У своїй знаменитій книзі «Сонце Аллаха сяє на Заході» німецький орієнталіст Зігрід Хунке, порівнюючи лікарні Європи і Халіфату, пише: «Серед кращих лікарень, побудованих на землях франків, була лікарня «Отель-Дьйо» у Парижі».
Описуючи те, що відбувалось у цій лікарні, вона пише : «На землі було багато соломи, на якій хворі тіснились так, що ноги одних знаходились поруч з головами інших. Діти — поруч зі старими, а чоловіки — поруч з жінками. Дивно, але це було реальністю. Їжі було дуже мало. Будівля, забита хворими, кишіла найнебезпечнішими комахами. Повітря всередині було настільки нестерпним, що співробітники лікарні, перед тим, як увійти у будівлю, закривали свої носи і роти губкою, просоченою оцтом. Трупи загиблих лежали на своїх місцях двадцять чотири години, часто — навіть довше, перш ніж їх забирали. На протязі усього цього часу хворі були вимушені лежати поруч з мертвими тілами».
Описуючи стан лікарень Халіфату, вона наводить листа французького пацієнта у Кордові, адресоване його батьку у Францію: «Дорогий батько, ти питаєш мене, чи потрібні мені гроші, але хочу сказати, що коли я вийду із лікарні, то отримаю новий одяг і п’ять золотих монет, так що мені не доведеться працювати деякий час. Тобі не треба продавати частину своєї худоби. Але ти повинен поквапитись якщо хочеш застати мене тут. Зараз я знаходжусь в ортопедичному відділенні поруч з операційною. Якщо ти зайдеш через головний вхід, то пройдеш південну зовнішню залу. Це — поліклініка, куди мене забрали після того, як я впав. Там кожен хворий спочатку оглядається санітарами і студентами, і ті, хто не потребує стаціонарного лікування, можуть отримати свій рецепт, по якому видають ліки у сусідній аптеці.
Після обслідування я був зареєстрований і доставлений до старшого лікаря, потім санітар відвів мене у чоловіче відділення, де я прийняв ванну і надягнув чистий лікарняний одяг. Ти також побачиш зліва бібліотеку і велику залу, де головний лікар читає лекції студентам. Там буде прохід, який веде до жіночого відділення, тому тобі треба триматись правіше і пройти повз внутрішнього і хірургічного відділення. Якщо ти почуєш музику чи співи із кімнати, заглянь всередину. Можливо, тоді я буду у кімнаті відпочинку для одужуючих, де у нас є музика для приємного провадження часу.
Сьогодні вранці, як зазвичай, прийшов головний лікар з великою групою своїх помічників і оглянув мене. Потім він продиктував лікарю відділення те, що я не зрозумів. Після цього,як головлікар пішов, доктор пояснив мені, що вранці я можу встати на ноги і скоро можу виписатись із лікарні. Але я не хочу уходити. Тут усе таке красиве і чисте: ліжка м’які, простирадла із білого дамасту, ковдрі ніжні немов бархат. У кожній кімнат є водопровід, і кожна кімната отоплюється у холодні ночі. Майже кожен день тут кормлять м’ясом птиці чи смаженою бараниною, але тільки для тих, для кого ця їжа не важка. Так що поквапся, поки не посмажилась моя остання курка».
Огляд новин Газета «Ар-Рая»
22.04.2020
