Статті

Деякі мукалліди (послідовники) радяться з вченим у справах своєї релігії, будь то шаріатських законах або питаннях віропереконання. Цей вчений виносить певні фетви, які можуть бути не те що помилковими, але і зовсім неісламськими. Чи буде мукаллід відповідати перед Аллахом за слідування таким неісламським фетвам? Інакше кажучи, чи дозволений такий таклід (слідування)?

Людина може легко усвідомити існування Творця. Шлях до віри — це розумове дослідження матерії, а матерія — це усе, що людина може осягнути із відчутних речей. Таким чином, людина, яка дійсно шукає істину, прийде до озаряючому уявленню про матерію і про те, що є за межами матерії.

В Лівані здобула популярності невелика книга під назвою «Серйозне невігластво у багатьох питаннях віропереконання», написана доктором Асімом ібн Абдуллахом аль-Карьюті. В цілому це хороша книга, але, тим не менш, виникла необхідність пролити світло на одне питання.

Всевишній Аллах говорить:

Коран і Сунна — це арабські слова, а іджтіхад — це пошук шаріатського рішення. Отож, однією із умов іджтіхаду є володіння арабською мовою.

Вигода, яка складає основну концептуальну базу капіталізму, інколи, коли це необхідно, штовхає підтримуючих цю капіталістичну систему володарів капіталу до ненависних їм організацій, і це робиться виключно заради власних інтересів.

Безперечно, Іслам — остання релігія і останній Шаріат, ниспосланий Всевишній Аллахом, Господом світів, для усього людства через Свого раба і Посланця — Мухаммада ﷺ.

Мусульмани, які жили у минулому сторіччі, успадкували Іслам не у виді практичних ідей, які вони могли б застосовувати у житті, а у формі теоретичної, академічної, утопічної і історичної інформації.