Статті

Безперечно, Іслам — остання релігія і останній Шаріат, ниспосланий Всевишній Аллахом, Господом світів, для усього людства через Свого раба і Посланця — Мухаммада ﷺ.

Мусульмани, які жили у минулому сторіччі, успадкували Іслам не у виді практичних ідей, які вони могли б застосовувати у житті, а у формі теоретичної, академічної, утопічної і історичної інформації.

«Переможений (повержений) завжди вимушений подражати переможцю в його принципах, стилі одягу, ремеслі, повадках, у багатьох звичаях і традиціях. Він починає служити йому, бачачи в його лиці досконалість. В його очах переможець здається досконалим або завдяки пошані, яка йому надається, або ж тому, що переможені несправедливо і безпідставно вважають, нібито поразка пов’язана з досконалістю переможця. Це помилкове судження лягає в основі поведінки» (Ібн Хальдун).

З кожним наближенням Умми до всезагального усвідомлення неминучості повернення Ісламського Халіфату ми бачимо, що деякі люди намагаються знайти серед сьогоднішніх правителів спасителя,який зміг би взяти на себе місію відродження, і бачать в цій ролі президента Туреччини Ердогана як найбільш оптимальний варіант. Вони виправдовують і прикрашають усі дії Ердогана, вважаючи, що за лаштунками він працює над поверненням Ісламу до влади і відновленням запровадження Шаріату!

Кожна релігія або ідеологія виражає і визначає себе за допомогою своїх унікальних концепцій і передає через них своє послання людям.

Не усі висхідні нації , об’єднані однією думкою, думають колективно. Ісламська Умма — краща із націй, об’єднана однією думкою і однією акидою.

Відносно питання про дотримання порідку дій в досягненні змінення варто зазначити, що люди поділились на дві групи.

Як ми згадували раніше, засуджуване — це усе те, що Шаріат порахував огидним і заборонив, починаючи з залишення ваджибів і до скоєння харамів. Засуджувати засуджуване — це шаріатський хукм, який Аллах зробив обов’язковим для усіх мусульман, будь то індивіди, групи, Умма або навіть держава.