Ось вже вісім років як Умма є свідком частини масштабного руху — благословенної революції Шаму. Сам рух став називатись «Арабською весною», і почався він з Тунісу, а потім перейшов на Єгипет, Ємен, Лівію і Шам, і, однозначно, Судан і Алжир не стануть останніми місцями даного масштабного руху.
Причиною цього руху стало зростаюче почуття несправедливості, яка припала на долю Умми внаслідок правління злочинних груп, пов’язаних з безбожним колонізатором, які позбавили Умму влади, а також запроваджували закони куфру і жорсткого обходження на протязі довгих десятиріч.
Але, незважаючи на величезні жертви, принесені Уммою у процесі цього руху заради змін і відродження, ми зазначаємо, що досягнення бажаного вважається важким через відсутність розуміння мусульманами необхідності прийняття свідомого і щирого керівництва, маючого ясний проект, що є основоположною умовою для досягнення успіху. Саме це керівництво з ясним проектом здатне повести Умму назустріч бажаним змінам і відродженню.
Оскілки Умма не мала свідомого і щирого політичного керівництва у процесі руху «Арабської весни» у багатьох країнах, то дії мусульман були обіграні і перенаправлені на заміну колишніх правителів новими, у результаті чого народ стикнувся з іще більшою ненавистю, вбивствами і злочинами, як у випадку з Єгиптом, а нові правителі Тунісу почали поводити себе більш відкрито у своїй війні проти Ісламу і Шаріату, у той час як на наших очах вороги Умми та їх приспішники із правителів арабів і не арабів попирають кров і майно мусульман в Ємені, Лівії та Іраку.
Що стосується Сирії, режим та його структури зі страхом спостерігали із свої вікон у самому центрі Дамаску за просуненням революціонерів, що наблизились до місць розташування майже рухунувшого на ту мить режиму. Але з причини відсутності щирого політичного керівництва, усвідомлюючого правильний шлях скинення режимів, усе різко змінилось трагічним чином з неочікуваною міграцією людей із околиць Дамаску, а також південного і центрального регіонів на північ, що ввело муджахідів у заціпеніння і знов надало шанс на виживання режиму.
Загальновідомо, що причиною того, що трапилось, була не нестача оснащення і техніки або занепад революційних настроїв людей, а трансформація революції від народної сирійської у «революцію загонів», що дозволяє розколоти революцію і відхилити її від початкового курсу.
Революція реалізовувалась загонами-угрупуваннями, більша частина яких була організована розвідками різноманітних країн або підкуплена брудними політичними грошима. Вони діяли у шкоду, щоб маргіналізувати Умму, яка прийняла їх з відкритими обіймами. Цим групам вдалось зробити те, що не вдалось навіть злочинному режиму Асада. Тисячі молодих людей цієї країни були вбиті, а отож були марно використані оснащення і спорядження, не говорячи вже про створення секретних тюрем і судів. Деякі райони країни перетворились у ворогуючі між собою емірати, які подібно злочинним режимам, управляються людьми через огидну поведінку в області «внутрішньої безпеки», що вселило відчай у серця багатьох у тому, що ця революція не позбавить їх від несправедливості. До подібному відчаю не змогли привести давіть бомбардування, руйнування та вбивства, що коїлись сирійським режимом і міжнародною коаліцією.
Ця «загінно-угрупувальна» система була направлена на позбавлення рішучості народу на реалізацію міжнародного плану врегулювання. Загони відвернулись від народу. Їх стало цікавити виконання вимог країн, які підтримують або контролюють їх. Ці загони почали укладати таємні перемир’я і угоди, що не відповідало бажанню народу. Відкрито відступаючи, загони здавали території під контроль сирійського режиму та його союзників, даючи можливість решткам режиму просуватись уперед. Така даність ввергала народ в шок!
