Коли почалась низка революцій, названих «Арабською весною», початковою їх метою була спроба позбавлення Умми від гніту правителів, повішених на її шию її ж ворогами, тому що у мусульман жодного дня не було волі у їх виборі.
Це була революція народних мас,а не революція інтелігенції або еліт. Народні рухи були викликані почуттям несправедливості, і люди прагнули до її усунення. Ця хвиля народного обурення не обрала свідоме політичне керівництво, яке веде її до реалізації того, до чого спонукали почуття, що і пояснює швидкість отримання Заходом контролю над деякими із цих революцій за допомогою його інструментів та швидкість повернення народів до положення, що не дуже сильно відрізняється від того, що було на початку, тільки з незначними косметичними зміненнями у відношенні правителів!
Проте реальність революції Шаму відрізняться від решти інших революцій. Вимоги Умми тут проявились більш ясно та серйозно, і вони не обмежились лише усуненням гніту, але Умма почала шукати свою ідентичність, втрачену з часів розпаду Халіфату. І навіть більше того, Умма відчула потребу у поверненні віднятої у неї можливості обирати своє керівництво та правителів. Саме цим пояснюються невдачі усіх спроб підкорення її своїй волі,випробуваних державами невір’я, незважаючи на бомбардування,руйнування, вбивства та злочини з боку режиму та його помічників в обличчі держав невір’я та їх прихвоснів із числа правителів арабських та неарабських мусульманських країн. До цих дій додалась також багата кількість змов з боку лідерів та політиків, яких обрав невірний Захід, щоб вивести їх на ринки торгів та поступок у Женеві, Москві, Астані та інших столицях підступу та обману.
Так,усім цим підступам аж до сьогоднішнього дня не вдалось нав’язати Уммі прийнятне для них лідерство, через яке можна було б відродити режим та зберегти вплив держав невір’я, особливо США, над народом та ресурсами Шаму.
Від них приховалось те, що режим неминуче паде, і не допоможе йому поширення його брехливими ЗМІ новин про уявні перемир’я або про повернення контролю над широкими територіями неприхованим та дешевим способом,що виявилось вже очевидно та явно у битві у Абу Камаля після відводу бійців режиму, коли їх командирів довелось визволяти з боями. Режиму вдалось увійти у місто тільки при підтримці шиїтських груп народного згуртування та «Хізбалли», але потім загони «ІДІЛ» повернулись та відновили свій контроль над ним по сценарію, що повторюється настільки часто, що люди звикли до нього!
Але, з іншого боку,ми не можемо сказати, що революція Шаму іде у правильному напрямку, який приведе її до того, заради чого повстала Умма і заради чого були принесені величезні жертви. І безперечно, що революція Шаму проходить зараз тяжкий та вирішальний період. І цей період, як і решта інших,відчутно потребує свідомого та зрілого керівництва, яке скерує революцію до гарантованої перемоги, з волі Аллаха.
Це проявилось в останній час на тлі сумних пригод та справ, якими зайнялись деякі повстанські загони таких як міжусобні битви або хода згідно планам регіональних маріонеткових держав, які хитрують проти народу Шаму та його революції у служіння державам невір’я а також потрапляння у виверти держав невір’я, вірячи їх брехливим обіцянкам.
Курди на півночі увійшли у гру держав невір’я, що полягає у війні з Ісламом під приводами «війни з тероризмом», після того, як ті фальшиво стали схвально дивитись на незалежну курдську державу. Від курдів приховалось те, що Америка та інші держави невір’я не надають ніякого значення сподіванням народів окрім як тільки у своїх інтересах. Але ці наївні фантазії курдських лідерів вже випарувались, і те, що сталося нещодавно з іракським Курдистаном — із цього роду.
Також повстанці у північній частині Сирії використовують такий вид управління рештою територій, які у них залишились, що закликаний зблизити їх з ворогами Умми та покращити їх постать в очах цих ворогів, як нібито ті коли-небудь залишаться задоволеними ними. Вони вже залишили битву з режимом, о Аллах, окрім несерйозних боїв другорядної важливості, як нібито режим вже пав і не очікує миті для нанесення удару!
