Учасники африканського саміту, який відбувся в столиці Ефіопії Аддіс-Абебі, закликали до проведенню незалежного міжнародного розслідування порушень гуманітарного права євреями в Газі, включаючи використання забороненої зброї при атаках на лікарні і медзаклади.
Саміт також закликав окупаційні сили відгукнутись на міжнародні заклики і об’явити про постійне припинення вогню в секторі Газа, а також дотримуватись рішень Міжнародного суду для запобігання геноциду і зняти несправедливу блокаду, накладену на сектор Газа. В тій же заяві учасники саміту засудили «варварську» війну «Ізраїля» і використання надмірної сили проти 2,2 мільйонів беззбройних цивільних осіб, виразивши протест проти колективного покарання мирних жителів Гази і спробі їх примусового переміщення на Синайський півострів.
Так званий Африканський союз є формальним союзом, оскільки африканські держави представляють собою групу політично і економічно залежних утворень, які не володіють здатністю виносити політичні рішення у відношенні самих себе, не говорячи вже про те, щоб виносити рішення відносно інших. Більше того, якщо поглянути на африканські країни, то можна побачити, що вони є ареною великої і небезпечної політичної боротьби, де деякі із них переходять під вплив то однієї, то іншої країни-колонізатора. Тому як можна думати про те, що вони можуть мати міжнародний вплив, коли самі піддаються колонізації і нездатні вирішити свої внутрішні проблеми?! Наприклад, Ніна Вилен, директор африканської програми при Егмонтському інституті міжнародних відносин, який знаходиться у Брюсселі, виразила свої сумніви відносно прийняття на саміті серйозних рішень, заявивши, що «опір членів, не бажаючих створювати прецеденти, які можуть зашкодити їх власним інтересам, усе іще заважає Африканському союзу бути почутим», зазначивши при цьому, що організація досі «не спричинила помітного впливу на країни, в яких нещодавно пройшли перевороти».
Згідно французькому журналу «Jeune Afrique» позиції африканських країн у відповідь на події 7 жовтня 2023 року можна розділити на три групи:
1. Країни, які засудили напад на єврейське утворення і надали йому повну підтримку. Ці країни виразили солідарність з єврейським утворення і підтримали його заходи у відповідь.
2. Країни, які закликають до припиненню ескалації насильства і засуджують вбивство цивільних осіб, незалежно від сторони конфлікту, яка здійснила атаку. Ці країни виступають за необхідність зниження напруженості і засуджують будь-які дії, які ведуть до загибелі мирних жителів.
3. Країни, які офіційно не засудили атаки ХАМАСу і закликали до відновленню переговорів і дипломатичному врегулюванню конфлікту, вважаючи події 7 жовтня 2023 року результатом невирішеності палестинської проблеми. Ця група прагне до мирному рішенню конфлікту через переговори і діалог, підкреслюючи, що триваюче насильство є наслідком відсутності довгострокового рішення палестинського питання.
Навіть поверхневий аналіз показує, що африканський голос не чути в самій Африці, не говорячи вже про його вплив на міжнародні рішення і позиції. В дійсності зв’язки між євреями і деякими африканськими країнами дуже глибокі, а торговий обмін і вплив деяких крупних єврейських компаній, працюючих в Африці, досить великий і вони далекі від усіляких можливих союзів. Усе це вказує на відсутність у африканських країн можливості прийняти єдине політичне рішення. І навіщо іти далеко, якщо Європейський союз, який був задуманий як потужний політичний інструмент і складається із країн, володіючих суверенітетом і незалежністю, не має помітного політичного значення. Що ж тоді говорити про країни, які погрузли в болоті незалежності і колоніалізму?!
Спостерігаючи за тим, що відбувається в Газі, можна побачити, що «Ізраїль» ставиться до цього як до війни за існування. Вони назвали її «другою війною за незалежність» проти народу Палестини, що вказує на її екзистенційний характер, а не тільки політичний. Таким чином, дії, які вживаються урядом єврейського утворення у цій війні, більше пов’язані з аспектом боротьби за існування, аніж з якими-небудь інтересами чи регіональними позиціями. Очевидно, що для єврейського утворення ані ситуація з заручниками, захопленими ХАМАСом, ані позиції і засудження з боку міжнародної спільноти не мають великого значення, адже операція «Ураган Аль-Акси» завдала удару по існуванню самого цього утворення, наслідки якого будуть відчуватись іще на багато поколінь уперед. Тому євреям потрібна наземна операція, щоб ліквідувати рух опору і підготувати підґрунтя для єврейського політичного проекту, скерованого не тільки на знищення ХАМАСу в секторі Газа, але й на зміцнення держави, відновлення її авторитету, зміцнення її позицій і відмову від міжнародних проектів, які не відповідають її інтересам. Звідси стає ясним погляд єврейського утворення на цю війну, враховуючи, що «Ураган Аль-Акси» завдав катастрофічних наслідків для його існування, від яких вони у нестямі.
Щодо тих країн, які вживають певні кроки шаги та ініціативи навіть не маючи міжнародного впливу, то причина цього полягає в певній історичній особливості цих країн. Наприклад, Африка постраждала і продовжує страждати від колоніальної залежності і політики апартеїду, тому вона співчуває стражданням інших людей на людському рівні.
Щодо мусульман, то їх руки зв’язані їх же власними режимами, тому що ці правителі розуміють, що рушійна сила віри настілки потужна, і якщо вона активізується, то це буде більше небезпечним, аніж країни, рушійні людяністю і гуманними цінностями.
Газета «Ар-Райя»
Хасан Хамдан, Йорданія
06.03.2024 р.
