Близький Схід

Після того, як уряд Туреччини евакуював гробницю Сулейман-Шаха і підписав договір зі США «навчай-обладнуй», спрямований на навчання та підготування представників деяких сирійських опозиційних сил, що відбулося 19.02.2015, стало зрозуміло, що в ролі Туреччини з’явилася поворотна фаза у відношенні революції у Сирії.

План де Містури – це план Америки з виснаження революції та спроба привести ісламські угрупування до міжусобиці замість того, щоб усунути Башара. Коаліція у цьому йде за де Містурою крок у крок

Єгипетський режим намагається збільшити темпи росту єгипетської економіки. З цією метою буде проведено економічну конференцію у місті Шарм-ель-Шейху з п’ятниці 13 березня і до неділі.

Того дня, 3 березня 1924 р., що відповідає 28 Раджабу 1342 р.х., Мустафа Кемаль скоїв свій підступний злочин: він заявив про офіційне усунення системи Халіфату і про проголошення Туреччини світською республікою, а також про відмову від інших мусульманських країн, які підкорювались їй.

Прем’єр-міністр Туреччини Ахмад Дауд-оглу заявив від 22.02.2015, що його країна організувала військову операцію недалеко від міста Алеппо в Сирії з перевезення решток Сулейман-Шаха (діда Османа Газі, засновника Османської Держави) до Туреччини.

Після стількох відчайдушних спроб приховати потворну подобу ООН та її посланців, де Містура усе ж зірвав з них і з себе «фіговий листок Адама». Подібне зізнання від обличчя тих, хто вийшов проти мусульман під різноманітними псевдогуманними гаслами, не дивовижно. Де Містура заявив, що зловмисник сторіччя Башар є частиною рішення, яке Америка намагається нав’язати сирійському народу. Вони неначе проігнорували кров, пролиту їх агентом Башаром, і ті жертви, які довелося понести мусульманам.

Не минуло і кількох годин після промови президента Єгипту Абдель Фаттаха аль-Сісі недільним вечором 15 лютого 2015 р., де він пригрозив помститися «ІД» за страту 21 єгиптянина-копта, як на світанку у понеділок 16 лютого ВВС Єгипту нанесли серію авіаударів по позиціях бойовиків «Ісламської держави» у Лівії.

بسم الله الرحمن الرحيم

Дебати навколо «президентської форми правління», які вперше почалися у часи колишнього президента Тургут Озала, знову активно відновилися з приходом Ердогана на посаду президента республіки Туреччина.