Революція Шаму не припиняє боротьбу на усіх рівнях, проте сьогодні вона знаходиться у найбільш скрутному стані, аніж коли-небудь до того, тому що окрім інших битв вона веде іще і політичну, і у випадку поразки вона буде повержена повністю.
Ми говоримо так, тому що деякі діячі революції вже давно перейшли на сторону ворогів свідомо чи несвідомо, що веде до поразки цієї великої революції, заради якої мусульмани принесли колосальні жертви, аби тільки б вона вижила і перемогла... Багато хто може спитати: «З чого же раптом? Чи є факти, і які, щоб таке говорити? Хто сміє звинувачувати у зрадництві деяких повстанців, які захищають цю революцію, кинуту усіма напризволяще, проти якої змовляються усі комі не лінь?».
Для початку нам треба розуміти, до чого прийшла революція, як вона дійшла до такого результату і що треба зробити для її продовження і успіху? Як усе це втілити на практиці, особливо, якщо врахувати, що деякі звинувачують нас у відірваності від реальності та в ірраціоналізмі? Покладаючись на Аллаха, ми говоримо так:
По-перше, говорити правду і обзивати когось зрадником — різні речі. Навпаки, буде зрадництвом не сказати правду, коли це треба. А правда полягає у тому, що революція увійшла у глухий кут по цілій низці причин, які були для неї вироблені штучним шляхом не без допомоги деяких повстанців. Революція почалась такбірами, порвала окови рабства і приниження від спецслужб злочинного, сектантського режиму, і вона добилась на самому початку таких результатів, які неможливо було уявити. На самому початку революція нанесла режиму руйнівний удар, через який він досі корчиться від болю. Проте минули роки, і сьогодні революція, покладаючись на лідерів повстанців, топчеться на місці, тому що вони здали важелі управління революцією іншим державам і міжнародним організаціям, зробивши себе, свої угрупування і усю революцію інструментами у руках інших держав, якими останні грають у своїх інтересах як захочуть... Такою є загальновідома правда про революцію, а отож, такою є і відповідь на перше питання.
Переходячи до другого питанні, а саме — «Як революція дійшла до такого стану?», то відповіддю на нього стануть слова одного із повстанців на ім’я Мустафа Хадія, який воював на сирійському узбережжі. Одного разу він мені так прямо і сказав: «Наша революція закінчилась разом з 11 тисячами сирійських лір!». Усі спитають: «Що означає ця сума? Яким є її зв’язок з революцією,адже остання не змогла через ці суми битися проти режиму?». Звичайно, Мустафа потім пояснив мені, що означали ці 11 тисяч і як вони були пов’язані з битвою за сирійське узбережжя. У ті дні повстанці були у двох кроках від Латакії, Джебли, Баніаса та решти усіх інших узбережних міст, були готові звільнити їх від влади режиму іще на початку 2013 р. У ті дні повстанці склали військовий план захвату узбережжя, якому залишалось лише реалізуватись на ділі, і тоді би зловонний режим Асада рухнув замертво, а ми давно жили б у новій ері величі, пошани і свободи від тагуту.
Брат Мустафа — один із повстанців, який подібно багатьом іншим сьогодні, живе, усвідомлюючи, що його народ зрадили, і страждає від горя, бачачи, як зрадництво відбилось на мусульманах Хан-Шейхуна, Маарет-Номана, рівнини аль-Габ і навіть Багуза. Історія про 11 тисячах лір почалась з того дня, коли голова Національної сирійської (опозиційної ) коаліції Ахмад Джарба прибув з візитом на сирійське узбережжя і запропонував повстанцям свою огидну фінансову допомогу від Туреччини і країн Перської затоки в обмін на припинення наступу повстанців у тил режиму. Джарба підкупив деяких лідерів повстанців, які роздали по сотні доларів кожному повстанцю. У той день курс 1 долара був рівний 110 сирійським лірам. Звичайно, сам Мустафа відмовляється від думки, що ці дали Ахмаду Джарбі ті гроші, і вважає, що той отримав їх від самого нусейрітського режиму, аби тільки припинились бої, які врешті решт припинились, адже ті лідери повстанців, які взяли гроші, керували крупними угрупуваннями, і вони перешкоджали іншим, більш дрібним, і продажним угрупуванням, битися з режимом і відкрити нові фронти. Нові фронти так і не відкрились, а фронт узбережжя — найважливіший із усіх — був заморожений. Потім цей фронт став відступати, замість нього був проведений ряд показних боїв, а потім його здали режиму разом з просторим гірським регіоном... Така ж доля спікала інші фронти битв по усій Сирії. Те, що трапилось на узбережжі, не залишилось прецедентом, адже це ж повторилось в Алеппо, Хомсі, Східній Гуті і Дераа, а тепер готується до повторенню на решті вільних територій з центром в Ідлібі.