Усе це було результатом підозрілих угод та участі у різноманітних конференціях і переговорах, а також їх прийняття або підкорення резолюціям цих конференцій. Найважливішими із них були угоди про скорочення ескалації, внаслідок яких райони переходили під контроль режиму один за іншим. З одного боку — переговори, які проводились країнами, що піддали народ Сирії мукам, подібно Росії та Ірану, а з іншого — куратори загонів, такі як Туреччина на півночі Сирії і Йорданія на півдні.
Тепер, коли десятки бійців зібрались у північному регіоні, найбільшою підступністю міжнародної спільноти є Сочинська угода, у якій вороги революції хочуть з невеликою різницею повторити той же самий сценарій, який був ними реалізований в інших регіонах. Те, що відбувається зараз в Ідлібі — це бомбардування міст і переміщення жителів, які знаходяться на головній дорозі і сході Ідлібу, а також відсутність реакцій на щоденні злочини з боку загінно-угрупувальної системи, яка монополізувала зброю і об’єкти на пару з режимом. Цим самим ясно демонструється, що ця система загонів як і раніше грає ту ж саму роль, а саме — здійснення конвенцій, прийнятих ворогами Умми, які не служать ані меті, ані чаянням народу, а також не наближають Умму до змінень і відродження, можливим лише внаслідок докладання усіх зусиль для скинення режиму і встановлення системи Ісламу.
Вони забули (або роблять вид, що забули) основну мету, поставлену народом, а саме — скинення режиму Їх метою стало здійснення того, що хоче від них або диктує їм міжнародна спільнота.
Умма зараз потребує праведної революції, заснованої на щирому і свідомому політичному керівництві, у якого є витікаючий із акиди проект по звільненню, працюючому, щоб обірвати нитки між безбожним колонізатором і прогнилими режимами, неспроможність яких стала очевидною.
Ісламська Умма ніколи не втомлювалась від принесення жертв, оскільки це Умма — Умма самопожертв, і її історія свідчить про це. Але вона втомилась від правителів, які ведуть Умму до приниження і ганьби. Політичне керівництво, яке вимагається на даному етапі, це не лідерство у владі і контролі, як стверджують деякі через своє невігластво або підступність, щоб залякати людей, а лідерство у керівництві, наставлянні, направленні і веденні по правильному шляху; керівництво, яке рухається разом з Уммою до вдоволення Аллаха і втілення Його закону, а також руйнуюче підступи ворогів силою своєї політичної свідомості. Це керівництво покладе край тому, що вороги Умми зв’язали її через злочинні угоди на протязі десятиріч, позбавивши її влади. Керівництво Умми повинно бути таким, яким Аллах описав Посланця Аллаха ﷺ:
لَقَدۡ جَآءَكُمۡ رَسُولٞ مِّنۡ أَنفُسِكُمۡ عَزِيزٌ عَلَيۡهِ مَا عَنِتُّمۡ حَرِيصٌ عَلَيۡكُم بِٱلۡمُؤۡمِنِينَ رَءُوفٞ رَّحِيمٞ
«До вас явився Посланець із вашого оточення. Тяжко для нього те, що ви страждаєте. Він старається для вас. Він співчутливий і милосердний до віруючих» (9:128).
Лише завдяки цьому Умма зможе пройти через цю небезпечну стадію, поклавши край епосі тиранічного правління і встановивши велику систему, якою задоволений Аллах, а саме — систему Ісламу, систему Халіфату за методом пророцтва, про яку є обіцянка Аллаха і блага звістка Посланця Аллаха ﷺ. Встановлення Халіфату вже не за горами.
وَٱللَّهُ غَالِبٌ عَلَىٰٓ أَمۡرِهِۦ وَلَٰكِنَّ أَكۡثَرَ ٱلنَّاسِ لَا يَعۡلَمُونَ
«Аллах владний вершити свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21).
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад аль-Хаурані
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
6 Раджаба 1440 р.х.
13.03.2019 р.
