Америка разом з підлеглими їй країнами і правителями прагнула покінчити з сирійською революцією з самого початку, як тільки народ повстав. Вона пішла на найвитонченіші види гидоти і підступу, мобілізувала усі свої інструменти і можливості.
Врешті решт вона досягла вражаючих успіхів, особливо завдяки злочинній трійці «Іран – Росія – Туреччина» та низці самітів «Астана – Сочі». Так дані режими повернули сирійському тирану декілька областей та просторих територій, які утримувались революціонерами з самого початку. Підступні махінації, криваві компанії з застосуванням найбільш руйнівних видів смертоносної зброї, стратегічних бомбардувань, ракет і лави на голови невинних людей та їх дома — жах, подібного якому людство іще ніколи не переживало в історії.
Проте, незважаючи на масштаби цих запеклих кампаній, спостерігається послаблення злочинного режиму і втрата ним контролю над своїми областями. Його армія розсипалась на розосереджені групи, які заклопотані виключно мародерством у районах, покинутих місцевими жителями через інтенсивні бомбардування і відходу бійців опору.
В усіх районах, куди наступав режим, ми спостерігали одну і ту ж картину, починаючи від Алеппо, продовжуючи районами Гута, Каламун, Хавран, Ріф Хама, Хан-Шейхун і до сходу Аль-Сакка, а тепер і його заходу.
Положення народу Шаму не змінюється — люди покидають свої дома через інтенсивні бомбардування по таборам біженців без яких-небудь примітивних умов для життя у районах на кордоні з Туреччиною, під роздільною стіною, побудованою турецьким режимом.
На арені простежується невідступна стратегія ворогів революції,які напористо рухаються до своїх цілей, про що домовились голови злочинної трійці у межах написаного для них американського сценарію, який передбачає те, які ролі і хто буде виконувати, коли і як вони будуть змінюватись заради досягнення найголовнішої задачі — знищення благородної революції і здачі народу Шаму під волю голови невір’я Америки. До цього вони планують прийти за допомогою «політичного врегулювання» і вручити народ в обійми сирійського режиму, а після усього цього примусити забути ті величезні жертви, які приніс народ Шаму у боротьбі з ним.
Ця стратегія просувається до наміченої цілі, і найбільш небезпечною точкою, навколо якої сконцентрувався союз зла у справжній час є спроба взяти під контроль міжнародні автомагістралі M4 та M5. Якщо режим, не дай Аллах, роздобуде їх, тоді більша частина звільнених від нього територій потрапить у його руки, території сирійського режиму стикнуться з територіями турецького, відкриються офіційні пункти пропуску, а услід за ними — і офіційні відносини. Райони революціонерів перетворяться на невеликі анклави під роздільною стіною, побудованою турецьким режимом, і розкинуться у сотнях таборів, які будуть в очах усього світу «притулком для терористів». Ця обставина стане причиною суворої блокади, подібної блокаді табору ар-Рукбан на йордансько-сирійському кордоні, якщо вони не розділять долю табору аль-Багуз (спустошеного авіанальотами).
Таким чином, злочинці вважають, що вже покінчили з революцією і повернули землю її «істинним володарям», про що неодноразово заявляв голова турецького режиму.
Якщо вороги відкрито і упевнено слідують своїй стратегії, то нам варто спитати: а якою ж є стратегія народу Шаму по порятунку та успіху революції?
Відповідь ясна і очевидна — у нього немає стратегії на дану мить. Тому що у людей просто відсутнє свідоме щире політичне керівництво!
Так, коли народ Шаму виступив проти злочинної системи, революція вирвалась стрімкою і буйною. Злочинні держави поквапились представити себе у якості політичного керівника багатостраждального народу, який йшов на танки з голими руками.
Одні клялись надати допомогу і перемогу, інші креслили брехливі «червоні лінії», треті утопили у доларах лідерів, яких обрали самі — а народ не мав до них ніякого відношення — для того, щоб дані держави-спонсори могли впливати на рішення воєнізованих повстанців за допомогою таких лідерів, які коїли і говорили від імені своїх спонсорів і продали революцію народу і його жертви. Таким же чином дані держави обрали людей, яких назвали «політичною опозицією» і ганяли від однієї столиці до іншої, а ті продавали і здавали, поки не залишилось того, що маємо зараз. Революція до цієї миті не приймала щирого свідомого політичного керівництва, яке допомогло б цьому багатостраждальному народу Шаму набути успіху.
Є усе, що треба для перемоги, але, перш за усе, необхідно повернути прийняття рішень під волю благородного народу, чиї рішення приймаються незалежно від його волі. Адже позбавлений волі і прийняття рішень погубить справу і усе втратить.
Говорячи ж про те, що необхідно для перемоги, то це полягає у трьох політичних аспектах:
1— Щире політичне свідоме керівництво, яке володіє проектом держави.
2 — Щире професійне військове керівництво, яке переступить червоні лінії, накреслені ворогами революції, мобілізує муджахідів заради головної мети — скинути режим і почне запеклі битви, а не абсурдні побоїща у пустелі — бої повинні проходити у лігві режиму.
3 — План дій, тобто непорушні основи, над яким повинно сконцентруватись більшість людей і забезпечити його здійснення, має наступний вигляд:
а) скинення режиму в усіх його проявах, без переговорів і зустрічей, які знищили цей благородний народ;
б) розрив відносин з усіма режимами і державами, особливо тими, які обманули народ, змовились проти нього та його революції, такими як турецький режим і режими усіх держав Перської затоки;
в) Треба діяти над встановленням устрою, який поширить справедливість серед людей, забезпечить їх гідність, надасть всеохоплюючу справжню, а не брехливу турботу, а на це здатен лише устрій Великого Ісламу — Халіфат за методом пророцтва.
Це усе, що треба для перемоги, і слава Аллаху, це народу під силу. Проте необхідні серйозні дії. Сирійський народ повинен зіграти свою істинну роль, адже він вже пожертвував усім, що у нього є, собою, синами і майном; адже саме він хазяїн питання і у його руках знаходиться революція, яка за дев’ять років проникла у душі, яка стала чаянням народу, що завзято іде уперед до перемоги, з дозволу Аллаха. А невірні, з дозволу Аллаха, так само як і раніше, впадуть у відчай у можливості знищити вашу велику революцію. Їх ватажки посивіли від вашого повстання, завзятості, стійкості до самої перемоги.
Умма теж з вами! Вона бурлить і палає, її очі звернуті, а серця скеровані до вас, вона знаходиться в очікуванні вашої перемоги. Проте, перевершуючи усе це, треба сказати, що ви знаходитесь під опікою Аллаха, АззваДжаль. Нехай це стане вашою стратегією, скеруйтесь же до надання допомоги вашій релігії, встановленню Шаріату вашого Господа і до поверненню слави Уммі вашого Пророка ﷺ! Мусульмани, воістину, вже з нетерпінням чекають того дня, коли Аллах обдарує їх Своєю допомогою і перемогою!
فَلَا تَهِنُوا وَتَدْعُوا إِلَى السَّلْمِ وَأَنْتُمُ الْأَعْلَوْنَ وَاللَّهُ مَعَكُمْ وَلَنْ يَتِرَكُمْ أَعْمَالَكُمْ
«Не проявляйте слабкості і не закликайте до миру, оскільки ви — вище інших. Аллах — з вами і не умалить ваших діянь» (47:35).
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад аль-Хаврані
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
08.01.2020