Необхідно зупинити цей процес і повернути революцію у колишнє русло, для чого треба позбавити її від продажних амірів, які завели її у глухий кут, оббивали пороги закордонних держав, очікували від них рішення, більше того, які чекають від неї наказу здати вільний регіон, який залишився у Сирії, і виконати свою задачу... Так, саме виконати свою роль і задачу! Ми говоримо це відкрито, бо на власні очі бачимо, як розбазарюється усе здобуте ціною крові мусульман Сирії і витрачається на формування нового маріонеткового уряду, невідомо із кого і як зібраного, але такого, що однозначно вдовольняє свої спонсорів. У першу чергу, у цих закордонних спонсорів, на кшталт Туреччини, є лише один інтерес у Сирії: добитися прихильності своїх американських хазяїв. Туреччина була і є отруйним кинджалом, який був всаджений у спину революції Шаму на самому початку. Одна лише співпраця спецслужб турецького і сирійського режимів чого варті! Туреччина зробила усе можливе, щоб режим Асада не пал. Найостаннішим актом її допомоги стало розміщення військових пунктів спостереження всередині периметру звільнених територій під приводом деескалації конфлікту. Мета розміщення цих пунктів одна: зупинити напад повстанців і не дати їм просуватись вглиб території режиму, щоб мусульмани Сирії не змогли привести свою революцію до перемоги. Пункти спостереження перекрили усі фронти по периметру...
Єдиний спосіб змінити ситуацію полягає у тому, щоб привести до руху народну підтримку, щоб остання припинила розкладатись. Також люди повинні згуртуватись навколо щирих, свідомих особистостей, здатних при їх підтримці змінити політичну обстановку, яка склалася внаслідок зрадницьких угод. Люди повинні обрати політичне керівництво для своєї революції. Це керівництво, у свою чергу, повинно мати ясний проект, який відповідає ісламській акиді. Воно повинно усвідомлювати на політичному рівні ступінь змов проти революції і зробити найважливіший крок за усю історію революції Шаму: обірвати усі зв’язки революції зі сторонніми державами, об’єднати скерування мусульман Шаму по напрямку до однієї мети, об’єднавши усі сили повстанців для цієї ж мети, а не заради якихось цілей окремих особистостей або держав. Виконавши усе це, дане політичне керівництво повинно буде повести революцію і рішучий наступ аж до остаточного скинення режиму Асада і встановлення законів Ісламу, що і є вищою метою революції, якою задоволений Аллах.
Такими є реалії життя, які ми усі повинні змінити. Незважаючи на тяжке положення справ, видно проблиск надії, тому що в останні дні ми бачимо, як народ приходить до руху, усвідомлюючи значущість політичних дій для боротьби зі змовами проти революції. Це говорить про те, що незабаром на нас чекають благі звістки. Першою ластівкою стало те, що люди раніше вже виступили проти Сочинської конференції та її підсумків, а сьогодні виступають проти т. з. «загально сирійської конференції», сутність якої розкрив сам лідер угрупування, який опирається на військову силу своїх прибічників і сили безпеки, які сформував для загроз і спричинення тиску на народ Шаму, щоб примусити населення підкоритись вимогам його угрупування та його спонсорів, щоб у подальшому це угрупування мало якесь право говорити від імені революції під час дано конференції і при входженні у склад нового уряду. Вимусивши населення бути на його боці, амур угрупування отримає виправдання — мовляв, він сідає за стіл переговорів з режимом від імені народу, після чого виконає політичний план Америки по завершенню революції.
Подібні дії угрупувань та їх спроби сформувати спільний уряд з режимом Асада, і у той же самий час — їх повне ігнорування волі мусульман Шаму, виконання ними вимог спонсорів за рахунок інтересів революції і джихаду — усе це обернеться їм усім таким злом, наслідкам якого вони будуть не раді! Ми,у свою чергу, бачимо суть цих проектів, які безчестять нашу революцію. Іслам і історія революції вчать нас тому, що подібні спроби угрупувань — марний труд. Вони введуть себе і нас усіх у морок, у якому ми заблукаємо, і користь від цього отримують тільки лише наші вороги, навіть не самі ці угрупування, які співпрацюють з ними. Джихад перекрутиться до такої міри, що замість піднесення слова Аллаха буде відноситись слово угрупувань, які допомагають режиму Асада устояти на ногах. Революція Шаму не повинна стати об’єктом випробувань, об’єктом спроб «на авось». В Ісламі досить мудрості, опираючись на яку ми не будемо потребувати випробувальних спроб і «авось». Слідування закону Шаріату у будь-якій справі незмінно призведе нас до успіху, а слідування чомусь іншому незмінно призведе нас до гніву Аллаха. Поки іще є час, обірвіть зв’язки, які Аллах наказує обірвати! Обірвіть зв’язки з ворогами Аллаха і зміцніть ваш зв’язок з Аллахом! Поверніться до своєму джихаду і покайтесь перед Аллахом! Поверніться на шлях Посланця Аллаха ﷺ!
قُلْ إِن كُنتُمْ تُحِبُّونَ اللَّهَ فَاتَّبِعُونِي يُحْبِبْكُمُ اللَّهُ وَيَغْفِرْ لَكُمْ ذُنُوبَكُمْۗ وَاللَّهُ غَفُورٌ رَّحِيمٌ
«Скажи: «Якщо ви любите Аллаха, то слідуйте за мною, і тоді Аллах полюбить вас і пробачить вам ваші гріхи, адже Аллах — Прощаючий, Милосердний» (3:31).
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Муаз
4 Шабана 1440 р.х.
10.04.2019 р.
