Газета «Ар-Рая»

Результати тривалих війн часто дають людству багатий матеріал, із якого можна вилучити багато уроків і повчань.

Зараз, в XXI сторіччі, в Центральній Азії розгорілась нова «велика гра». Гравцями цієї геополітичної боротьби є Росія, Китай, США і Євросоюз. Так чому ж Центральна Азія приваблює до себе так багато уваги з боку цих колоніальних держав?

Історія розповідає, що усі зарозумілі окупанти зазнали принизливої поразки в Афганістані. Тільки за останні 42 роки дві світові держави (Радянський Союз і Америка, а також її союзники по НАТО) були вимушені зазнати поразки на цій землі.

Танкерна війна — це термін, який відноситься до періоду Ірансько-іракської війни між 1980–1988роками, коли в Перській затоці були атаковані нафтові танкери.

Виникнення саудійської держави вже з самого початку було підозрілим, оскільки Мухаммад ібн Сауд використав заклик шейха Мухаммада ібн Абдуль-Ваххаба, щоб розширити кордони своїх амбіцій і впливу.

Заступник помічника держсекретаря США Хаді Амр під час візиту в Палестину, що тривав декілька днів в середині минулого місяця, описав політику влади Палестинської автономії як «сухий ліс, який тільки і чекає, щоб його підпалили».

Досвід останніх десяти років «Арабської весни» підтвердив той факт, що революції в ісламських землях не мають постійності чи здатності продовжуватись і залишатись стабільними, якщо їх не стимулює ісламський чинник, який є обов’язковою умовою для досягнення успіху і перемоги.

Сьогодні серед людей поширюється ідея, що усе знаходиться в руках держав, які визначають міжнародну політику, і ми нічого не можемо вдіяти.