Статті

В історії Ісламу було багато викликів, але одним із найбільш небезпечних є інтелектуальне протистояння західною культурою. У той час як політичні і економічні зміни можуть відбуватись стрімко і бути тимчасовими, зміни в свідомості і світогляді народів відбуваються повільно, але мають довгострокові наслідки. Цей прихований, але глибоко укорінюваний процес трансформації свідомості мусульман триває протягом останніх двох сторіч, формуючи громадські, політичні і культурні погляди в дусі західних цінностей.

Арабська мова — це найважливіша і невід’ємна частина Ісламу, оскільки це мова Корану і Сунни, а також шаріатських законів та іджтіхаду. Слабкість в знанні арабської мови веде до слабкості в розумінні Ісламу, а отож, до нездатності правильно його поширювати і роз’яснювати. Захід, усвідомлюючи це, працював і працює над тим, щоб усунути арабську мову із життя мусульман, замінивши її діалектами або іншими мовами. Для цього він використовує різні методи і стратегії, скеровані на одну ціль — віддалити мусульман від арабської мови і таким чином віддалити їх від Ісламу.

Під таким заголовком Муваффаком Бані аль-Марджою була написана книга «Відродження хворої людини або Ісламський Халіфат і султан Абдул-Хамід II».

«Масонство з плином часу і підсиленням своєї ворожнечі до Ісламу прийняло багато облич, кожне із яких відповідало часу і етапу розвитку, через які проходили масонські організації, як прихована сила, яка діє в тіні поколінням за покоління. Одним із таких облич масонства в його війні проти Ісламу стали релігійні течії і напрямки, штучно запроваджені в Іслам, які в періоди пригноблення і поневолення сприймались простими мусульманами як невід’ємна частина Ісламу». (1)

Таха Хусейн як прибічник орієнталізму

Слідом за Джамал ад-Діном аль-Афгані і Мухаммадом Абдо, яких наш колега Самір Зейн піддав критиці, виходячи із їх висловлювань і вчинків, ми переходимо до обговорення Таха Хусейна — декану факультету арабської літератури в Єгипті.

Очевидно, що невирішені кризи по усьому світу є джерелом багатства для західних держав, головним чином для Сполучених Штатів. Тому немає нічого дивного в тому, що то Захід надає безмежну підтримку єврейському утворенню, так само немає нічого дивного і в заяві президента США Джо Байдена, що «якщо б цього утворення не існувало, ми б його обов’язково створили».

По-перше, почнемо з уточнення поняття «окупація». В даний час «окупація» визначається як «тимчасовий контроль силами озброєних сил суверенної держави над іншою суверенною територією, яка виходить за межі її юрисдикції». Правила, права і обов’язки такого феномена як «окупація» регулюється і ґрунтуються на таких фундаментальних документах, як «Гаагські конвенції і декларації», «Женевські конвенції» і «Міжнародне право ведення військових конфліктів» («Закони війни»). Таким чином, окупація означає тимчасове утримання державою території іншої держави, якій вона об’явила війну. Окупуюча країна повинна забезпечити порядок на окупованій території і передати контроль народу, якщо окупація тимчасова. Якщо територія приєднується, така дія називається «анексією», а не окупацією. Саме так США окупували Ірак і припинили свою окупацію в 2011 році. Вторгнення недержавної структури, організації чи банди не відповідає юридичному поняттю «окупація». Тому, якщо загарбник не є державою з армією і його окупація не носить тимчасовий характер, вторгнення не має юридичного підґрунтя.

Сполучені Штати розглядали Другу світову війну як історичну можливість для досягнення світового лідерства.