллах, і слідом ті забороняють його, і хіба вони не дозволяють те, що заборонив Аллах, і слідом ті дозволяють його?».Я відповів: «Так», — і він (с.а.с.) сказав:«Це і є поклоніння». Абдуллах ібн аль-Мубарак говорив: «Хіба хтось здатен підмінити релігію, окрім царів, зловісних раввінів і монахів?».

Першим симптомом групировщини було притуплення почуттів до страждань народу Шаму. Навпаки, угрупування збільшили страждання народу, погіршували його положення, завдавали усе більше болю. Далі прийшла апатія по відношенню мало не до щоденної різанини: бомбардування табору для внутрішніх переселенців Ках з десятками жертв, в основному — дітей; знищення міста Кафр Набл і найближчих поселень; різанина у стратегічному регіоні аль-Кабіна, який практично кожен день штурмують сили тирану Шаму на додаток до масивних авіаударів по регіону; падіння і спаплюження міста Хан-Шейхун з передмістям, залитих кров’ю шахідів, що сили режиму чванливо видають за перемогу; і навіть нинішні спроби тирана захопити більше територій на лінії Мішерфа на південному сході Ідліба не зсунули самовладні групи з місця.

Додайте до цього багатогодинне десантування сил коаліції  у зоні безпеки, що знаходиться під контролем угрупування «ХайятТахріраш-Шам», після чого сили коаліції стверджували про знищення лідера «ІД» та його оточення. Усе це відбувалось при абсолютній бездіяльності групировщини, яка не моргнула і оком, нібито усе відбувається на іншій планеті. А як інакше — вона перебуває у божевільному стані, давно завзято «підсівши» на брудні політичні гроші!

Безперечно, це не перша стаття, присвячена даній невиліковні хворобі, яка продовжує руйнувати частини тіла революції і проявляти свої симптоми.

У минулому неодноразово надавались рецепти, але ніхто не взяв їх до уваги. Це не призвело до активності на належному урівні, можливо, через нерозуміння деякими того, що обіцяє за собою ця хвороба, через невігластво або неправильного діагнозу. Хвороба роками прогресувала і паралізувала групировщину. Частини тіла були ампутовані, території відірвані, і усе повним ходом де до повного знищення решток звільнених територій і придушенню революції після її клінічної смерті. У цьому випадку необхідно було вжити оперативні дії для виправлення ситуації та усіх маючих відношення до цих наших слів «уражених» осіб. Адже ми пливемо на одному кораблі, і це — загальна напасть.

Отож, ваджибом для усіх є робота по усуненню цього положення групировщини, яке стало причиною усього, що трапилось з революцією внаслідок прихильності груп до «спонсорів» та їх наказів. Потім треба об’єднатись під єдиним прапором Посланця Аллаха (с.а.с), за єдиним, щирим, не зв’язаним по рукам керівництвом, яке покладе край усім цим стражданням і знов перехопить ініціативу.

 

Газета «Ар-Рая»
27.11.2019
Ахмад Абдульваххаб
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая