Статті

Мусульмани не стикались з закликами, більш небезпечними, аніж ті, які були скеровані проти арабської мови. Арабська мова має велике значення і статус в Ісламі. Арабська мова — це мова Корану, хадісів, фікху та усіх шаріатських і лінгвістичних наук. Він необхідний для розуміння законів Ісламу та їх застосування.

З миті переселення Пророка Мухаммада ﷺ із Мекки в Медину, де була встановлена перша Ісламська Держава, до скасування Османського Халіфату 3 березня 1924 року усі уряди даного періоду правили згідно з Ісламом. Приблизно протягом 13 сторіч в житті мусульман завжди існували правителі і державі, які управляли Ісламом. В період Аср ас-Саадат¹ і праведних халіфів ісламське управління було визнано усіма ісламськими вченими. Після періоду праведних халіфів ісламське управління продовжувалось в періоди Омейядів, Аббасидів, Сельджуків, Фатимідів і, нарешті, в період Османської держави.

Наш Пророк ﷺ сказав:

العُلَمَاءُ وَرَثَةُ الأنْبِيَاءِ

«Вчені є спадкоємцями пророків» (Абу Давуд, ат-Тірмізі).

Війна в Газі показала, що Ердоган, Абдулла II, емір ОАЕ підтримують продовольством і усім необхідним єврейське утворення, у той час як сіоністи вбивають мусульман в окупованій Палестині. Це відомий факт, і їх підтримка триває досі. Про це свідчать вороги Умми — американці, сіоністи, німці, англійці і французи; усі визнають те, що мусульманські правителі підтримують ворогів Ісламської Умми, яків вбивають і знищують її.

Ми зрозуміли цінність наших вчених, коли втратили їх. Ми так само зрозуміли цінність справедливих і праведних правителів, коли втратили їх. Але усе це обійшлось Уммі настільки дорого, що описати це неможливо. І ось сьогодні наші землі зруйновані, а мусульмани піддаються усілякому пригнобленню, і це відбувається через відсутність вчених, які говорять правду, не звертаючи уваги на засудження, і через відсутність правителів, які вважають своїх підданих довіреністю (аманатом) Аллаха і прагнуть до виконання тільки волі Аллаха.

Коли ми бачимо героїзм братів-муджахідів, ми відчуваємо гордість і велич. Вони прагнуть принести себе в жертву заради Аллаха на полях битв, на благословенній землі, любимою Аллахом, в джихаді на шляху Аллаха. Вони вдовольняються обіцянкою Посланця Аллаха ﷺ, який сказав:

З того дня, як був скасований Халіфат, Ісламська Умма доклала немало зусиль і принесла величезні жертви, щоб знов встати на ноги. Вона пожертвувала багатьма життями заради цієї мети і продовжує жертвувати не меншою кількістю людей. Зусилля, які почались в Тунісі з «Арабської весни» і дійшли до Сирії, були вогнем такого духу.

Тридцять років назад, 24 січня 1993 року, ми отримали звістку про вбивство турецького журналіста Угура Мумджу¹. На той час я був студентом, який готувався до вступу в університет, і, як звичайний обиватель, дивився на події з очки зору того, що повідомлялось в новинах. З того часу громадська думка була переконана, що за вбивством стоїть Іран. В крупних містах пройшли ходи, які засуджували вбивство Угура Мумджу. Серед гасел виділялись «Туреччина не стане Іраном!», «Туреччина світська, вона залишиться світською!». Іран сприймався як «шаріатська держава».