(факти та план дій)
Вже минуло вісім років, як триває революція Шаму, при цьому її цілі не досягнуті, вона не може проголосити про свою перемогу, вона як і раніше побоюється світової змови.
Цілі революції більше не є предметом жвавого обговорення та полеміки, вони стали ясні постійні, про них обізнаний кожен. Метою революції є скинення режиму з усіма його стовпами та символами і встановлення на його місці Другого Праведного Халіфату!
Певно неможливо встановити владу Ісламу, доки не буде скинутий злочинний режим — це перший факт, який усвідомлюють жителі Шаму. Відсутність занепокоєності у них тим, як встановити Халіфат, означає лише одне: вони зосереджені на першому кроку, щоб потім перейти до другого.
Тим не менш, народ Шаму:
— встав перед своїм ворогом,
— кинув виклик його силі,
— заявив, що бажає відновити його владу,
— повний рішучості скинути злочинний режим,
— встановити правління Ісламу.
Потім народ Шаму став свідком того, як лідери повстанців погодились очолити революцію і взяти на себе прийняття рішень. Любов до повстанців і до елементів джихаду підштовхнула народ Шаму передати їм у руки владу у прийнятті рішень. Проте повстанці замкнули на собі прийняття рішень, почали вчиняти по-своєму, а пізніше і зовсім відібрали у народу Шаму право приймати рішення.
Другий факт: лідери повстанців (на на яких було покладено здійснити перший крок) з тріском провалили задачу в управлінні революцією. Цей провал трапився не через відсутність у повстанців необхідної сили! Адже народ Шаму не жалів нічого для цього, а через свою любов до революції народ пожертвував своїми синами, майном, своєю роллю, рішенням. Народ не переживав за майбутні руйнування, вимушене переселення, бідність, більше того, віддав усе, що є у нього, на благо революції. Він передав це у руки лідерів повстанців, але останні погано розпорядились потенціалом революції, втратили ввірене їм, витратили марно енергію, недбало поставилися до зобов’язань, не попіклуватись про надану їм довіру.
Третій факт: лідери повстанців навіть і дня не несли на своїх плечах проект Умми і турботу про революцію; єдине, що їх турбувало та цікавило — це їх особисті інтереси. Склад військових груп дуже схожий на склад ЛАД, оскільки вони також не мають певної структури, яка заснована на ясних ідеях, але це дозволяє приймати рішення у досягненні цілей. Необхідно зрозуміти, що рішення групи повстанців — це рішенні їх лідера, що схоже на положення правителів мусульманських країн. Їх рішення орієнтовано на особисті інтереси, а не на інтереси та цілі Умми.
Саме таке положення полегшило країнам, які підтримували ці групи, використати лідерів, пообіцявши їм допомогти у здійсненні своїх корисних інтересів.
Тому лідери повстанців погрузли у трясовині закордонної підтримки, в отриманні брудних політичних грошей, заплутались у політичних силках. Тепер вони не приймають рішень, навпаки, їх задача — виконувати те, що від них вимагається. А те, що вимагається, приймається на міжнародних конференціях у Женеві, Астані, Сочі. Ось так лідери повстанців зрадили революцію Шаму і підкорились державам Заходу та їх агентам.
Четвертий факт: народ Шаму остерігався преподнести свою революцію як виклик решті держав світу, він вважав, що не готовий до такому повороту подій. Але ж вже на протязі восьми років революція Шаму протистоїть державам світу в особі Америки, Росії, ООН, держав Перської затоки, Ірану, Туреччини, і остання досі прикидається невинною вівцею.
П’ятий факт: народ Шаму стоїть твердо, проявляє терпіння, він непохитний у своїй революції, він досі піклується про неї, він не потерпить її заміни на інше. Але, незважаючи на це, лідери повстанців відібрали у народу прийняття рішень по революції. Якщо у цих людей є хоча б трохи страху перед Аллахом і трохи відчуття відповідальності, то вони повинні припинити свої згубні діяння, вони повинні або відійти у бік, або готуватись до джихаду — саме такою повинна бути їх діяльність, саме для цього вони і були сформовані, саме тому народ Шаму досі несе на собі їх витрати.
