Політична ілюзія (фантазія), яка здатна уразити навіть свідомих політичних діячів

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Політична ілюзія — це очікування певної події, яка базується на уяві, що не має відношення до реальності.

Також політична ілюзія може виникнути внаслідок появи сильного емоційного імпульсу, під впливом якого чоловік починає будувати своє сприйняття політичних подій на інтерпретаціях уявних очікувань, видаючи бажане за дійсне, бо хоче його бачити і сповнений натхнення, живучи нібито у драматичному фільмі.

Фантазія, як художньо-літературний термін, означає уяву і вигадку. Зазвичай вона застосовується у художній творчості. Проте, якщо фантазія поселяється у розумі політичного діяча, то вона обов’язково породить у ньому ілюзію величезної сили, яку він буде нав’язливо відчувати і не зможе від неї позбутися. Він стане подібний кораблю, який упевнений у тому, нібито пливе не під силою вітру, а сам по собі. Він буде упевнено вважати, що якщо вітер іноді дує не так сильно, як того бажає корабель, то корабель примусить його дути так, як йому потрібно. Він так і продовжить упевнено жити у своїх фантазіях, доки життя не нанесе по ньому удар такої сили, який примусить його згадати про реальність. Хіба не примітно, що згідно арабській мові слово «очікування» (توقع) має один корінь зі  словом «реальність» (واقع)? Здатність очікувати чогось прямо пов’язана зі здатністю усвідомлювати реальність, аналізуючи яку можна скласти прогноз очікуваних подій, у даному — політичних.

Політична ілюзія — одне із найбільших лих, яке уразило усю Ісламську Умму, її народи і окремих мусульман. Вона зруйнувала їх політичне мислення, у результаті чого мусульмани стали заручниками своїх же ілюзій, уяви та оманливих надій, через що опинились легкою здобиччю ворога, який користується їх самообманом. Про це говориться у книзі «Мислення» шейха Такиюддіна ан-Набхані, нехай помилує його Аллах. Розмірковуючи про політичне мислення, він написав наступне: «Погане політичне мислення руйнує народи і нації, знищує або послаблює їх держави, заважає послабленим народам звільнитись від тягаря колонізаторів, заважає відсталим націям вступити на шлях розвитку. Це відбувається тому, що мислення у політиці вкрай важливе, адже від мислення буде залежати результат,до якого ці нації прийдуть: великі досягнення чи великий колапс. Помилки у методі мислення призведуть до великих проблем. Тому вкрай необхідно оберігати політичне мислення більше, аніж яке-небудь інше, з причини ступені його важливості для життєдіяльності народів».

Якщо політичні діячі уражаються ілюзіями, то, забуваючись, вони починають заперечувати конкретні, відчутні істини. У цьому випадку, якщо такий чоловік стикається з чим-небудь, що йому категорично не подобається, то він не може цього прийняти і заперечує, наполягаючи на тому, що цього не існує, навіть якщо достовірні факти говорять про протилежне.

Причиною виникнення політичних ілюзій або, як говорять інакше, політичних фантазій є погане політичне мислення, вироблене внаслідок неправильного логічного мислення... Так буває, коли з кожним днем чоловік будує свої прогнози на попередніх даних, у результаті чого отримує очікуваний ним результат, що не відповідає реальності. Коли мислення побудовано на логічному порядку, іще і упереміш з домислами, то воно видає людині емоційний імпульс, згідно якому він і і оцінює події.

Ця ситуація також формується в усвідомленні політичної реальності, ураженої неадекватним вдоволенням інстинкту виживання у окремих особистостей та у цілих народів. Неадекватність уражає політичне мислення тоді, коли чоловік будь-якою ціною бажає знайти більше легке політичне рішення, не хоче зайвий раз думати, а бажає у першу чергу комфортно жити, нехай навіть якщо мова йде про країну, де головує тиранія, що пригноблює людей.

Також причинами виникнення політичних ілюзій можуть служити упевнені висновки із припускаємих новин, які оповідають про події, що трапились невідомо як. Але на цьому усе не зупиняється. Потім, зробивши такі висновки, чоловік, опираючись на них, шукає рішення проблем. Врешті решт прийняті ним рішення не відповідають реальності, яка склалася. Потім він починає вірити, що попереду на нього чекає якесь чарівне рішення, у якому він зіграє якусь героїчну роль. Відстежуючи щоденні політичні події, він подумки підганяє їх усіх до того підсумку, яки сам вигадав і у якому рішуче переконаний.

