Статті

Турецька Республіка, заснована на рештках Османської держави Халіфат, була створена як сучасна і світська національна держава, щоб відійти від влади Халіфату, охоплюючого Ісламську Умму, і повернути її у бік Заходу, і вона зберігала цю характеристику протягом десятиріч. З приходом до влади «Партії Справедливості і Розвитку» (ПСР) ця незмінна лінія турецької зовнішньої політики була поступово ослаблена, і на основі політики «нульових проблем з сусідами»¹ був зроблений крок назустріч арабсько-ісламському світу і Африканському континенту.

«Що буде з молоддю?» або «Що буде з майбутнім цього суспільства?» — питання, які припускають глибоку стурбованість майбутнім. Усі шукають відповіді на ці питання, але шуканої відповіді знайти не вдається. Подібно тому, як Насреддін Ходжа шукав на площі те, що загубив у стозі сіна в хліву, тому що так було простіше, рішення шукають всередині джерела проблеми, тобто докладають зусиль по пошуку помилок всередині системи.

В своїй промові на церемонії відкриття університетського комплексу імені Ібн Хальдуна 19 жовтня 2020 року президент Ердоган заявив: «Західний світ черпав натхнення в наших коренях в багатьох областях — від медицини до соціології. Ми ж протягом двох сторіч намагаємось знайти свій шлях і напрям, повністю забувши або виключивши своє коріння і взявши за основі їх похідні. Інакше кажучи, ми переживаємо інтелектуальну/ідейну кризу!».

Почата в 1963 році авантюра Туреччини по вступу в Європейський Союз уперто триває, незважаючи на 60 років, які минули з того часу, і на те, що в відносинах з Європою не досягнуто ніяких результатів, окрім культурного отруєння, економічної експлуатації і політичної капітуляції.

Сьогодні неможна заперечувати, що глобалізація спричиняє сильний вплив на економіку, засоби масової інформації, техніку, технології і політику. На початку XX сторіччя у світі існувало усього декілька держав, але к кінцю XX/початку XXI сторіччя, особливо після Першої і Другої світових війн, їх число збільшилось до більше аніж сотні.

Чаклуни займають важливе місце в боротьбі правих і винних між Мусою (а.с.) і Фараоном. Враховуючи, що муджиза — це фактично виклик, неважко здогадатись, що Єгипет в той час був центром чаклунства, а найбільш майстерні маги, звичайно ж, знаходились під контролем Фараона.

В історії людства однією із емоцій, відкритої для зловживань, є почуття асабії, яке формується кровними узами. Це почуття — спостерігаємий раціональний факт. Воно починає існувати в життєвій сфері з почуття лідера, домінування, захисту родичів, солідарності і згуртованості. З розвитком цього зв’язку в історичному процесі розвивався/розширювався і обсяг даного поняття. По мірі розширення авторитарної структури людини це почуття намагається домінувати в її родині, племені, роді, нації, Батьківщині. Концептуально таке розуміння складає основу ідеї націоналізму.

Ми знаємо, що капіталізм — це одна із трьох ідеологій, які існують у світі; ми знаємо, що це одна із трьох ідеологій, яка пропонує погляд на життя, на те, що було до життя і після нього, і відповідає на питання, звідки я прийшов, куди я йду і навіщо я існую.