Шостий факт: революції є обтяжливою справою для Умми, але, незважаючи на це, вона розглядає їх єдиним шляхом у позбавленні від тиранічних режимів. Раз Умма сповідує релігію свого Господа, то вона готова жертвувати на цьому шляху, без яких-небудь обмежень; вона задоволена будь-яким положенням, адже вона бажає наблизитись через це до свого Господа.
Так, у свій час злочинні режими підсилили свій контроль над основними силами (армією) своїх країн, що підштовхнуло Умму думати про свою нездатність скинути правлячі режими. Проте коли наступив період революцій, Умма пішла по цьому шляху рішуче, переглянувши колишню свою думку, і її не хвилювали майбутні жертви, якій їй доведеться принести, тому що вона — самовіддана.
Сьомий факт: країни усього світу відчули жах, коли побачили, що Умма направилась у бік прийняття рішень. Тому вони скерувались підтримати лідерів повстанців і навіяти їм бажання відібрати в Умми її рішення, щоб до неї знов повернувся відчай. Сьогодні Умма бачить, як повстанці безперешкодно, на свій розсуд, вирішують за народ Шаму. Вони спокійно воюють між собою, проливають заборонену кров, здають наші міста у руки ворогів, більше того, вони хочуть передати контроль над революцією її ворогам. Перелічені випадки — це лише верхівка айсбергу.
Восьмий факт: хоча революція і спала на вільних територіях, проте там проживають мільйони мусульман, які:
— продовжують підтримувати революцію,
— як і раніше бажають скинення режиму і встановлення влади Ісламу,
— готові до негараздів війни і до того, щоб переселитися, якщо необхідно,
— готові переносити голод, холод, тяготи життя, вдовольнятись малим,
— готові переносити труднощі табірного життя для біженців.
Неможна забувати, що більша частина Умми — це чоловіки та молоді люди, але ж світові держави мріють про таку демографічну структуру. Так, революція сьогодні має іще усі можливості отримати перемогу над ворогами, має бажання досягти своїх цілей. Проте виникає питання : чого потребує революція, щоб отримати перемогу?
Те, чого потребує революція, буде згадано у наступних пунктах:
1) Щирі муджахіди повинні згуртуватись на принципах революції. Це повинно відбутись у кожному місті, а потім — в усіх регіонах.
2) Щирі лідери повинні згуртуватись між собою, щоб стати військовим керівництвом для згуртованих муджахідів.
3) Революційні та впливові лідери повинні згуртуватись на принципах революції у кожному місті, а потім зустрітись один з одним у своїх регіонах, щоб стати народними лідерами, які очолять маси.
4) Революційні лідери повинні скеруватись до своєї підтримки в особі народу, щоб згуртувати його навколо себе на принципах революції, а потім очолити і надати підтримку щирому згуртуванню із числа муджахідів.
5) Якщо усі ці згуртування отримають підтримку, то в ній буде досягнута необхідна структура.
6) Провідні діячі повинні вимагати від Хізб ут-Тахрір вказати, як їм рухатись з народом Шаму і як досягти цілей революції : скинення режиму і встановлення влади Ісламу. А це, у свою чергу означає, що вони візьмуть Хізб ут-Тахрір політичним керівництвом революції, будуть іти з ним по шляху політичного проекту в особі Другого Праведного Халіфату, будуть володіти проникливістю і можливістю уникати політичних пасток держав Заходу та їх агентів.
Усі ці факти про революції Шаму підвереджують, що Умма здатна отримати перемогу над ворогом, якщо буде згуртування навколо принципів революції, якщо вона піде по цьому шляху з благословення її Господа, віруючи у Нього і відповідаючи на Його вимоги. Адже перемога у руках, і Він обіцяв дати її нам. Сказав Всевишній:
إِنَّا لَنَنصُرُ رُسُلَنَا وَٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ فِي ٱلۡحَيَوٰةِ ٱلدُّنۡيَا وَيَوۡمَ يَقُومُ ٱلۡأَشۡهَٰدُ
«Воістину, Ми надамо допомогу Нашим посланцям і віруючим у мирському житті і у той день, коли предстануть свідки» (40:51).
Газета «Ар-Рая»
АхмадАбдуль-Ваххаб
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
8 Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
13.02.2019р.
