Статті

В історії ісламської думки термін «саляфія» використовувався у минулому і використовується у даний час, проте насправді немає певного мазхабу з такою назвою. Це, швидше, метод, підхід і розуміння, аніж конкретний мазхаб. Саляфія означає слідування, поряд з Кораном і Сунною, словам і вчинкам Сахабів, Табіїнів і Табі ат-табіїнів, і ствердження, що ми слідуємо їх мазхабу.

В цій статті ми розкажемо про те, як спільноти, суспільства, неурядові організації і особливо так звані «політичні» партії, які поставили собі на меті відновити Ісламську Державу, щоб відновити ісламський образ життя в усіх країнах, де живуть мусульмани, і в Туреччині — зокрема, відійшли від мети створення Ісламської Держави і з великим дрейфом пристосувались до демократичному устрою, який вони збирались змінити.

Незважаючи на то, що деякі люди сприймають, представляють Іслам і живуть ним як духовною, містичною релігією, в книгах він залишився як ідеологічна система, яка охоплює усі аспекти життя. Ми молимось, щоб Всевишній Аллах позбавив нас від цієї капіталістичної ідеології і дарував нам встановлення держави Халіфат і запровадження систем життя через цю державу. Адже наш народ пригноблений заради комфорту тих, хто знаходиться нагорі, а в найнижчому прошарку сьогоднішнього економічного порядку життя проходить в боротьбі за хліб, і люди стають матеріалом для жадібних монстрів.

Економічна політика кожної держави базується на основах тієї ідеології, якої вона дотримується. Через цю причину держава, яка не сповідує ніякої не ідеології, не може визначати ані економічну, ані політичну, ані правову, ані соціальну політику. Вона може бути лише рабом економічної політики тієї ідеологічної держави, яка має на неї вплив. Держава ж Халіфат в кожному питанні визначає політику на основі ісламської ідеології.

Фінансова криза не є новим явищем в капіталістичному світі. Навпаки, за останні сто років США і Європа пережили декілька рецесій і депресій. На відміну від усіх криз і потрясінь минулого, коли в 2008 році фондові і сировинні ринки досягли дна, капіталізм став сприйматись як тяжко хвора людина. Ця фінансова криза викликала серйозну заклопотаність станом капіталізму і існуючої фінансово-економічної системи. В кінці XIX сторіччя, коли капіталізм був здоровим і прославленим, Османська імперія сприймалась як хвора людина» світу. Сьогодні, після довгих сторіч успіху, капіталізм став «хворою людиною» світу, а Іслам — здоровим і славним.

Капіталізм, не здатний дати правильні визначення відносно людини, життя і економіки, є найбільшим чинником, який робить світ, в якому ми живемо, непридатним для життя. Ідеологія капіталізму не принесла світу нічого, окрім хаосу, колоніалізму і зубожіння. Існування жадібних людей, які ніколи не можуть насититись, компаній, які можуть коїти будь-які злодіяння в ім’я отримання більшого прибутку, і держав, які відкрито вбивають в ім’я колоніалізму, — усе це справа рук капіталізму. Адже що, крім крові і зубожіння, може дати людині ідеологія, яка стверджує, що «щоб жити, треба вбивати»?

У світі, де панує капіталізм, економічні проблеми, як і інші соціальні проблеми, стають очевидними проблемами сучасного людства. Люди скаржаться на відсутність засобів до існування і відчайдушно шукають альтернативні джерела заробітку через недостатність своїх прибутків. У той час як мільярди людей, страждаючих від наявної ситуації, стогнуть, з одного боку, купка «щасливої меншості», з іншого боку, на жаль, не упускає можливості насолодитись принадами життя. Поки ці люди, які не знають навіть реальної ціни на хліб, продаваємий в країні, далекі від суспільства, в якому вони живуть, і проводячи своє життя в гонитві за задоволеннями і самолюбуванням, стоять на одній стороні, давайте обернемо свій погляд на іншу сторону, яка несе на своїх плечах увесь тягар світу, і подивимось на лихий стан цієї нещасної більшості...

«Економічний розвиток», відомий також як «економіка розвитку», був дуже популярним напрямком досліджень з 1950-х по 1960-ті роки. Проте в силу економічної структури капіталізму, який живиться експлуатацією і кризами, він не зміг вийти за межі теоретичного знання в економічному житті. Цей напрямок не враховується в сучасній економічній політиці і поступово втрачає інтерес в наукових колах.