Статті

Коли в Туреччині на порядку денному піднімається питання про Халіфат і починається його обговорення, певні письменники, академіки, політики і представники ЗМІ одразу ж починають атакувати ідею Халіфату. Вони намагаються принизити ідею Халіфату, зазначаючи, що це просто «порожнє гасло» чи «мрія». Вони починають критикувати, згадуючи деякі проблемні періоди в історії мусульман і висуваючи аргумент: «Ось що відбувалось при наявності Халіфату!». Що приховати величезний культурний і цивілізаційний внесок, який був зроблений протягом 13 сторіч по усьому світу, вони висувають на перший план деякі локальні події того часу. Проте ці люди, на жаль, не бачать жахів, нелюдяності, пригноблення і руйнувань, які трапились за останнє сторіччя під владою західної гегемонії.

Наважлива задача, яку невірний Захід ставить перед собою вже більше 200 років, — це не дати Ісламській Уммі знов набути колишньої сили і величі. Звичайно, ця ціль багатогранна. Одного лише скасування Халіфату, який був щитом мусульман, недосить. Для них важливо зробити так, щоб Халіфат не міг бути встановлений знов. Для цього безбожний Захід вдався до численних методів і засобів, щоб нав’язати будь-які необхідні умови, і зробив агентів/маріонеткових правителів в мусульманських країнах хранителями цих умов. Він опирається не тільки на лідерів, які знаходяться на верхівці і володіють владою. Навпаки, Захід розділив владу між бюрократами, військовими, службою безпеки, суддями і ЗМІ, які знаходяться на адміністративному рівні, і внушив це як необхідність сучасної епохи країнам, які направили політичний компас в сторону Заходу. Таким чином, хто б не прагнув до управління з демократичною системою, яку вони запроваджують, він повинен бути заклопотаний головоломкою «розділення влади¹» і відволікати цим громадську свідомість, а не нести повну відповідальність за закони, які втілюються в життя.

Всевишній Аллах сказав:

إِنَّمَا يَخۡشَى ٱللَّهَ مِنۡ عِبَادِهِ ٱلۡعُلَمَٰٓؤُاْۗ

«Бояться Аллаха серед Його рабів тільки володіючі знанням» (35:28).

Заклик Посланця Аллаха ﷺ після встановлення Ісламської Держави в Медині, привів до того, що люди поступово приймали Іслам за допомогою давату і джихада. Держава Халіфат в дуже короткий строк стала головуючою державою світу, і протягом 6 сторіч вона не знала поразок на полі джихаду, придушивши наддержави того часу — Персію і Візантію. Тільки після вторгнення монголів до Багдаду в 1258–1260 роках Умма залишилась без голови. Одразу ж після цього Умма знов повстала, відновила Халіфат, знов ставши головуючою державою світу, і протягом 1293 років Іслам запроваджувався через Халіфат.

Для тих, хто знає про високий рівень добробуту, миру і розвитку, який Халіфат забезпечує мусульманам зокрема, і людству — у цілому, своєю наявністю, і для тих, хто знає про хаос, кров, сльози і несправедливість, які виникають за його відсутністю, згадування про «скасування Халіфату» дійсно є пронизливим. Як величезний платан, який сторіччями укривав під своїм затишком мусульман і пригноблених, не може примусити серця страждати від його знищення? Так, ми спробуємо підбити підсумки цієї сумної події у межах обсягу статті, нагадавши, що руйнування цього щита, який захищає життя, майно, релігію, розум, потомство і усі цінності кожної людини, яка перебуває під його затишком, є джерелом скорботи для кожного свідомого мусульманина.

Ідеологія, в самому простому визначенні, — це сукупність ідей, суджень, образу життя і спосіб рішення проблем. Людина створює ідеологію або власним генієм, обумовленим громадськими умовами, в яких вона знаходиться, або ідеями, переданими їй кимось іншим. Якщо вона створила її за допомогою власного генія, то створена нею ідеологія повинна буде змінитись і втратити свій вплив і дію, коли зміняться соціальні умови або трансформується її власний ментальний світ. Проте якщо вона створена незмінною волею через Божественне Одкровення, то ця ідеологія не може змінитись. Хоча її існування не завжди помітно в конкретному виді, для неї буде можливо переродження в будь-який час.

Слова «обмежені ресурси» і «необмежені потреби», які згадуються майже в кожному предметі, пов’язаному з економікою, складають основну ідею капіталістичної економічної системи. З цієї точки зору, капіталістична економічна система заснована на збільшенні виробництва, і вона надає йому великого значення.

Туніс — це мусульманська земля, яка була включена в склад ісламських територій державою Османського Халіфату в 1574 році. Більше трьохсот років він залишався ісламською землею. В 1881 році він був відокремлений від ісламських земель Бардоським договором¹ і перейшов під суверенітет Франції. Хоча 1956 рік відомий і прийнятий як рік набуття Тунісом незалежності від французької колонізації, насправді це та дата, коли Туніс перейшов під британське правління за допомогою підступної британської хитрості. Британці продовжили правити Тунісом до 1987 року при своїй людині Хабібі Бургібі, а потім — при Зін аль-Абідіні Бен Алі, поки той не був скинутий в результаті повстання «Арабської весни».