Статті

Людина реалізує свій шлях в земному житті, в яке вона була послана для випробування, згідно з тими принципами та ідеями, які вона приймає. Визначальним чинником її поведінки в будь-якій сфері життя є її ідеї. Згідно з цими уявленнями вона любить або ненавидить, робить чи не робить той чи інший вчинок. Одним словом, вона діє і будує своє життя згідно з цими ідеями.

«Молодь — це наше майбутнє. Вони — надія нашого завтрашнього дня. Саме вони приймуть стяг з рук старійшин і поширять правду серед людей, направлять наступні покоління і будуть подавати їм приклад». Напевно, ви багаторазово чули ці фрази, тому що усі суспільства, включаючи те, в якому ми живемо, мають однаковий погляд на молоде покоління. Але, на жаль, сьогодні неможливо знайти покоління, які відповідає наведеним критеріям. Якщо говорити про окремих людей, то число таких молодих людей настільки мале, що їх можна порахувати по пальцям.

Протягом усієї історії люди підкорялись різним системам вірувань та ідейним течіям. Віра — це вроджена потреба людини. Тому у кожної людини є певні переконання і думки. Переконання, які є у людини, починають формуватись під впливом інформації, яку вона набуває у ранньому віці, а саме, коли у неї починається процес мислення і міркування. Вона отримує певну інформацію від своєї родини, оточення і суспільства; на неї впливає те, що вона читає і чує, вона це обмірковує, і її переконання формуються в цьому напрямку. Людина, яка починає міркувати, хоче знайти в своїй вірі відповіді на питання: «Хто створив мене, світ і Всесвіт?», «Навіщо я живу?», «В чому сенс мого життя?», «Що буде зі мною після смерті?». Якщо інформація, яку вона набуває, заснована на Одкровенні (Вахй), виникає правильна віра в Аллаха і правильний погляд на життя.

Коли в Туреччині на порядку денному піднімається питання про Халіфат і починається його обговорення, певні письменники, академіки, політики і представники ЗМІ одразу ж починають атакувати ідею Халіфату. Вони намагаються принизити ідею Халіфату, зазначаючи, що це просто «порожнє гасло» чи «мрія». Вони починають критикувати, згадуючи деякі проблемні періоди в історії мусульман і висуваючи аргумент: «Ось що відбувалось при наявності Халіфату!». Що приховати величезний культурний і цивілізаційний внесок, який був зроблений протягом 13 сторіч по усьому світу, вони висувають на перший план деякі локальні події того часу. Проте ці люди, на жаль, не бачать жахів, нелюдяності, пригноблення і руйнувань, які трапились за останнє сторіччя під владою західної гегемонії.

Наважлива задача, яку невірний Захід ставить перед собою вже більше 200 років, — це не дати Ісламській Уммі знов набути колишньої сили і величі. Звичайно, ця ціль багатогранна. Одного лише скасування Халіфату, який був щитом мусульман, недосить. Для них важливо зробити так, щоб Халіфат не міг бути встановлений знов. Для цього безбожний Захід вдався до численних методів і засобів, щоб нав’язати будь-які необхідні умови, і зробив агентів/маріонеткових правителів в мусульманських країнах хранителями цих умов. Він опирається не тільки на лідерів, які знаходяться на верхівці і володіють владою. Навпаки, Захід розділив владу між бюрократами, військовими, службою безпеки, суддями і ЗМІ, які знаходяться на адміністративному рівні, і внушив це як необхідність сучасної епохи країнам, які направили політичний компас в сторону Заходу. Таким чином, хто б не прагнув до управління з демократичною системою, яку вони запроваджують, він повинен бути заклопотаний головоломкою «розділення влади¹» і відволікати цим громадську свідомість, а не нести повну відповідальність за закони, які втілюються в життя.

Всевишній Аллах сказав:

إِنَّمَا يَخۡشَى ٱللَّهَ مِنۡ عِبَادِهِ ٱلۡعُلَمَٰٓؤُاْۗ

«Бояться Аллаха серед Його рабів тільки володіючі знанням» (35:28).

Заклик Посланця Аллаха ﷺ після встановлення Ісламської Держави в Медині, привів до того, що люди поступово приймали Іслам за допомогою давату і джихада. Держава Халіфат в дуже короткий строк стала головуючою державою світу, і протягом 6 сторіч вона не знала поразок на полі джихаду, придушивши наддержави того часу — Персію і Візантію. Тільки після вторгнення монголів до Багдаду в 1258–1260 роках Умма залишилась без голови. Одразу ж після цього Умма знов повстала, відновила Халіфат, знов ставши головуючою державою світу, і протягом 1293 років Іслам запроваджувався через Халіфат.

Для тих, хто знає про високий рівень добробуту, миру і розвитку, який Халіфат забезпечує мусульманам зокрема, і людству — у цілому, своєю наявністю, і для тих, хто знає про хаос, кров, сльози і несправедливість, які виникають за його відсутністю, згадування про «скасування Халіфату» дійсно є пронизливим. Як величезний платан, який сторіччями укривав під своїм затишком мусульман і пригноблених, не може примусити серця страждати від його знищення? Так, ми спробуємо підбити підсумки цієї сумної події у межах обсягу статті, нагадавши, що руйнування цього щита, який захищає життя, майно, релігію, розум, потомство і усі цінності кожної людини, яка перебуває під його затишком, є джерелом скорботи для кожного свідомого мусульманина.