Статті

В словнику: слово [كُفْر] «куфр» означає «покривати, приховувати». З цієї причини в арабській мові селянин, ніч і могила називаються «кяфір/приховуючий».

Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!

На жаль, перше значення, яке спадає на думку при згадуванні слова «розвиток», це «матеріальний (економічний, промисловий, технологічний і тому подібний) прогрес».

Насильство у відношенні жінок є одним із найбільш часто використовуваних аргументів в нападках на інститут родини. Кола, які часто озвучують цей аргумент, прагнуть зруйнувати зміцнену фортецю, за допомогою якої Іслам захищав жінку протягом сторіч.

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ قُوٓاْ أَنفُسَكُمۡ وَأَهۡلِيكُمۡ نَارٗا وَقُودُهَا ٱلنَّاسُ وَٱلۡحِجَارَةُ

«О, ті, які увірували! Оберігайте себе і свої родини від Вогню, розтопкою якого будуть люди і каміння» (66:6).

Всевишній Аллах в Своїй Великій Книзі говорить:

وَإِنَّ ٱلشَّيَٰطِينَ لَيُوحُونَ إِلَىٰٓ أَوۡلِيَآئِهِمۡ لِيُجَٰدِلُوكُمۡۖ

«Воістину, дияволи навіюють своїм помічникам сперечатись з вами» (6:121).

Вчинки і поведінка людини в мирському житті є наслідком її органічних і інстинктивних потреб, які витікають із її природи. Ці потреби починаються як вузько окреслені відносини між двома людьми; з часом сфера відносин розширюється, і відносини між двома людьми досягають процесу перетворення в державу, в якій організуються громадські відносини. В силу своєї природи людство прагне жити в безпеці всередині свого суспільства.

Для забезпечення порядку серед людей і створення мирного і безпечного оточення неминуче встановлення певних порядків за допомогою сили, з якою усі сторони рахуються, тому що світ, стабільність і порядок можливі тільки за наявністю такої сили, влади і держави. В іншому випадку в цьому суспільстві будуть панувати хаос і безлад, що приведе до порушенню втраті порядку і руйнуванню миру і спокою.

Ісламська Держава, яка є державою мусульман, забезпечувала своїм підданим життя в умовах миру і безпеки при встановленому нею на землі порядку протягом приблизно 13-ти сторіч, і протягом усього свого існування ця держава зберігала своє видатне і почесне місце на світовій арені. Після уходу Ісламської Держави із сфери життя мусульмани відчули серйозні відхилення в своїх поглядах на життя під впливом колоніальних невірних і сприйняли західні концепції до ступеня захоплення західною культурою.

Особливо в минулому сторіччі західні безбожники і «мусульмани» - манкурти,які віддали себе в руки Заходу, цілеспрямовано обговорювали і висували реформістські погляди на родину, релігію, шлюб і систему. Подаючи деякі неісламські ідеї по цим питанням так, нібито вони «виходять із Ісламу», вони намагались розбестити як сам Іслам, так і кристально чисте розуміння мусульманами Ісламу. У зв’язку з цим недивно, що ми стаємо свідками явищу, коли погляди людей, які захоплюються західною культурою в мусульманських країнах, навмисно популяризуються серед мусульман.

Після того, як Заід зрозумів, в чому полягає ідея, яка веде ісламські суспільства до розвитку, він вирішив зробити в цьому питанні прогалину, а потім заповнити її порочними ідеями і змінити самобутній і динамічний образ життя мусульман. Адже Захід усвідомив, що нещасні суспільства не можуть розвиватись, вони не можуть досягти ідей, які приведуть їх до розвитку. Вони навіть не можуть усвідомити, що є неповноцінними і низькими суспільствами. З цієї причини вони перетворили суспільства на мусульманських землях в нестабільні, неспокійні і нещасні суспільства і зруйнували їх мораль, мотивацію і рішучість іти до цілі.

Фактом є те, що ідеології прагнуть радикальним чином запровадити свою культуру і поняття, які виникають із їх систем, в суспільство, в якому вони запроваджуються. Ці ж проблеми, з якими ми стикаємось сьогодні, є відображенням прагнень порочних ідеологій, яким піддається Ісламська Умма.

