Через 6 років з миті початку революції у Сирії активно піднімаються обговорення конференції «Женева-4».
Чи будуть ці обговорення подібні колишнім? Або вони несуть щось нове для сирійців? Чи будуть сирійці очікувати результатів цих конференцій? Або ж вони мають право на свій голос у противагу тому, що їм диктується?
Той, хто спостерігає за подіями у Сирії та революційним рухом, знаходить чітку різницю між тим, чого потребує революція насправді, і тим, що припускається ООН у Женеві. Більше того, явно спостерігається конфлікт інтересів між тим. Що відбувається у самій Сирії, з її народом, і прагненнями тих, хто заявляє про себе, нібито вони представляють революцію, а самі при цьому ведуть переговори з ворогами революції та вбивцями сирійських дітей.
Таке протиріччя примушує замислитися про суть проблеми того, з чим стикнулась сьогодні революція, і штовхає на вивчення причин, які завели сирійську революцію у глухий кут. Бомбардування та вбивства, яким піддавались та піддаються жителів Сирії, у черговий раз підтверджують, що переговори та заяви тут і там не покладуть край стражданням людей. Видно, що поразка сирійського режиму настільки невигідна Заходу, що штовхнув міжнародну спільноту затулити очі на усі злочини Асада і навіть брати участь в них під приводом «боротьби з тероризмом». Запеклість конфлікту між режимом Асада, за яким стоїть міжнародна спільнота, та революційним рухом у Сирії говорить про те, що боротьба ведеться за само існування повстанців, а не просто за якісь інтереси. У цій боротьбі міжнародна спільнота нібито говорить: «Або ми здолаємо, або ви здолаєте нас», — тому що, врешті решт,це — конфлікт між двома ідеологіями: Ісламом та капіталізмом.
Усвідомлення природи конфлікту примушує окреслити суть тієї проблеми, з якою стикнулась революція у Сирії, і знайти її відсутні ланки, без яких вона не стає повноцінною. Якщо ми повернемось до початку революції у Сирії, то побачимо, що невірний Захід з метою протидії революційному руху зробив ставку на створення псевдореволюційного політичного керівництва, надав йому допомогу та підтримку на міжнародному рівні, а його ЗМІ виставили це штучне керівництво законним представником революції, з яким потім Захід почав проводити конференції, зустрічі та збори. Спочатку це керівництво називалось «Національною Радою», потім перейменувалось у «Національну коаліцію», потім — у «Комітет по переговорам» (починаючи з конференції в Ер-Ріяді). Задачею цієї політичної групи стало іти на всілякі компроміси та підписувати будь-які акти перемир’я та переговорів. У цьому і полягає уся біда, з якою стикнулась революція, тому що дане штучне політичне керівництво не виходить із Умми і не несе її акиду у якості свого ідейного керівництва. Звідки і тягнуться корені протиріч між тим, яких принципів дотримується революція, і тим, що їй пропонує це політичне «керівництво». Незважаючи на усе, що зробила Росія у Сирії, незважаючи на усі бомбардування та вбивства, ми бачимо, як прозахідна політична «опозиція» виходить і говорить, що Росія є нейтральною стороною! Саме так сказали Мустафа Шейх, голова військової ради ВАС, та Мухаммад Аллюш, голова делегації по переговорам з боку прозахідної «опозиції» в Астані. Штучно створене керівництво вважає, що сирійський режим та Іран просто не дають Росії зайняти нейтральну позицію, а тим часом, поки «опозиція» веде переговори щодо припинення вогню, та ж Росія бомбардує сирійський народ!
І дійсно, тяжко уявити розуму те, як можна вмістити бомбардування у Сирії та переговори у Женеві. Розуміння реальності дій цього політичного керівництва просто не дозволяє навіть вимовляти такі речі! Революція у Сирії потребує справжнього, нештучного, усвідомленого, політичного керівництва, яке знає те, хто є ворог, і розставляє акценти належним чином . Революція потребує керівництва, яке не змінює своє обличчя, керівництві, яке виходить із Умми і говорить згідно їх сподіванням. Революція потребує керівництва, яке твердо стоїть на своїх принципах і пропонує ясний, проект по скиненню режиму та подальшому облаштуванню країни.
Ми можемо сказати, що відсутня ланка у цій революції полягає у її керівництві, тому що як і революція і народ Сирії готові пожертвувати усім найдорожчим заради скинення режиму, і вони вже робили це багато разів протягом останніх 6 років. Стільки людей загинуло, стільки їх пожертвувало собою, щоб потім усе це було покладено на «опозиційне» керівництво, яке веде переговори в Астані та Женеві, посилаючи повстанців воювати в Ель-Баб замість того, щоб іти на Дамаск! Так ми побачимо лише те, як будуть зведені до нуля усі жертви, точніше — як вони будуть вкрадені.
Сьогодні жителі Сирії стоять перед вибором — або мовчки спостерігати, як розкрадаються їх жертви, і дозволити цим торгашам із «опозиції» продавати народ на переговорах у Женеві, або припинити, нарешті, цей фарс, схопивши за руку тих, хто намагається потопити корабель революції, і не дати торгувати життями людей та їх землею, передавши керівництво революцією тим, хто не бреше, — передавши керівництво Хізб ут-Тахрір, який представляє проект по створенню Праведного Халіфату за метолом пророцтва. Хізб ут-Тахрір — це та сила, яка з самого початку попереджала про згубність політичних конференцій, що оточили революцію Сирії, закликала викинути на смітник тих, хто зробив революцію предметом торгу. Це та сила, як по праву гідна бути тим, хто зможе привести корабель революції у безпечну гавань.
Спецпосланець ООН у Сирії Стаффан де Містура, який представляє міжнародну спільноту, говорить, що сам не відчуває «Женева-4» та посилає завуальовані погрози сирійцям, суть яких є такою: «О жителі Сирії! Або ви уступите волі міжнародної спільноти, або ми кинемо вас на поїдання диким звірам!». Стаффан де Містура заявив, що припинення бойових дій у різноманітних регіонах Сирії вкрай важливо в уникнення чергового побоїща, яке нещодавно бачив Алеппо. Після того, як багато біженців переселились із Алеппо в Ідліб, він попередив, що Ідліб може спіткати та ж участь, що і Алеппо.
Слова де Містури вказують на те, що революція у Сирії усе іще здатна взяти на себе ініціативу і вона як і раніше настільки сильна, що вороги побоюються її. Так нехай згуртуються ряди та об’єднаються зусилля! Якщо б режим Асаду був би сильний, то він нізащо не погодився б на переговори. Режим боїться удару з боку правдивих мужів, здатних покінчити з епохою несправедливості та тиранією, щоб сонце Ісламу зійшло з волі Аллаха.
Газета «Ар-Рая»
Мунір Насєр
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
2 Джумада ас-сані 1438 р.х.
01.03.2017 р.
