Три роки, як Джо Байден є президентом США. Наближається час, іменуємий на американському політичному сленгу – «Кульгава качка». Це період, які характеризується нездатністю висувати серйозні політичні ініціативи для рішення деяких невирішених і складних питань, таких, як палестинське питання.
Можна сказати, що «папка з палестинською справою» протягом усього періоду перебування Демократичної партії в Білому домі, залишалась на полиці, а не лежала на столі пріоритету американської зовнішньої політики, поряд з такими питаннями, як Росія, Китай, важливі внутрішні економічні і політичні питання, а також розкол між республіканцями і демократами. Такий підхід США до будь-якому політичному питанню здатен примусити воду стояти на місці, без яких-небудь подій чи новин, які зазвичай заслуговують на увагу. Але з палестинським питанням цього не відбулось: воно залишалось в стані відносної напруженості, що спонукало Америку звернутись за допомогою до своїх агентів в лиці близькосхідних режимів, і спричинити тиск на єврейське утворення, щоб утримати ситуацію під контролем і запобігти її підсиленню. Така специфіка палестинського питання обумовлена тим, що воно пов’язане з живою вірою мусульман, яка не терпить застою і капітуляції, незважаючи на відсутність їх держави і влади, незважаючи на політичні події, які відбуваються в єврейському утворенні і його постійні плани, а також, незважаючи на політичні зміни в регіоні. В цієї статті ми спробуємо стисло позначити внутрішні, регіональні і міжнародні події, пов’язані з палестинським питанням.
На внутрішньому рівні тривають протести проти уряду Нетаньяху, особливо після нещодавніх змін в судовій системі, в результаті якої Нетаньяху зміг просунутись уперед, скасувавши принцип «розумності», що було рівносильне вето Верховного суду на рішення так званого Кнесету. Триваючі протести призвели до нестабільності в уряді Нетаньяху, який почав шукати вихід, щоб увести громадську думку убік. Зазвичай в подібних ситуаціях євреї використовують ескалацію на фронті, і в даному випадку вибір пав на Західний берег і Єрусалим, що призвело до багатої кількості жертв і руйнувань. Це примусило американську адміністрацію спричинити тиск на євреїв. США активізували йорданський і єгипетський режими, щоб надати допомогу Палестинській адміністрації, а також організували зустрічі, скеровані на запобігання подальшого загострення. Були проведені зустрічі в Акабі і Шарм-ель-Шейху, а також зустрічі Генеральних секретарів палестинських фракцій. Також, президент Єгипту Абдель-Фаттах ас-Сісі, король Йорданії Абдалла II и президент Палестини Махмуд Аббас провели трибічну конференцію. Незважаючи на те, що ці зусилля дозволили запобігти ескалації подій, ситуація як і раніше залишається напруженою, особливо враховуючи, що партії, які підтримують Нетаньяху, очікували цей політичний тиск через розширення на Західному березі і Єрусалимі. Ігнорування цього тиску може становити для Нетаньяху велику небезпеку, аніж внутрішні протести, а реагування на них лише напружить ситуацію. Окрім того, на дану мить цей конфлікт не приніс Нетаньяху очікуємої політичної вигоди, тому він може перейти до іншому фронту, як Ліван чи сектор Газа.
Політичні розрахунки в коаліції Нетаньяху, стратегія ескалації на Західному березі і дії режимів по запобіганню подальшої ескалації позначились на Палестинській адміністрації, ослабивши її іще більше і зменшивши її вплив, особливо в умовах відсутності політичної перспективи. Це спонукало режими підтримувати ПА і допомогти їй налагодити свої питання в сфері політики і безпеки. ПА почала працювати в цьому напрямку, прийнявши послідовні рішення на рівні провінцій, уряду і дипломатичного корпусу, а також в сфері охорони здоров’я і освіти. Також, увага була зосереджена на питаннях безпеки, пов’язаних з відновленням контролю над містами і таборами, ліквідацією муджахідів і роззброєнням озброєних груп.
На регіональному рівні режими мусульманських країн залишались в постійному контакті з урядом Нетаньяху, незважаючи на невелике політичне охолодження через формування коаліції, куди входять ультраправі і релігійні партії. Ця єврейська коаліція непокоїть Америку і викликає головний біль у підвладних їй режимів, які побоюються, що провокаційні втручання в «палестинську справу» і мечеть Аль-Аксу приведуть до нової революції в мусульманських країнах, яка одночасно знищить і режими, і єврейське утворення. В це же час з’явились розмови про публічну нормалізацію відносин між єврейським утворенням і режимом Аль Сауда. Це питання є предметом політичних розрахунків, пов’язаних з адміністрацією Байдена, урядом Нетаньяху і режимом Ібн Салмана. Офіційна нормалізація може відбутись до і після американських виборів, але, ключовим чинником тут є готовність саудівського режиму до такому кроку.
Що стосується міжнародного рівня, то тут ми говоримо про Сполучені Штати, які грають ключову роль в цьому питанні. Президент Байден досі не запросив Нетаньяху до Білого дому, він занепокоєний націоналістичним урядом Нетаньяху і його непокорою американським спробам врегулювати ситуацію на Близькому Сході. Якщо Нетаньяху продовжить загострювати ситуацію, то Байден примусить його заплатити високу ціну: ця ескалація приведе до його падінню, а не стане драбиною для подолання протестів. Це також відповідає прагненню Байдена сформувати уряд із опозиційних партій єврейського утворення, яке могло б підтримати тиск на саудівський режим, — близький до Республіканської партії, — для підписання угоди про нормалізацію в найближчі місяці. Це стало б козирем для Байдена і його партії на майбутніх виборах, і допомогло б йому привабити голоси американських євреїв, при цьому, не приписуючи це Нетаньяху і його уряду.
Судячи по усьому, внутрішні, регіональні і міжнародні події вказують, що для «палестинської справи» немає просвіту. Питання Палестини буде ліквідовано в угоду євреям, або ж воно буде вирішено, так само, в угоду євреям. Таке плачевне положення доленосного для Умми питання пояснюється відсутністю політичної сили, яка захищала б мусульман та їх інтереси, протистояла Западу, його змовам і скерувала б армії для розгрому західних сил та їх військових баз. Це зобов’язує народи Єгипту, Йорданії, Лівану, Туреччини, Пакистану і усіх мусульманських країн, вжити заходів по скиненню зрадницьких режимів, об’явити джихад і керуватись до звільненню Благословенної Палестини – місця, куди був перенесений Посланець Аллаха ﷺ.
Газета «Ар-Рая»
Ібрахім Тамімі
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір/Палестина
14 Сафара 1445 р.х.
30 серпня 2023 р.