Протягом сторіч мусульмани, які жили в рамках постанов Шаріату, вдавались до Ісламу у вирішенні своїх родинних проблем так само, як вони вирішували усі інші виникаючі перед ними проблеми, вдаючись до своєї акиди. Вони завжди пам’ятали, що виконання обов’язків, покладених на них Всевишнім Аллахом, є поклонінням. Насправді, вони вірили, що підкорятись повелінню нашого Господа — означає запобігати уникненню проблем:

وَلَهُنَّ مِثۡلُ ٱلَّذِي عَلَيۡهِنَّ بِٱلۡمَعۡرُوفِۚ وَلِلرِّجَالِ عَلَيۡهِنَّ دَرَجَةٞۗ وَٱللَّهُ عَزِيزٌ حَكِيمٌ

«Дружини мають такі ж права, як і обов’язки, і ставитись до них слід по-доброму, але чоловіки вище їх за положенням. Аллах — Могутній, Мудрий» (2:228).

У той час як інші народи, особливо Європа, жили найжалюгіднішим і низьким життям на землі в усіх змістах, особливо в тому, що стосується концепції родини, Іслам оточував своїм світлом і турботою кожну родину. Тоді яким же чином жалюгідні поняття середньовічної Європи про «жінку», «чоловіка» і «родину» раптом стали поняттями Ісламської Умми? Ми вважаємо, що треба серйозно задатись саме цим питанням!

С проголошенням тиранічної і хибної республіки поняття родини і цінність, яка надавалась родині в цих землях, були поступово поховані у пітьми невігластва. Звичайно, розкладання родини тягне за собою розкладання суспільства. В ітозі суспільство, замість того, щоб за повелінням нашого Господа звернутись до старійшинам родини, щоб ті призначили арбітра для примирення подружжя, між якими виникла суперечка, почало підкорятись суду таких нормативних регламентів, як «CEDAW» і «Стамбульська конвенція», які є джерелом порочності. Тому розлучення ростуть лавиноподібно, кількість шлюбів знижується, і люди стали неохоче створювати родини.

За даними «Інституту статистики Туреччини» (Тюркстат) за 2021 рік, дві із кожних шести подружніх пар розвелись.

Знов же, якщо подивитись на дані Тюркстат за 2020 рік, то кількість шлюбів склало 7786, а кількість розлучень — 2325 людей. Якщо проаналізувати статистику, то майже усі розлучення відбулись у західних провінціях Туреччини, які більше за усе схильні впливу західної культури.

Аналізуючи випадки зґвалтування, яким піддаються жінки усього світу і яким намагаються запобігти з допомогою десятків правових норм, але число яких продовжує зростати з кожним днем у світовому масштабі, ми стикаємось з тим, як жінки позбавлені безпеки в тих регіонах, де утвердилась капіталістична культура.

Занепад, який приховується за айсбергом, досягає такого масштабу, що розсуває межі уяви. Усі види порочних діянь проти людської природи, такі як одностатеві шлюби і феміністські рухи, які поширюються в західних суспільствах, предстають перед нами сьогодні як небезпека, яка загрожує мусульманським землям. Сьогодні багато статистичних даних розкривають і демонструють суть західного суспільства від феміністських рухів до подружньої зради, від гомосексуальних шлюбів до жорсткого обходження з дітьми, які суперечать людські природі. На жаль, західні невірні колонізатори, які обожествили свої сатанинські бажання і прагнення, набули успіху як в своїх власних суспільствах, так і в інших суспільствах на землі, у першу чергу — Ісламської Умми, за допомогою порочних ідеологій, які вони пропагують і нав’язують.

Родина, захищена фортеця Ісламської Умми, більше за усе постраждала від цього нападу, тому що релігія мусульман, яка є засобом приносити щастя в обох світах, втратила теплоту в їх серцях. Були отримані такі глибокі рани, що їх наслідки примусили молодих людей, плід родин, передивитись погляди відносно поняття «шлюб», яке буде визначати майбутнє цих молодих людей, і відчувати занепокоєння щодо свого майбутнього. Захід розробив для них планування кар’єри, якій молоді люди присвятять своє життя. Єдиним способом привести молодь до щастю було комфортне життя, а вищим ідеалом — матеріальне багатство. З цією метою їм внушили, що у них немає іншого вибору, окрім як просуватись уперед заради цієї цілі, наступаючи один на одного. Молоді люди, які перебувають у лещатах капіталізму, почали розглядати шлюб як «тягар» і розуміти щастя як «вдоволення своїх бажань незаконними по Шаріату засобами». Проте це не було щастям, про яке говориться в хадісі Посланця Аллаха ﷺ:

إذَا تَزَوَّجَ الْعَبْدُ فَقَدِ اسْتَكْمَلَ نِصْفَ الدِّينِ، فَلْيَتَّقِ اللَّهَ فيِ النِّصْفِ الْبَاقِي

«Коли раб (Аллаха) одружується, то (цим) він заповнює половину своєї релігії, так нехай же він убоїться Аллаха в решті половини» (ат-Табарані).

