На тлі лютих військових кампаній тирана Асада при підтримці Росії та іранських ополченців і бійців проіранської партії Лівану «Хізбалла» на поверхню усе частіше спливають розмови про «політичне рішення», яке просувається Америкою через Організацію Об’єднаних Націй.
Так що ж мається на увазі під «політичним рішенням»?Звідки взялась ця ідея?Хто стоїть за цим рішенням?Якими є його цілі і задачі?Чи іде воно на користь революції? Чи стане це рішення припиненням страждань народу, слідуванням шляху шахідів, помстою тим, хто вбив дітей і зруйнував дома?Або воно іде в інтересах злочинного режиму при підтримці ворогів Ісламу, які бояться успіху революції Шаму?!
Як тільки почалась революція Шаму, Америка наказала своєму агенту Башару Асаду придушити її. Але по мірі того, як революція підсилювалась, а народ проявляв стійкість, Америка почала розуміти, що ця революція відрізняється від інших повстань у регіоні. Вона розділила мусульманських правителів на дві групи і розподілила між ними задачі:місія ворожих до сирійському народу правителів полягала у тому, щоб вбивати, утискати, знищувати і примушувати до переміщення, а місія так званих «друзів» сирійського народу полягала у стримуванні революції і вимог народу, щоб сирійці не стали самостійною силою і не скинули американського агента Асада.
З початку революції почався тиск на польових командирів та щирих революціонерів з метою схилити їх до прийняття підсумків конференції у Женеві, примусити піти на переговори з режимом і прийняти будь-яку угоду, яка збереже глибинну державу, військові інститути і гілки безпеки, а також збереже вплив Америки у країні,будь то з Асадом чи без нього. Варто розуміти, що Америка не прив’язана до Асаду як особистості. Вона лише чекає появи заміни. І коли така заміна буде готова, пройдуть так звані «вибори», щоб Асад пішов з арени після поразки на виборах, а не був скинутий у ході революції.
Зустрічатись і домовлятись з режимом на початку революції вважалось серйозним злочином в очах революціонерів. Але вороги революції за допомогою грубої і м’якої сили почали працювати над тим, щоб перемир’я і переговори більше не вважались зрадництвом, а вважались «політичною майстерністю» і «запобіганням кровопролиття».
Усе це здійснювалось для стримування та придушення революції до її загострення.
Нарешті, Америка закликала до свого «політичного рішення», яке було представлене на конференції «Женева-1» у 2012 році з подальшими другорядними конференціями у Відні, Москві, Астані і Сочі. Плекаюче надії, а насправді приховуюче зло, це рішення скеровано на ліквідацію революції і відновлення режиму. Поруч з цим до правління будуть допущені деякі опозиційні фігури, підтримувані «друзями Сирії» та їх розвідкою. Також відбудеться внесення поправок у деякі статті конституції, щоб вона залишалась світською, за винятком деяких не маючих значення положень. В загалом, держава продовжить виключати із правління Шаріат Аллаха і битися з усіма, хто закликає до його застосування.
Туреччина з самого початку стала гніздом міжнародних змов проти сирійської революції. Уся міжнародна розвідка, яка ненавидить Іслам і боїться успіху революції Шаму, почала зустрічатись в Туреччині, плести підступи і працювати над тим, щоб знайти лідерів угрупувань та впливових людей, яких можна було б підкупити і використати у своїх цілях.
Америка доручила сформувати світську національну коаліцію під покровительством Туреччини, яка була б політичним представництвом революції. І це стало першим кроком до послаблення і продажу революції через так звані мирні рішення, перемир’я, переговори і політичне рішення.
Мета політичного рішення полягає у тому, щоб поховати революцію, згуртувавшись проти неї та ізолювавши від народної підтримки, і, таким чином, позбавивши її усіх сильних сторін. Усе повинно пройти по єгипетському, туніському, лівійському та єменському сценарію. Тобто опори режимів будуть відновлені з деякими перестановками політичних фігур. При цьому усі мусульмани чудово розуміють фатальність половинчастої революції.
