Моральний занепад,який запанував над мусульманами сьогодні, відчуття ними своєї слабкості і приниження, ідея про неможливість повернення Халіфату — усе це результат невпинної роботи Заходу.
Метою цього є знищення у душах мусульман прагнення до відродження. Захід прагне вирвати дух Ісламу із життя мусульман, щоб не з’явився той, хто поверне їм колишню велич і викине за шкірку тих, хто править над людьми вогнем і мечем.
У ці дні проходить річниця завоювання Константинополя, взяття якого означало кінець Візантійської імперії. Завоювання Константинополя є однією із видатних і важливих подій в історії Ісламу. Саме Візантія була першою загрозою вторгнення хрестоносців. Взяття Константинополя послужило розділенням між історією Середньовіччя і сучасності. Падіння Константинополя означало падіння бастіону, який захищав Європу більше 1000 років, після чого перед закликом мусульман відкрились простори Європи.
Мусульмани прагнули завоювати Константинополь, щоб здійснити благу звістку Посланця Аллаха ﷺ:
لَتُفْتَحَنَّ الْقُسْطَنْطِينِيَّةُ فَلَنِعْمَ الْأَمِيرُ أَمِيرُهَا وَلَنِعْمَ الْجَيْشُ ذَلِكَ الْجَيْشُ
«Константинополь неодмінно буде завойований! Який же чудовий той амір і яке ж чудове те військо!».
На цьому шляху мусульмани пожертвували багато чим, багато хто став шахідом, тому що бажали опинитись серед тих, кого Посланець Аллаха ﷺ назвав «чудовими». Мусульмани намагались підкорити Константинополь поколіннями. Незважаючи на відсутність позитивного результату, вони не зупинились, не опустили руки, їх душі не спіткала спустошеність, у їх серця не вселився моральний занепад. Навпаки, вони іще з більшими зусиллями почали прагнути втілити у життя благу звістку Посланця Аллаха ﷺ, і це тривало на протязі сторіч. Спроби завоювати Константинополь почались в епоху Омейядів; тоді халіф Муавія ібн Абу Суфьян здійснив дві військові кампанії, одна була з суші, інша — з моря.
Третя кампанія була у часи халіфа Сулеймана ібн Абдуль-Маліка. Але усі ці три спроби не увінчались успіхом. Потім були інші кампанії, серед яких кампанія Харуна ар-Рашіда із династії Аббасідів. Після чого трапилась перерва у зв’язку з розколом в Аббасідському Халіфаті і навалою хрестоносців і монголо-татар. Далі завоювання Константинополя відновилось з новою силою в епоху Османів. Поклав їм початок султан Баязід I, якому майже вдалось завоювати його, але навала Тамерлана примусила його зняти заставило блокаду міста і кинути сили на боротьбу з ним. Потім здійснив спробу завоювати Константинополь султан Муса Челебі. Далі був султан Мурад II, але і він не зміг добитися успіхів в осаді міста.
Врешті решт, чоловіком, якому підкорилось неприступне місто, став султан Мухаммад аль-Фатіх (Мехмед II Завойовник).
Було здійснено багато спроб по завоюванню Константинополя, для цього мобілізувались величезні армії мусульман, витрачались величезні засоби, багато хто пав шахідами. Усе ж таки зміг цього добитися лише султан Мухаммад аль-Фатіх.
О, мусульмани! Річниця завоювання Константинополя не призначена для спогадів, навпаки, із цього ми повинні вилучити уроки, зрозуміти ступінь значущості цього завоювання для Умми та Ісламу у цілому. Ми повинні бути хорошої думки про нашого Господа, ми повинні сподіватись на допомогу Аллаха і докладати усіх зусиль у здійснення благої звістки Його Посланця ﷺ — повернення Другого Праведного Халіфату.
Всевишній Аллах сказав:
وَلَا تَهِنُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَنتُمُ الْأَعْلَوْنَ إِن كُنتُم مُّؤْمِنِينَ
«Не слабшайте і не сумуйте, у той час як ви будете на висоті, якщо ви дійсно є віруючими» (3:139).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Нуруль-Худа Мухаммад
20 Джумада аль-уля 1441 р.х.
15.01.2020 р.
