Статті

З миті переселення Пророка Мухаммада ﷺ із Мекки в Медину, де була встановлена перша Ісламська Держава, до скасування Османського Халіфату 3 березня 1924 року усі уряди даного періоду правили згідно з Ісламом. Приблизно протягом 13 сторіч в житті мусульман завжди існували правителі і державі, які управляли Ісламом. В період Аср ас-Саадат¹ і праведних халіфів ісламське управління було визнано усіма ісламськими вченими. Після періоду праведних халіфів ісламське управління продовжувалось в періоди Омейядів, Аббасидів, Сельджуків, Фатимідів і, нарешті, в період Османської держави.

Наш Пророк ﷺ сказав:

العُلَمَاءُ وَرَثَةُ الأنْبِيَاءِ

«Вчені є спадкоємцями пророків» (Абу Давуд, ат-Тірмізі).

Війна в Газі показала, що Ердоган, Абдулла II, емір ОАЕ підтримують продовольством і усім необхідним єврейське утворення, у той час як сіоністи вбивають мусульман в окупованій Палестині. Це відомий факт, і їх підтримка триває досі. Про це свідчать вороги Умми — американці, сіоністи, німці, англійці і французи; усі визнають те, що мусульманські правителі підтримують ворогів Ісламської Умми, яків вбивають і знищують її.

Ми зрозуміли цінність наших вчених, коли втратили їх. Ми так само зрозуміли цінність справедливих і праведних правителів, коли втратили їх. Але усе це обійшлось Уммі настільки дорого, що описати це неможливо. І ось сьогодні наші землі зруйновані, а мусульмани піддаються усілякому пригнобленню, і це відбувається через відсутність вчених, які говорять правду, не звертаючи уваги на засудження, і через відсутність правителів, які вважають своїх підданих довіреністю (аманатом) Аллаха і прагнуть до виконання тільки волі Аллаха.

Коли ми бачимо героїзм братів-муджахідів, ми відчуваємо гордість і велич. Вони прагнуть принести себе в жертву заради Аллаха на полях битв, на благословенній землі, любимою Аллахом, в джихаді на шляху Аллаха. Вони вдовольняються обіцянкою Посланця Аллаха ﷺ, який сказав:

З того дня, як був скасований Халіфат, Ісламська Умма доклала немало зусиль і принесла величезні жертви, щоб знов встати на ноги. Вона пожертвувала багатьма життями заради цієї мети і продовжує жертвувати не меншою кількістю людей. Зусилля, які почались в Тунісі з «Арабської весни» і дійшли до Сирії, були вогнем такого духу.

Тридцять років назад, 24 січня 1993 року, ми отримали звістку про вбивство турецького журналіста Угура Мумджу¹. На той час я був студентом, який готувався до вступу в університет, і, як звичайний обиватель, дивився на події з очки зору того, що повідомлялось в новинах. З того часу громадська думка була переконана, що за вбивством стоїть Іран. В крупних містах пройшли ходи, які засуджували вбивство Угура Мумджу. Серед гасел виділялись «Туреччина не стане Іраном!», «Туреччина світська, вона залишиться світською!». Іран сприймався як «шаріатська держава».

Протягом багатьох років Захід, який є головним хазяїном запеклої війни проти Ісламу і мусульман, з одного боку, невпинно атакує політичні ідеї і положення Ісламу, а з іншого — продовжує свої зусилля по інтеграції мусульман в світську і демократичну капіталістичну систему за допомогою проекту «поміркованого Ісламу».