Нафта продовжує грати стратегічну роль у міжнародній політиці, оскільки вона є найважливішим джерелом енергії у світі та двигуном світової промисловості.
Поза сумнівів, той, хто контролює нафту — її здобич, збут та ціноутворення, — може впливати на міжнародну політику. Америка використала свій нафтовий вплив у Саудівській Аравії у 1973 році через «Aramco» і домовилась з королем Фейсалом щодо підвищення ціни на нафту з 2 до 20 доларів за барель. Так спричинявся тиск на Європу, щоб підкорити її процесу відокремлення золота від долару, який Америка запустила у 1972 році для зниження впливу величезної кількості доларів, накопичених в Європі через «план Маршалла».
Коли спалахнула глобальна фінансово-економічна криза у 2008 році, ціна на нафту опустилась нижче 50 доларів за барель, потім, з 2010 року, вона піднялась вище 100 доларів і зберігалась такою до 2014 року, коли знов почала знижуватись. Ріст ціни 2010–2014 рр. був направлений на оживлення економіки США зокрема, і світу — у цілому, за рахунок освоєння величезного обсягу доларів, що закачувався Федеральним резервним банком.
Ціни на нафту у 2017 та 2018 роках коливались від 60 до 75 доларів США, у середньому — 65 доларів за барель. У травні ціни на нафту трохи знизились з 72 до приблизно 64 доларів, а потім, у червні, знов зросли до 74 доларів. Потім відбулось іще одно зниження з початку липня, але це було невеликим падінням, оскільки ціни впали з 74 до 70 доларів за барель.
Таким чином, ціни на нафту, будь то ріст або падіння, залежить від політики домінуючих держав на нафтовому ринку більше, аніж залежать від попиту та пропозиції. Нафта не схожа на інші товари, вона є стратегічним матеріалом, що використовується для здійснення політики та реалізації планів. Змінення цін на нафту більше пов’язані з політичними проблемами, а не з попитом та пропозицією. Тимчасове падіння цін, швидше за усе, пов’язано з попитом та пропозицією менше,аніж з нагальними політичними проблемами. Офіційні дані у Пекіні показали, що імпорт сирої нафти у країні скорочується другий місяць поспіль (червень – липень) разом з падінням ціни на нафту та нестабільністю цін деяких незалежних нафтопереробних заводів. Це може бути результатом торгової війни, яка почалась між Китаєм та Америкою.
Деякі політичні проблеми спричинили безпосередній вплив на нещодавнє незначне зниження цін на нафту. Іранський експорт нафти почав знижуватись через відновлення деяких санкцій, що скоротило кількість нафти на світовому ринку на два мільйони барелів. Це — саме той обсяг, який ОПЕК просив надати на світовий ринок. Окрім того, Америка прагнула знизити ціни на нафту, навіть якщо незначно, напередодні саміту Трампа та Путіна, використовуючи це як засіб тиску, тим більше, що Росія у значній мірі залежить від експорту нафти, а її виробництво складає біля 11 мільйонів барелів на день.
Це означає, що падіння цін на 5 доларів позбавляє Росію 20 мільярдів доларів на рік. Проте легке падіння ціни на нафту не говорить про серйозні політичні дії, а лише сигналом, що нафта може використовуватись у важливих питаннях. Падіння ціни на нафту надає Америці величезні можливості тиску на країни та організації, які можуть конкурувати з нею або вливати на її глобальну політику. Ціни на нафту, як очікується, не повернуться до того, що було чотирьом роками, тобто до рівня нижче 40 доларів.
Мабуть, найбільш тривожним є швидке реагування нафтових емірів у мусульманських країнах, коли їх просять збільшити або зменшити здобич нафти згідно з бажанням Америки збільшити або знизити ціни. Нафта, безперечно, є найбільш важливим товаром на сьогодні. Аллах наділив мусульманські країни величезними запасами нафти. Вона повинна використовуватись, щоб збільшити силу мусульман та міцно відбудувати їх землі замість того, щоб бути предметом розваг та розпусти емірів, шейхів та королів, або навіть причиною сили ворогів Умми, їх колонізації та поневолення. Всевишній говорить:
وَلَنْ يَجْعَلَ اللهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلًا
«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).
Мухаммад аль-Джайляні
08.08.2018 р.
