Революція Шаму увійшла у свій сьомий рік, і по сьогодні із її ран тече кров, але вона не звертається до досвідченого лікаря, який би зупинив цю кровотечу.
Минуло шість років революції, за час яких ми бачили низку подій, що потребують того, щоб їх згадати, починаючи з першого дня революції, і винести для себе уроки, які б показали нам правильний шлях, щоб ми змогли повести революцію у потрібному напрямку.
Якщо говорити про початок революції у Сирії, то, мабуть, перше , що згадують люди, — це швидкість, з якою вийшли із підкорення Асаду цілі провінції, незважаючи на слабкість забезпечення повстанців зброєю та боєприпасами. Також згадується, як революція дуже скоро взяла в осаду столицю Дамаск і почала погрожувати режиму Асада у його домі. Тоді Америка поквапцем мобілізувала своїх агентів в Ірані та «Хізбаллу», наказавши їм вторгнутись у Сирію на стороні злочинця Башара. Одночасно за допомогою інших країн регіону Америка почала підкупати кого змогла із лідерів повстання, намагаючись погасити тим самим вогонь у серцях народу.
У той же самий час Америка не упустила можливості осідлати хвилю революції та швидко створила військове крило, яке було закликано стати офіційним представником революції. Таким був початок «Національної Ради», пізніше яка трансформувалась у «Національну коаліцію», а потім — у «Комітет по переговорам». Так, це політичне крило і справді стало офіційним представником , ось тільки не революції, а її ворогів, тому що понесло у народ проект встановлення світської держави і почало наполягати на політичному рішенні, запропонованому Америкою для сирійського народу іще на першій конференції у Женеві.
З самого початку ідея переговорів та перемир’їв з режимом Асада розцінювалась як злочин на адресу революції та загиблих шахідів, але вона швидко була прийнята, коли була запропонована з боку політичного кола цих представників. Врешті решт це призвело до втрати повстанцями стратегічних районів, особливо навколо Дамаску, до втрати Хомсу, а нещодавно — і Алеппо. І ось сьогодні на останній вільний район Хомсу аль-Ваар очікує та ж участь: його жителів будуть «евакувати», а він повернеться у т.з. «лоно вітчизни».
Перемир’я відносно сіл аль-Фуа та Кафрая у провінції Ідліб було огидним злочином, що відкрив дорогу наступним іще більш масштабним та огидним перемир’ям, тому що у реальності цих перемир’їв дотримується лише сторона повстанців. У той час як підписанти угод зобов’язуються обопільно дотримуватись угоди, режим злочинця Асада систематично порушує те, над чим сам же підписався. А тепер повстанцям, які підписалися під перемир’ям, лише і залишається, що відправляти скарги на адресу ООН на кровопивцю Башара, який не виконує угод і не несе за них відповідальності. Проте позиція ООН та міжнародної спільноти, яка стоїть позаду нього, була ясною з самого початку. Вони ненавидять революцію Шаму та розцінюють її як свого ворога, що бажає вирвати вплив Заходу із ісламських земель. Можливо, деякі наївні люди, які не розуміють істинних прагнень Заходу, скажуть зараз, що Захід не допомагає революції з причини існування «ІДІЛ» та інших терористичних угрупувань. Але якщо ми повернемось до початку революції, то побачимо, що усі ці угрупування з’явились не раніше аніж через півтора року після її початку. Чому тоді Захід не допоміг революції? Варто визнати відкрито — Захід не допомагав революції , тому що вважає, що вона суперечить його інтересам, а також тому, що Захід неодмінно повинен був показати своє істинне обличчя та ціну своїм гаслам про права людини та свободах, він повинен був показати, що його слова — це усього лише пил, який він кидає у вічі людей, щоб приховати свої злочини проти Ісламу та мусульман. Коли Захід відмовився допомогти революції, він показав усе це.
Такою є революція Шаму, що відкриває та викриває. Вона показала не лише істинне обличчя Заходу, але і розкрила істинну сутність урядових режимів у регіоні, зокрема — режиму Ердогана у Туреччині. Так, наприклад, падіння Алеппо було гучною подією, що викрила для усього світу співпрацю турецького режиму зі злочинцем Путіним. Також ця подія іще раз вказала усім жителям Шаму на необхідність у щирому, політичному керівництві для революції, яке зможе вберегти її від поразки.
Шість років минуло після початку революції. За цей час вона переповнилась величезними жертвами, а народ Сирії втратив сотні тисяч шахідів та мільйони біженців. Тим не менш, революція та і не дійшла до позитивних результатів після стількох жертв, а гасло «Народ вимагає скинення режиму» перетворилось на історичний епізод, що характеризує початок революції. Сподівання народу про скинення режиму не знайшли підтримку у лідерів повстання, які, навпаки, думають про перемир’я з режимом та про переговори.
Надання брудних політичних грошей лідерам повстання стало небезпечним вірусом, що підкосив революцію, тому що після їх згоди скинення режиму переросло у перемир’я з ним, а битва — у припинення вогню, а бойові фронти — у безпечні ділянки для ворога!
Цих шести років революції виявилось досить для того, щоб на практиці показати сутність самих різних пропозицій і показати те, наскільки їм не вистачає ясності та завершеності. Цих шести років стало досить для того,щоб революція змогла знайти для себе правильний шлях. Уроки та досвід, які вивела революція Шаму за ці роки, достатні для того, щоб вона повернулась назустріч до вдоволення Аллаха, потому що сьогодні вже ніщо не згуртує повстанців, окрім політичного проекту, що виходить із акиди Ісламу, — проекту, що не сприймає мінливості, відрізняється кришталевою ясністю та чистотою, проекту, який пропонується щирою та правдивою групою мусульман, проекту, здатного допомогти революції скинути режим Асада у його ж домі і встановити державу Праведного Халіфату за методом пророцтва.
Шість років цей проект пропонує група Хізб ут-Тахрір, яка не бреше людям. Шість років Хізб ут-Тахрір підтримує революцію та закликає до неї, вказує їй шлях та роз’яснює її основи, застерігає від брудних політичних грошей, розкриває плани Америки та її агентів, пропонує революції політичний проект, взятий із Книги Аллаха та Сунни Його Посланця ﷺ, — проект Праведного Халіфату за методом пророцтва. Сьогодні Хізб ут-Тахрір пропонує людям себе у якості політичного лідера революції, тому що він дійсно здатний керувати нею та привести її до вдоволення Аллаха, привести її до позбавлення від злочинного режиму та встановленню системи Ісламу, маючи ясне та чітке розуміння того, як це зробити, володіючи твердою акридою, віруючи в Аллаха, довіряючи Його обіцянці та будучи готовим втілити у життя благ звістку Посланця Аллаха ﷺ:
ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنهَاجِ النُّبُوَّةِ
«Потім буде Халіфат за методом пророцтва».
Газета «Ар-Рая»
Мунір Насєр
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
16 Джумада ас-сані 1438 р.х.
15.03.2017 р.