Отож, народ Шаму сьогодні наражається на вбивства, руйнування, тиск з боку своїх же угрупувань та урядів, особливо уряду порятунку. Усі вони ведуть війну проти сирійського народу,позбавляючи його їжі і засобів до існування, а також вдаючись до неправомірних зборів і податків, направлених на те, щоб під диктовку «друзів Сирії» підкорити людей і схилити до капітуляції, яку вони називають «політичне рішення».
Дев’ять років Америка, Європа, Туреччина, Росія та Іран говорять, що рішення у Сирії повинно бути політичним. Про яке політичне рішення вони говорять?!
Вони мають на увазі політичне рішення, нав’язане під військовим тиском, атаками літаків і ракет, жорстокістю руських і ненавистю нусайритів, що супроводжувалось політичним обманом з боку турецького режиму, який примусив революціонерів повернути зброю по наказу своїх лідерів, міцно зв’язаних з «друзями Сирії». Усе це направлено на то, щоб примусити людей прийняти американське рішення, яке приведе до передчасної смерті революції.
Повертаючись до деталей політичного рішення, варто відзначити, що воно засновано на резолюціях 2118 і 2254 Ради Безпеки і пов’язаних з ними рішеннях. Іншими словами, рішення ознаменує кінець революції і запобіжить будь-якому опору проти кривавого режиму. Поруч з цим буде почато формування спільного перехідного керуючого органу, в якому буде об’єднаний режим і ті, хто покинув його з метою повернутись на цій стадії. Башар Асад офіційно залишиться в цьому перехідному уряді на 18 місяців. І у цей час буде сформований комітет по розробці чи зміненню конституції.
Варто розуміти, що інститути сил безпеки і військові інститути залишаться без змінень. Управлятись вони будуть глибинною державою, пов’язаною з Америкою. Потім будуть проведені показові вибори, в яких візьме участь Асад. Колишній держсекретар США Джон Керрі вже заявляв, що Асад буде брати участь в майбутніх виборах, а опозиція повинна постаратись не допустити його. Очевидно, що Америка та ООН визнають і захистять режим, надаючи йому легітимність і продовжуючи його життя, про що свідчить присутність Башара Джафарі у якості представника режиму Асада при ООН.
Звичайно ж, це рішення має на увазі усунення усіх аспектів революції, роззброєння людей і надання зброї лише конкретним об’єднанням, які стануть ядром національної армії під турецьким спостереженням. У майбутньому ця армія об’єднається з армію режиму згідно американським розробкам, а турецький режим буде контролювати реалізацію цього плану на місцях.
Нашою проблемою є не лише особистість Башара Асада, алей й увесь режим, яким він управляє і який заснований на невір’ї та тиранії. Нашою метою є ґрунтовне скинення режиму і порятунок людей, а не просто косметичний ремонт, який поверне нас до того, що було до революції, після того, як число шахідів досягло двох мільйонів. Але ми сподіваємось, що гірший варіант не відбудеться доти, поки в Шамі є щирі люди.
Незважаючи на усі невдачі і втрати, які трапились у багатьох регіонах, такі як зрадництва і капітуляція, проте можливості усе іще присутні, елементи перемоги доступні, воля до змін є, а ідея революції досить світить. Народу не вистачає лише одного кроку — повернути владу у свої руки і звільнити свою волю від лідерів об’єднання угрупувань, які передали право приймати рішення «друзям Сирії», заблудившись і ввівши в оману людей. Коли народ зробить цей крок, ми сподіваємось, Аллах надасть йому підтримку, оскільки в Корані говориться:
وَلَيَنصُرَنَّٱللَّهُ مَن يَنصُرُهُۥٓۚ إِنَّ ٱللَّهَ لَقَوِيٌّ عَزِيزٌ ٤٠
«Аллах неодмінно допомагає тому, хто допомагає Йому. Воістину Аллах — Всесильний, Могутній» (22:40).
Газета «Ар-Рая»
Насір Шейх Абдульхай
Член комітету по зв’язкам Хізб ут-Тахрір у Сирії
29 Шабана 1441 р.х.
22.04.2020 р.