Хіба молодь зокрема, і усі мусульмани — в цілому, чиєю ціллю повинно бути отримання довольства Аллаха, не перетворили життя в цьому світі в страждання для себе?

Сини Ісламської Умми, які сторіччями визначали світову політику в усіх змістах цього виразу, виявились нездатні навіть розпізнати нав’язану їм порочність. Хіба не до страждань в обох світах привели нашу сьогоднішню молодь рукотворна система і партії цієї порочної системи?

Проте коли ми поглянемо на перше покоління віруючих і тих, хто йшов після них, глибина занепаду сучасної молоді стане більш зрозумілою. Вік провідних сподвижників, коли вони прийняли Іслам, коливався від 8 до 25 років.

Наступні за ними покоління так само здійснювали відкриття і починання, завдяки яким їх імена почали згадуватись вже в юному віці. Аль-Хорезмі, математичний геній, який зробив механічні розрахунки більш простими і корисними за допомогою методів, знайдених ним у віці 25 років. Аль-Біруні, молодий мусульманський вчений, який залишив світу важливі праці — від сучасної медицини до закону всесвітнього тяжіння. Абу Фірнас, який вигадав ідею перевозки людей по повітрю і побудував прототип аероплану. Ібн Хальдун, який в 20 років був призначений писарем султана Абу Ісхака, у віці 40 років написав «Мукаддіма», яка, беззаперечно, є однією із провідних праць у світі по громадсько-політичним і соціальним питанням.

Коли Харуну ар-Рашиду було усього 14 років, будучи командуючим армією в нападі на Візантію під час правління Халіфатом його батька, Харун просунувся углиб Константинополя і очолив епічний процес, який вимусив Візантію піти на переговори. Через два роки, завдяки своєму політичному генію, він був призначений правителем вілаятів Тунісу, Єгипту, Сирії і Азербайджану. У віці 20 років він став головою держави Аббасідського халіфату, який простягався від Середземномор’я до Індії.

Мухаммаду аль-Фатіху (Мехмеду II Завойовнику), який відкрив нову еру, був 21 рік, коли він вирвав Стамбул (Константинополь) із рук Візантії.

Думаємо, що цих декількох прикладів мусульманської молоді, яка була вихована Ісламом, досить.

З того самого дня скасування Халіфату, коли панування Ісламу припинилось і закон Ісламу був замінений на західний, молодь в усій ісламські географії охопили порочні ідеї, і сини Умми втратили критерії розвитку і щастя.

Коли до цих порочних ідей додались застарілі пристосування модернізму, то виникнення безвідповідальної, байдужої і популістської молоді не було дивним. Наприклад, щира молодь, на яку вони вплинули, використовуючи такі ісламські аргументи, як «справа», «служіння», «заклик», тепер стала або демократами, або корисливими егоїстами. Мрії, надії і щирі очікування молоді були вкрадені, і для них був залишений величезний світ брехні. Наснага сміливого і динамічного покоління була погашена розповідями про необхідність відповідати умовам, які вимагаються реальністю. Ментальні світи цих молодих людей так само були перевернуті з ніг на голову через зміну порядку денного. Їх примусили підкоритись реальній політиці і переконали, що мусульманська молодь, який судилося змінити світ, не може і кроку ступити без вступу до міжнародних інститутів і укладання союзів з крупними державами.

Їх цілі були перекручені, і їм говорили: «Якщо бажаєте влаштуватися в пристойне місце, треба вибирати між тим, щоб стати або членом партії, або якого-небудь джамаату». Ті, хто вступав в джамаати, потрапляли до в’язниць, а яка доля чекала на тих, хто ставав партійним, було не ясно. Потім їх залякували і з погрозами: «Якщо ви не встанете на чию-небудь сторону, вас знищать!», — насильно використовували їх молоду енергію в своїх інтересах.

В рамках критеріїв ЄС була сконструйована неідеологічна, необ’єктивна, поміркована молодь, яка далека від чітких чи відточених поглядів, яка може дивитись на питання «сіро», гуманістично, помірковано, нібито конструктивно і інтелектуально. Вони стали представляти велику кількість молодих людей, здатних трансформувати свої відносини між чоловіком і жінкою із символічних в ритуальні, навіть якщо вони одягнуті згідно з ісламськими правилами, але в рамках західного стиля життя.

