Після того, як Туреччина почала наносити авіаудари по об’єктам сепаратистських курдських формувань на півночі Сирії і Іраку з 20 листопада 2022 року, вона почала погрожувати проведенням наземної операції в Сирії.
Президент Туреччини Ердоган заявив: «Туреччина має намір почати наземний наступ, коли прийде час завершити забезпечення 30-километрової зони безпеки уздовж південного кордону». Заяви Туреччини і пов’язані з цим приготування продовжувались, поки міністр оборони США Остін не зателефонував своєму турецькому колезі Акару. Міністерство оборони США заявило: «Міністр оборони Остін проінформував свого турецького колегу по телефону про своє рішуче неприйняття нової турецької військової операції в Сирії, виразивши занепокоєність щодо ескалації ситуації в регіоні, і закликав до її зниженню. Проте Акар підкреслив, що «Туреччина і сполучені Штати є важливими союзниками. Він повідомив своєму американському колезі, що Туреччина проводить антитерористичні операції у межах своїх прав на оборону згідно статті 51 уставу ООН, щоб гарантувати безпеку своїх громадян і кордонів» («Анадолу», 30.11.2022). Після цього дзвінка став помітний спад турецьких загроз, або навіть їх відсутність, а Акар сказав: «Коли з’являться підходящі умови і час, турецькі сили зроблять свою справу, власне кажучи, що вони робили досі» («Анадолу», 02.12.2022).
Америка є крупною колонізаторською державою, яка на протязі тривалого часу веде війни проти мусульман, вбиваючи і виганяючи мільйони, зруйнувавши їх міста в Іраку, Афганістані, Сирії, Сомалі і в Палестині, надаючи необмежену підтримку єврейському утворенню, а Туреччина не проводить військову операцію в Сирії, поки не отримає схвалення з боку Америки, тим самим підтверджуючи своє союзництво з нею. Заяви міністра оборони США вказують на пряме втручання у зовнішню політику Туреччини, оскільки остання не має права вживати які-небудь дії за межами своєї країни, які суперечать або не узгоджуються з інтересами і позицією США. Це є підтвердженням руху Туреччини в орбіті інтересів Америки.
Міністр іноземних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив: «Нам необхідно продовжувати проведення операцій, поки не ми не очистимо регіоні від терористів … Ми знаходимось в постійному контакті з сирійським режимом на рівні розвідки, тому що терористична організація прагне розколоти країну, це так само стосується Сирії» («Анадолу», 02.12.2022). Під приводом зупинення терористичних загроз і не допущення розколу Сирії сепаратистськими курдськими угрупуваннями, а також формування загрожуючих Туреччині сепаратистських рухів Ердоган піде на зустріч з тираном Башаром Асадом! Він вже не раз згадував про бажання зустрітись з ним.
Росія координує проведення цієї зустрічі. Її посланець в Сирії Олександр Лаврентьєв заявив, що «Росія працює над організацією зустрічі Башара Асада і Ердогана» («Новини», 12.02.2022). Прес-секретар президента Туреччини Ібрагім Калин підтвердив: «Переговори між спецслужбами продовжуються, проте дата зустрічі двох президентів іще не виизначена». Неназваний турецький чиновник сказав: «Зустріч двох президентів, ймовірно, пройде в недалекому майбутньому» («Reuters», 12.02.2022).
Туреччина хоче забезпечити контроль сирійського режиму над територіями, які знаходяться у руках курдських формувань, щоб усунути небезпеку зі своїх кордонів і запобігти проникненню в Туреччину членів «РПК» із Сирії, припиняючи їх маршрут з півночі Іраку і усуваючи небезпеку створення курдського утворення в самій Сирії, щоб недуг не поширився і по території Туреччини. Тому Туреччина захищає Сирію заради збереження регіону під владою сирійського режиму; тим самим турецька сторона оберігає себе від нападів. Голова «Сирійських демократичних сил» Мазлум Абді заявив: «Захист північної Сирії від турецьких атак є задачею сирійської армії, і ми розраховуємо на координацію з нею, щоб протистояти турецьким атакам» («North-Press», 11.26.2022). Туреччина також хоче забезпечити повернення сирійських біженців в безпечні райони. Це означає угоду з режимом не атакувати ці райони, і усе це вимагає домовленості з режимом і російської гарантії . У свою чергу, Росія бажає цим показати, що вона, як і раніше, залишається впливовим міжнародним гравцем.
