Багато благодійних організацій, які вступили на територію Сирії після революції в різноманітних формах, з різноманітними назвами і приналежністю до різних сторін, включаючи неурядові організації, вважаються одним із ефективних і впливових елементів в житті повсталого народу Шаму.
Благодійні рухи сприяли організації всередині народу порядків і розфарбовуванню їх життєдіяльності в різні кольори. Вони зіграли важливу роль у стримуванні і присипанні жителів Шаму, а також допомогли у затулянні ротів і стримуванні ситуації під своїм контролем. Надання час від час кошика допомоги і грошових засобів можна розцінювати як наркотик, що приспав багатьох активістів, не говорячи вже про сам народ. Також ця допомога використовується як засіб тиску і шантажу, щоб купити позиції людей, так що сьогодні вже багато хто боїться говорити правду і займати чесну позицію через страх позбавитись допомоги. Так у жителів Шаму додався іще один страх окрім того, що лідери повстанських фракцій вдаються до репресій, переслідувань, арештів і вбивств.
Вигнання революційно налаштованих людей із сіл і міст, переміщення їх із різних регіонів в північну Сирію, а потім заселення у велику в’язницю під назвою «табори переміщених осіб» посіяли серед народу стан нестабільності, втрати і розгубленості. Після того, як люди думали про те, як скинути режим і позбутися від нього, тепер вони почали думати про те, як налагодити свої життєві справи і забезпечити свої основні потреби — житло, їжу, одяг. Саме у цю мить настав час організацій по наданню допомоги. Вони вдались до створення тимчасових таборів і надання кошиків допомоги. Потім вони почали перепис усіх людських, тваринних і економічних ресурсів, не говорячи вже про контроль над більшою частиною послуг, охорони здоров’я, освіти та інших сфер. Вони як зонд проникли вглиб революції до такої міри, що знають про кожний подих людей з їх же згоди, провівши найбільшу розвідувальну операцію, на яку нездатні навіть багато шпигунських мереж у світі. Потім тимчасові табори були перетворені у напівпостійні згідно з планом, дуже схожим на те, що трапилось з переміщеними палестинцями, чия надія на повернення була втрачена з першим каменем, закладеним для будівництва домів у їх таборах.
Надання допомоги служить запобіжним клапаном, який запобігає повторному вибуху людей і серйозним діям на шляху до змінень, а також служить клином, який збільшує класовий і економічний розрив між людьми. Тут варто зазначити, що обсяг надаваємої допомоги обмежений і не охоплює усіх потребуючих, які складають переважну більшість населення звільнених районів. Також варто враховувати масштаби переміщень, які створили свого роду конфлікт навіть всередині родин за отримання допомоги. Таким чином, ця допомога посіяла насіння розбрату між родинами в результаті того, що вона не покрила потреби в необхідній і адекватній мірі. Якщо додати до цього корупцію в системі цих організацій, то видно, як це усугубляє ситуацію і розрив відносин між людьми.
Благодійні організації зіграли додаткову роль і допомогли так званим «друзям сирійського народу», а їх допомога людям послужила додатком до брудних політичних грошей, що надходять керівництвам повстанських фракцій і озброєних сил, які колись взяли на себе місію по скиненню режиму. «Друзі сирійського народу», прив’язавши до себе лідерів фракцій, позбавили їх незалежності в рішеннях і волі до змінень, почали вести облік кількості їх бійців, кількості і типу їх зброї і розташування складів боєприпасів, перетворивши усе це в інструмент пригноблення людей. Таким чином, вони працюють над здійсненням поставленої політики після того, як ці самі люди були єдиною надією на скинення режиму.
У цей час благодійні організації стали інструментом, який допомагає зв’язати руки народу, обмежити його волю, а також спричиняти на нього тиск, щоб той слідував брудній політиці «дружніх країн».
Народ Шаму повинен усвідомити, що немає рішення гірше, аніж зупинитись на півшляху і проміняти революцію на півзаходи. Необхідно довести революцію до кінця аж до повного скинення режиму разом з конституцією і системами. При цьому варто розуміти, що будь-яке звернення до Заходу і його інструментам — це політичне самогубство. Не годиться тому, хто віддав багато жертв на шляху революції, зупинятись через шматок хліба і кошик допомоги. Ніщо не повинно відволікати від головної мети.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Абдульваххаб
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Сирії
26 Зуль-када 1442 р.х.
07.07.2021 р.