Іноді політики, уражені своїми ж вигадками, починають вдаватись до послуг астрологів і гадалок, які говорять їм те, що тим приємно чути. Врешті решт ці політики постійно ходять до таких людей, які вдовольняють їх домисли, але чудово усвідомлюють свою брехню.

Також політична ілюзія може виникнути у державного або просто поличного діяча тоді, коли його дуже турбує те, що скаже про нього історія, що напишуть про нього. Така людина буде вчиняти у чомусь відірвано від реальності, аби тільки історія запам’ятала його таким,яким він хоче себе бачити.

Так само як і який-небудь революційний лідер у випадку, якщо він уражений політичними ілюзіями і фантазіями, буде дивитись в першу чергу на те, що говорить вулиця, а не на самих людей на вулицях. Більше того, він буде зацікавлений у тому, що говорять ті, хто не має ніякого толкового поняття того, як вирішити нагальні проблеми, і їх через це розриває від ненависті. Цей лідер буде зацікавлений у тому, щоб було якомога більше таких безпорадних людей,не знаючих, що робити, щоб вони примкнули до нього, стали його аудиторією і підтримали його демагогію... поки реалії життя не нанесуть по ньому удар, якого він не чекає.

Проте чоловік, уражений політичною ілюзією, бачить або чує те, що суперечить його очікуванням або рожевим мріям, то йому залишається обирати одне із трьох:

1. Відкидати реальність того, що відбувається, бо вона для нього неприйнятна.

2. Зменшувати значущість правди і тим самим визнавати її лише частково.

3. Почати взаємодіяти з реальними обставинами і намагатись звинувачувати в усіх проблемах когось іншого. У цьому випадку він повністю визнає нагальну проблему, її серйозність і небезпеку, але переносить відповідальність на якусь іншу особистість чи групу людей, звинувачуючи їх в усьому.

Не варто із цього розуміти, що віра в неодмінну перемогу від Аллаха і надія на Аллаха під час несення заклику до Ісламу є політичною фантазією, тому що носій заклику або політичний діяч повинні користуватись матеріальними причинами, які приведуть їх до наслідку, тобто до успіху і перемозі над їх ворогами і до встановленню держави, яка понесе ідеологію Ісламу усьому світу, уповаючи на Аллаха і вірячи у перемогу, яку Він дарує.

І наостаннє... У книзі «Політична концепція Хізб ут-Тахрір» говориться,що для вироблення політичної свідомості необхідно позбутися від порожніх уявлень, ілюзій і фантазій, їх необхідно розцінювати як лихо, що розкладає і псує політичне мислення. У цій книзі пишеться: «Проте, з причини його дотримання певних принципів, з причини наявності у ньому певного відчуття і певних схильностей, природних чи ідеологічних, є побоювання у тому, що якщо він знехтує собою, то почне розфарбовувати факти і пояснювати думки за своєю забаганкою і почне сприймати бажане за дійсне у розумінні новин. Тому він повинен стерегтись того, щоб його схильності не взяли верх над думками і відомостями. Прихильність чоловіка до чогось особистого, партійного або ідеологічного може привести його до неправильної інтерпретації та до уявному уявленню якоїсь думки. Тому політично свідомий чоловік повинен ясно розуміти викладаєму ним мову і здійснювану дію. Що стосується фактів, будь вони речами або подіями, то вони повинні усвідомлюватись відчутним розумінням і раціональним сприйняттям, тобто такими, якими вони є, а не такими, якими їх бажають бачити. Що ж стосується думок, то вони повинні усвідомлюватись такими, якими вони є у своїй дійсності. Треба образно, ззовні поглянути на реальність цієї думки і зрозуміти її згідно побаченій реальності, на яку вона вказує, такою, як є, а не як вона узгоджується з бажанням».

 

Газета «Ар-Рая»
Абд аль-Азіз Мухаммад
27 Раджаба 1440 р.х.
03.04.2019 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая