1 лютого 2024 року міністр іноземних справ Британії Кемєрон заявив, що його країна «може офіційно визнати Палестинську державу після припинення вогню в секторі Газа, не чекаючи результатів переговорів між «Ізраїлем» і палестинцями щодо рішення по двом державам, які, можливо, будуть тривати роками». За ним послідував Генеральний секретар ООН Гутерріш, який написав 1 лютого 2024 року в соцмережі «X» (раніше «Twitter»):
«Міжнародна спільнота не повинна відступати від своїх зобов’язань щодо рішення про дві держави. Так «Ізраїль» і Палестина будуть жити поряд один з одним...».
А держсекретар США Блінкен 29 січня 2024 року в телефонній розмові з «Ізраїльським» колегою Елі Коеном підтвердив «прихильність США рішенню про дві держави і безпеки «Ізраїля».
«Ар-Рая»: переговори щодо рішення про дві держави і спроби його здійснити ведуться десятиріччями, але сторона сіоністів їх зриває. Остання така спроба була здійснена у квітні 2014 року, коли Америка намагалась спричинити тиск на єврейський режим для досягнення хоч яких-небудь результатів, але нічого не вийшло, окрім об’явлення євреями про нове поселенське розширення на Західному Березі, захоплення земель мусульман, утискання місцевих жителів, арешту їх дітей і знесення домів. 2 лютого 2024 року міністр фінансів єврейського утворення Смотрич закликав свій уряд прискорити утвердження будівництва 7000 поселень на Західному Березі і висунути на фінальну стадію утвердження плану по 2000 із них — волаючий виклик так званій «міжнародній спільноті»!
Єврейські лідери знають, що ця спільнота підтримує їх режим, його військову силу, агресію проти Гази, звірства, вбивства дітей, жінок і беззахисних чоловіків, руйнування домів домов прямо на голови їх жителів, лікарень, погребіння там людей заживо, руйнування шкіл Агентства ООН по допомозі біженцям (БАДОР). Тому євреї продовжують шаленіти і перетинати кордони, особливо бачачи, як режими мусульманських країна знаходяться на їх боці — прямо, як поводить себе Туреччина, ОАЕ, Йорданія і Саудівська Аравія, чи косвенно, підсилюючи блокаду Гази, як Єгипет, або мовчки спостерігаючи в стороні за тим, що відбувається, як це роблять решта режимів мусульманських країн.
