Багато із тих, хто стежить за подіями благословенної революції Шаму, заклопотані положенням революціонерів, особливо у розпал пропозицій на регіональних та міжнародних аренах, багатої кількості міжнародних ініціатив та конференцій, серед бурхливих хвиль, які розхитують корабель революції, і у світлі відсутності капітану та відхилення від курсу.
З самого початку революції невірний Захід прагне зберегти розкол повстанських загонів та зробити їх незалежними утвореннями, прив’язавши їх до себе за допомогою брудних політичних грошей. Ці гроші перетворили їх у службові угрупування, що виконують свої дії у межах «червоних ліній», після чого вони втратили власну волю. Таким чином Захід віддалив військові дії від Башара Асада і зайняв загони внутрішніми міжусобицями, виснажуючи їх сили. Справа дійшла до укладання перемир’я з тираном Шаму та битв між собою, останньою із яких була битва між «Хайят Тахріраш-Шам» та «Нуред-Дін Зенкі».
Ціну за усе як і раніше платить сирійський народ, оскільки проливається кров його дітей і тривають його страждання. У цей час бойові загони зайнялись тим, що розширюють свій вплив та встановлюють контроль над внутрішніми та зовнішніми джерелами грошей на звільнених територіях на додаток до обкладання податками на торгові точки та контролю над джерелами прибутків.
Єдиною константою серед керівників загонів є боротьба між собою з періодичним зміненням способів. І, як наслідок, деякі угрупування взагалі втратили свою вагу на сирійській арені, такі як «Ахрараш-Шам», «Джунд аль-Акса», «Джейш аль-Муджахідін», «Харакат аль-Хазм» та інші. Потім, через деякий час, знов розгорівся фітіль боротьби, але цього разу між «Хаят Тахріраш-Шам» та «Нуред-Дін Зенкі». Таким чином, міжусобиці як нібито неминучі не тільки у революції Шаму, але й і у багатьох мусульманських країнах, таких як Афганістан, Ірак, Палестина, Лівія та інші. Це вказує на те, що усі рішення військових загонів контролює одна і та ж сама сила після того, як вона позбавила їх власної волі. Ця сила приймає різні вигляди, але вона має одну мету.
Вона грає в одну і ту ж гру у різних містах та різноманітними інструментами, такими як маріонеткові режими та безвольні організації, які виконують одні і ті ж ролі з одним і тим же результатом — саморуйнування загонів після виконання поставлених задач. І тут немає різниці, чи хороший у них намір чи поганий. Одним із найважливіших чинників, що стримують угрупування, у тому числі — на землях Шаму,є уявна підтримка та брудні політичні гроші Заходу та його сателітів.
На додаток до цього ця сила намагається зберегти розрізненість повстанців, які мають декілька «лідерів», щоб полегшити Заходу розкол загонів для того. щоб покінчити з ними, нацьковуючи між собою під різними приводами. Потім дотримання лідерами угрупувань «червоних ліній» перетворює боротьбу з тираном Шамау у безглуздя, особливо враховуючи, що у ній ллється мусульманська кров заради виконання другорядних задач, демонструючи їх як досягнення, незважаючи на величезну кількість жертв. Це стало загальновідомим та утворило всенародне невдоволення лідерами загонів.
Народ бачить, що загострення боїв з тираном Шаму поступово вщухає, піднімаючись між повстанськими загонами. Також народ бачить вторгнення деяких загонів у звільнені райони, що контролюються іншими загонами, у той час, коли райони, що контролюються Асадом, живуть у повній захищеності, як острів посеред океану. Це — те, що відбувається на військовому рівні.
На політичному рівні зімкнення відбуваються у способах, але не у цілях. З самого початку благословенної революції Шаму невірний Захід переслідує єдину мету — покінчити з нею. У цьому він слідує різноманітним способам, які проявляються у безлічі пропозицій та ініціатив, а також у величезній кількості конференцій та нарад. Усі ці заходи підняли бурю пилу, яка осліпила очі так,що вони перестали помічати це. Це примусило їх дивитись на Захід так, нібито він щирий по відношенню до народу Шаму та врятує людей від масової та систематичної загибелі, за якою він сам і стоїть, підтримуючи її винуватців, що показує відсутність усвідомлення у деяких мусульман.
Через огидне політичне правило «мета виправдовує заходи» стало їх методом, а компроміси стали драбиною до успіху. Тому мови про ухід вбивці дітей, жінок та старих вже у минулому. Усе це відбулося під тиском тих, хто нібито підтримував революцію Шаму, щоб усунути тиранію. Потім об’єднання протиборчих сторін стало неминучою справою, а участь в уряді на чолі з тираном Шаму з деякими конституційними зміненнями та формальними виборами стало твердим політичним курсом та основою політичного рішення!
Проте, незважаючи на таке положення революції Шаму, ми можемо сказати тільки те, що вона швидко рухається до провалля, і, на жаль, туди її ведуть діти цього ж народу, які вважають, що вчиняють правильно. Народ Шаму повинен усвідомлювати небезпеки, які оточують його, та усіма силами прагнути уникнути їх. На кону стоять сотні тисяч шахідів, за яких ми будемо запитані у День суду. Щоб вийти із цієї ситуації, ми повинні вжити негайних заходів, щоб повернути ініціативу у свої руки, відмовившись від так званої «підтримки», яка зв’язала руки лідерам загонів.
Після чого ми повинні міцно ухопитись за вервь Аллаха, слідуючи щирому та усвідомленому політичному керівництву, яке поведе корабель революції у потрібному напрямку. Так кінцем революції стане Другий Праведний Халіфат за методом пророцтва. Це вимагає від нас щирого переконання у тому, що перемога — тільки від Аллаха, а не від невірного Заходу, і що Аллах надасть підтримку своїй релігії, навіть якщо через деякий час. Всевишній Аллах вже дав нам обіцянку, сказавши:
وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آَمَنُوا مِنْكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِنْ قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَى لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُمْ مِنْ بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْنًا يَعْبُدُونَنِي لَا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئًا وَمَنْ كَفَرَ بَعْدَ ذَلِكَ فَأُولَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували та робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, та змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Абдульваххаб
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
4 Рабиъ уль-авваль 1439 р.х.
22.11.2017
