Новина: Японія буде постачати в Європу свій скраплений газ: з таким проханням до Токіо звернулись представники Євросоюзу і США. Японія сама імпортує енергоносії, але у нинішній ситуації в Токіо вирішили проявити політичну солідарність. Перші партії повинні прибути в Європу вже у березні.
Коментарі:
З 2008 р., коли президент РФ сказав свою «Мюнхенську промову», Росія намагається знов заявити про себе на світовій арені, кинувши виклик однополярному світу під керівництвом США.
Але за минулі 14 років Росія зазнала очевидної поразки. Політична короткозорість, яка є наслідком ідеологічної неспроможності Москви, зробила із Росії міжнародне опудало, чиї хамські витівки використовуються США для іще більшого стискання спадкоємиці СРСР і іще більшої консолідації навколо Америки світової спільноти, особливо країн, які входять в ЄС і НАТО.
ЄС, незважаючи на незгоду своїх найбільших донорів — Німеччини і Франції, вимушений йти на приводу США, бо путінська Росія відкрито плює на пресловуті «європейські цінності». Адже в даній ситуації для ЄС загальні з США цінності важливіші економічної користі від дружби з Росією.
В цьому США підтримують не тільки європейські країни, але і країни усього світу, зокрема — розташована на іншому кінці світу Японія, міністр торгівлі якої наступним чином пояснив своєї рішення постачати в Європу скраплений газ: «Японія повинна підтримувати країни «Сімки», особливо ті, у яких спільні з Японією цінності».
Після авантюрного рішення РФ в 2014 р. анексувати Крим і створити нестабільність на сході України — на Донбасі, — зовнішня політика Росії має серйозну ахіллесову п’яту, розсічену брову, по якій Америка разом зі своїми союзниками періодично наносить удари.
Так українське керівництво час від часу озвучує своє бажання вийти із Мінських угод і навіть, можливо, приступити до силової зачистки Донбасу від проросійських бойовиків і сепаратистів.
Росія, розуміючи, що на Донбасі час грає проти неї і що вона наближається до грандіозному фіаско в цьому регіоні, за яким послідує іще більший тиск за анексію Криму, намагається другий раз за останній рік підняти ставки, брязкаючи зброєю біля українських кордонів.
Можливо, хтось не погодиться з такими висновками і буде стверджувати, що за останні 10 років Росія підсилила свою зовнішньополітичну вагу і гучно заявила про себе на міжнародній арені, проводячи мудрі політичні маневри.
Але це — не більше, аніж мрії російських пропагандистів.
За останні 20 років Росія стикнулась з т.з. «кольоровими революціями» біля своїх кордонів, фактично втратила Україну, в Карабахському конфлікті вимушена була здати свого закавказького партнера по ОДКБ Вірменію. Навіть Казахстан, який є заднім двором РФ та її життєвим простором, сьогодні зі слів російських пропагандистських ЗМІ став жертвою спроб Заходу провернути в ньому чергову кольорову революцію.
У згаданій вище новині від «Euronews» говориться:
«На цьому тижні в Вашингтоні шукали альтернативні шляхи поставок енергоносіїв в Європу на тлі кризи навколо України. Голова європейської дипломатії Жозеп Боррель приїхав до американського колеги Ентоні Блінкена <...> Також в понеділок президент США Джо Байден, який приймав в Вашингтоні канцлера Німеччини Олафа Шольца, відкрито пообіцяв «покласти край» трубопроводу «Північний потік-2».
Ви тільки вдумайтесь, по інший бік Атлантики шукали альтернативні шляхи поставок енергоносіїв в Європу, а Байден пообіцяв покласти край спробам економічної інтеграції між ЄС і РФ!
Як після цього людина зі здоровим глуздом може стверджувати про відродження і вставання з колін РФ?
Політично короткозора Росія на протязі сторіч зловживає брязканням зброєю, ультиматумами, страждаючи від поразок в практиці політичних маневрів.
Ніщо не виражає примітивність російської зовнішньої політики так, як наступні слова одного із її правителів, російського царя Олександра III (роки правління 1881–1894): «У Росії тільки два союзника — її армія і флот».
Після розпаду СРСР і відмови від комунізму, коли Росія позбавилась нехай і неправильного, але усе ж таки ідейного фундаменту, слова Олександра III стали основою усієї її зовнішньої політики. Тепер Росія віддає перевагу не обтяжувати себе політичними планами і маневрами, замінивши їх шантажем і погрозами на адресу своїх сусідів і усього світу.
Так на помсту за зволікання в реалізації «Північного потоку -2» Росія вирішила накрутити ціни на газ цією зимою для Європи, і таким чином іще більше підтвердила побоювання Заходу про те, що цей проект буде використовуватись для шантажування. В ітозі США очолили «операцію порятунку» ЄС від холодної зими, підключивши для цього навіть Японію, яка знаходиться на іншому кінці світу. Усе це призведе якщо не до повної, так до значної відмови ЄС від російських енергоресурсів.
Проте це не означає, що США в цьому конфлікті керуються виключно благими цілями, нібито піклуючись про Європу і Україну. Аж ніяк ні. Америка використовує шалену російську собаку на ланцюгу біля кордонів Євросоюзу для того, щоб іще більше прив’язати країни регіону до себе.
Красномовними є тут наступні слова сенатора США Ліндсі Грема, сказані ним після «Мюнхенської промови Путіна»: «Своєю єдиною промовою він зробив більше для об’єднання США і Європи, аніж ми самі змогли б зробити за десятиріччя».
З 2014 р. Росія прискорила свій рух по цьому провальному шляху, добившись лише іще більшого скупчення військ НАТО біля своїх кордонів.
В своїй зовнішній політиці по Близькому Сходу і Африці Росія продовжує обслуговувати інтереси США, будь то в Сирії, Лівії, Судані, а тепер — і в Малі. Це підтверджується тим, що США не ввели абсолютно ніяких санкцій проти Москви за її активність в цих країнах. США делегували Росії брудну роботу в своїх інтересах, подібно бомбардуванню сирійських міст.
Росія в обмін на це сподівається добитись поступок по українській кризі, а також визнання анексії Криму.
В останні декілька років спостерігаються спроби США використати Росію для стискання Китаю, підйом якого непокоїть вже не першу адміністрацію Білого дому.
Таким чином, в нинішньому протистоянні з Заходом Росія знаходиться в оборонній позиції. На спричиняємий на неї тиск вона здатна відповісти тільки лише військовою ескалацією, яка з тактичної позиції іще може виявитись виграшною для неї, але в довгостроковій перспективі, безперечно, обернеться іще більшою поразкою і приниженням.
Усе, на що здатна Росія сьогодні, це бити студентів і молодь, які вийшли на акції протесту всередині країни, а також катувати, арештовувати і саджати на двозначні строки своїх громадян-мусульман, звинувачуючи їх в екстремізмі і тероризмі.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні
Фазил Амзаєв
10.02.2022
