Статті

З іменем Аллаха, Милостивого і Милосердного

Сьогоднішня ситуація у більшості мусульманських країн представляє собою перехід від епохи минулих авторитарних режимів до нинішніх, коли при владі знаходяться ті, хто піднімає ісламські гасла. Проте відмінність між минулими і нинішніми режимами часто зводиться лише до наявності чи відсутності бороди, що є зверхньою оцінкою.

В історії Ісламу було багато викликів, але одним із найбільш небезпечних є інтелектуальне протистояння західною культурою. У той час як політичні і економічні зміни можуть відбуватись стрімко і бути тимчасовими, зміни в свідомості і світогляді народів відбуваються повільно, але мають довгострокові наслідки. Цей прихований, але глибоко укорінюваний процес трансформації свідомості мусульман триває протягом останніх двох сторіч, формуючи громадські, політичні і культурні погляди в дусі західних цінностей.

Арабська мова — це найважливіша і невід’ємна частина Ісламу, оскільки це мова Корану і Сунни, а також шаріатських законів та іджтіхаду. Слабкість в знанні арабської мови веде до слабкості в розумінні Ісламу, а отож, до нездатності правильно його поширювати і роз’яснювати. Захід, усвідомлюючи це, працював і працює над тим, щоб усунути арабську мову із життя мусульман, замінивши її діалектами або іншими мовами. Для цього він використовує різні методи і стратегії, скеровані на одну ціль — віддалити мусульман від арабської мови і таким чином віддалити їх від Ісламу.

Під таким заголовком Муваффаком Бані аль-Марджою була написана книга «Відродження хворої людини або Ісламський Халіфат і султан Абдул-Хамід II».

«Масонство з плином часу і підсиленням своєї ворожнечі до Ісламу прийняло багато облич, кожне із яких відповідало часу і етапу розвитку, через які проходили масонські організації, як прихована сила, яка діє в тіні поколінням за покоління. Одним із таких облич масонства в його війні проти Ісламу стали релігійні течії і напрямки, штучно запроваджені в Іслам, які в періоди пригноблення і поневолення сприймались простими мусульманами як невід’ємна частина Ісламу». (1)

Таха Хусейн як прибічник орієнталізму

Слідом за Джамал ад-Діном аль-Афгані і Мухаммадом Абдо, яких наш колега Самір Зейн піддав критиці, виходячи із їх висловлювань і вчинків, ми переходимо до обговорення Таха Хусейна — декану факультету арабської літератури в Єгипті.

Після падіння тирана Башара Асада і звільнення столиці Дамаску слідом за повним звільнення Ідлібу, Алеппо, Хами і Хомсу, усі землі Шаму охопила радість. Такбіри лунали із мечетей, на площах, вулицях і біля в’язниць, де революціонери звільнили усіх ув’язнених — жінок і чоловіків. Багато хто думав, що це сон, а не реальність. Земля буквально дрижала під ногами муджахідів, революціонерів і народу, які раділи падінню режиму, який десятиріччями коїв вбивства, поширював порочність і усілякі злочини проти народу Сирії. Його жорстокість і звірства були скеровані проти усіх, хто виступав наперекір режиму і прагнув звільнитись від тиранії.

Наша безмежна радість щодо звільнення Алеппо, Хами, Дараа і якщо на то буде воля Аллаха, незабаром Хомсу і їх повернення до рук віруючих жителів, не повинна затьмарювати наше усвідомлення планів Америки. Ми молимо Аллаха розстроїти її зусилля, зусилля її союзників, агентів і прибічників, і дарувати благополучний ісход богобоязливим.