Що стосується півдня, до деякі особистості та активісти тут намагаються нав’язати себе у політичне та військове управління, пускаючи в оборот секуляристський проект, як і намагаються нав’язати себе народу Шаму у якості експертів та фахівців,забуваючи (або роблячи вигляд, що забули) про те, що народ Шаму не приймає нічого окрім ісламського проекту, після того, як він заплатив за нього дуже високу ціну. А чому це так? Тому що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
عَقْرُ دَارِ الْإسْلاَمِ بِالشَّامِ
«Центр Даруль-Іслям (володіння Ісламу) — у Шамі».
Також низка загонів взялася за спробу прориву блокади деяких кварталів у західній частині Дамаску у межах битви в рамках «Каср аль-Куюд», залишивши свої спини відкритими для іудеїв та забувши аяти Аллаха, Великий Він та Могутній, які відкрито застерігають цю Умму від іудеїв у декількох місцях. Їх історія взаємостосунків з цією Уммою проголошує про зрадництво іудеїв на протязі сторіч з часу створення держави Ісламу у Пресвітлій Мадині. Результатом цих необдуманих дій явилось те, що іудеї опинились між ними та друзами. Даною обставиною скористався сирійський режим,щоб втягнути усіх друзів у протистояння з народом Шаму. Іудеї та режим почали позиціонувати себе захисниками друзів та інших меншостей! Муджахіди потрапили у цю пастку, і досі ті із них, хто врятувався, очікують підкріплення у блокаді.
Ці та інші дії із роду непотрібних битв та боїв призвели до виснаження сил та втрати багатьох можливостей повстанців, що послабило їх у зіткненні з режимом на додаток до посіяного насіння відчаю у душі Уммі; і після того, як вона дивилась на них з повагою та звеличуванням, очікуючи, що вони звільнять її від лих режиму, її погляд вже помінявся, і тепер вона з нетерпінням чекає, доки із її надр з’являться інші, щирі муджахіди, які ведуть стезю джихаду у напрямку руйнування режиму та встановлення Ісламської Держави.
Тому усвідомлення проектів невірних держав на чолі з Америкою є фундаментально вимагаємою обставиною, яка скерує війну у бік доведення революції Шаму до кінця та уяснить зрадницькі задачі правителів, що завдають шкоду, їй у регіоні із числа арабів та неарабів. Також це усвідомлення дасть розуміння того, що роль Росії — усього лише брудна робота по руйнуванню, щоб підтримати режим Асада, а Америка підтримує режим явно і тайно, супроводжуючи його навіть у державних святах і т.д. І нещодавній візит та зустріч офіційного представника США з Алі Мамлюком у Дамаску явно демонструють, що американські відносини з режимом не перериваються по сей день. Тому для перемоги революції Шаму — а вона переможе, з волі Аллаха,— необхідно обрати зріле політичне керівництво, яке збагнуло ігри держав невір’я на чолі з Америкою.
Це керівництво буде свідомим у своєму шляху та у його загрозах, піклуючись про чистоту революції, рухаючись для її явного здійснення у повному скасуванні режиму, з усіма його коренями та стовпами, в обриванні зв’язків з державами невір’я та встановленні влади Ісламу. Умма вже перенеслась із періоду сплячки до пошуку ідентичності, і вона розвивається з кожним днем, кристалізуючи свою мету у поверненні віднятої у неї на протязі десятиріч влади. І Умма відшукує шлях до цього, і незабаром, з волі Аллаха, вона обере собі щире керівництво, яке володіє проектом Умми та крокує разом з нею до встановлення Праведного Халіфату за методом пророцтва до обіцянки Великого та Могутнього Аллаха та Його Посланця ﷺ:
وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ ﴿٤﴾ بِنَصْرِ اللَّهِ ۚ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ ۖ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ
«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому забажає. Він — Могутній,, Милосердний» (30:4,5).
Доктор Мухаммад Хаварані
Член Центрального комітету зв’язку Хізб ут-Тахрір у Сирії
26 Сафара, 1439 г.х.
15.11.2017 р.