Усе це дозволить Ердогану набрати очки на свою користь для перемоги на майбутніх президентських виборах . Цим він забезпечить збереження кордонів,усуне небезпеку сепаратистських курдських загроз і депортує сирійців, тому що опозиційні партії скористались цим питанням для притягнення електорату, заклавши в свої передвиборчі програми депортацію сирійців у випадку перемоги на виборах. Таким чином, Ердоган вибиває підґрунтя з-під їх ніг і обманює людей, нібито піклуючись про сирійців, забезпечивши їм безпечні райони в своїй країні. Він намагається приховати своє зрадництво по відношенню до народу Сирії і його революції після того, як обдурив їх, коли вивів повстанців із Алеппо і уклав угоди про деескалацію, вигнавши їх із своїх місць і віддавши їх режиму. Він зібрав повстанців в районі Ідлібу і підписав Сочинські угоди в 2018 і 2020 роках, щоб запобігти нападам повстанців на режим і російську базу, а також відкрити шляхи пересування. Смертоносна зброя, яка використовується сирійським режимом, Росією, Іраном і його прибічниками, була не такою згубною, як зброя зрадництва, хитрості і обману Ердогана проти народу Сирії і революціонерів. Таким чином, він добився бажання Америки зберегти сирійський режим на чолі з тираном — її агентом Башаром Асадом, запобігши його падінню і реалізації проекту Умми по встановленню Халіфату, що є вимогою народу Сирії і цієї благословенної революції, коли піднялись почуття Ісламської Умми і відродилась в ній надія на повернення Халіфату.
Туреччина не погрожувала почати наземну операцію на півночі Іраку, хоча з квітня цього року продовжує наносити там авіаудари в операції під назвою «Кіготь-Замок». Після злочинного вибуху, скерованого проти перехожих на торговій вулиці в Стамбулі, авіаудари підсилились, до того ж, почали проводитись операції і на півночі Сирії під тією ж назвою . Так атаки зосередились на Сирії.
Цілі кампанії Туреччини на півночі Сирії можна резюмувати наступними пунктами:
1) Вдовольнити вимогу Америки щодо нормалізації відносин з підкореним їй сирійським режимом, що стане передвісником завершення загрузнення Америки в Сирії і виходу із неї.
2) Завдати удар по проекту Умми про створення Халіфату шляхом зміцнення світського сирійського режиму, надання йому законності і умовчування його злочинів.
3) Зміцнити авторитет сирійського режиму за рахунок повернення біженців в райони Сирії і підготувати їх передачу під російські гарантії, як це відбулось у минулому з м. Дараа.
4) Депортувати із Туреччини мільйони сирійців, щоб обійти опозицію, яка використовує їх як козир в набутті голосів.
5) Завдати руйнівного удару по курдським сепаратистським угрупуванням,щоб показати свою силу і не нехтування ними, що принесе Ердогану популярності.
6) Забезпечити контроль сирійського режиму над територіями, контрольованими курдськими угрупуваннями, для зниження небезпеки і сепаратистських загроз.
7) Набути електорат, щоб забезпечити перемогу на майбутніх президентських виборах в Туреччині.
Ердоган показав своє небезпечне обличчя, влаштувавши змову проти народу Сирії, Палестини та інших мусульман, які йому довіряли. Він розчарував їх, він їх обдурив, адже примирився з єврейським утворенням та з усіма злочинними режимами в регіоні, і нехай це послужить приводом для підтримки мусульман, щирих прибічників Халіфату.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
13 Джумада аль-уля 1444 р.х.
7 грудня 2022 р.