І іще … Молодь, яка не може займатись самокритикою, не вміє ставити питання, яку хочуть бачити пасивним об’єктом, зараз перебуває на краю провалля. Вона далека від світу своєї мрії, тому бунтує і повстає не тільки проти своїх батьків, але й проти Господа. Хто врятує її з цього провалля?

Адже ті, хто повинен їх врятувати, самі пасивні і неефективні! Як це могло трапитись? Вони далекі від рецепту порятунку і безпорадні … Хто врятує молодих людей, які знаходять єдине рішення у вживанні алкоголю, які загрузають в болоті хараму з щоденними забаганками? Це демократія довела їх до такого стану, демократичні партії роблять їх матеріалом для виборів, а демократичні лідери випивають усю їх енергію порочними ідеями. Ті, хто боготворить цих лідерів, вже стали деїстами. Тим, хто розірвав свій договір з Аллахом, підписавши «Стамбульську конвенцію», нічого не залишається, як сидіти і дивитись на покоління, які вони розбестили

Так, руйнування, завдане західними невірними-колонізаторами та їх пособниками, які служать у якості слуг західним невірним, переносячи західну культуру на усю ісламську географію у цілому, і в Туреччину — зокрема, можна стисло резюмувати так.

Слід знати, що стан занепаду, в якому перебуває Ісламська Умма, є результатом видалення Ісламу і його приписів із сфери життя. Повернення Ісламської Умми в свою колишню золоту епоху і здатність тягнути за собою усі народи можливе тільки за умовою, що Умма буде триматись за Іслам і знов введе його приписи в сферу життя.

Коли Ісламська Умма знаходилась на Аравійському півострові, коли вона прийняла Іслам і відповіла ісламському заклику, її чисельність у перші дні складала декілька мільйонів. Тоді Умма утворила універсальну силу перед двома існуючими у той час військовими блоками. Вона подолала їх відразу і утвердила панування в їх країнах. Після цього вона поширила Іслам в більшій частині тодішнього світу. Як можливо, що ця Умма, яка несе єдину істинну ідеологію, не може сформувати більш сильний фронт в усіх змістах, аніж два колоніальних блока Європи і Америки сьогодні, коли її чисельність обчислюється мільярдами, а її землі, які мають кращі багатства і розташування, простягаються від Марокко до Індії, від Туреччини до Індонезії? Як ми можемо зрозуміти із хаосу і відчаю, які викликала Росія, припинивши подачу природного газу в Європу, ситуація обернеться проти колонізаторів, коли багатство, яке ми маємо, буде зібрано під дахом Халіфату.

З цієї причини кожен мусульманин повинен вести діяльність над встановленням великої Ісламської Держави, яка буде нести послання Ісламу усьому світу. Шлях до досягненню цієї великої держави полягає не в тому, щоб витрачати енергію на партії, нав’язані капіталістичними системами, а в тому, щоб розглядати ісламський заклик як питання життя і смерті, прийнявши його і давши початок ісламському образу життя в усіх мусульманських землях.

Ця велика ціль, до якої обов’язково повинні прагнути мусульмани, є єдиним виходом із занепаду і єдиним шляхом до досягненню блаженства. Мусульмани повинні іти по цьому шляху з упованням на Аллаха і не очікувати блаженства окрім Його довольства.

وَعَدَ ٱللَّهُ ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ مِنكُمۡ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ لَيَسۡتَخۡلِفَنَّهُمۡ فِي ٱلۡأَرۡضِ كَمَا ٱسۡتَخۡلَفَ ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِهِمۡ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمۡ دِينَهُمُ ٱلَّذِي ٱرۡتَضَىٰ لَهُمۡ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّنۢ بَعۡدِ خَوۡفِهِمۡ أَمۡنٗاۚ يَعۡبُدُونَنِي لَا يُشۡرِكُونَ بِي شَيۡ‍ٔٗاۚ وَمَن كَفَرَ بَعۡدَ ذَٰلِكَ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡفَٰسِقُونَ

«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).

Азізе Сегют
Köklü Değişim

Говорячи про ідеології, неможна не згадати Адама Сміта (1723–1790), батька капіталізму, і Карла Маркса (1818–1883), батька комунізму. Однією із основних робіт Адама Сміта, який висунув ідею свобідного ринку, є книга «Багатство народів», опублікована в 1776 році.