Статті

Масові народні революції, які почались в Тунісі навколо події, пов’язаної з подорожуючим торговцем Мухаммадом Буазізі, з метою повернути узурповану владу Ісламській Уммі, незабаром поширились і на Єгипет.

В результаті подій, які глибоко вразили суспільство, природно, виникають ідейні течії і згуртування. Адже інстинкт виживання примушує людей захищати і підтримувати суспільство, в якому вони живуть. Загроза виживання породжує і мобілізує ідеї.

В світовій історії немає подібної держави, яка, незважаючи на те, що була «переможною», виявилась повержена ворогами і розбита за столом переговорів. Ми маємо на увазі Лозаннський договір, підписаний 24 липня 1923 року, про який, швидше за усе, вам усім відомо.

З середини минулого сторіччя мусульманські суспільства почали усвідомлювати, що Іслам — це всеохоплюючий і всеосяжний політичний порядок, який регулює економічні, соціальні, політичні та інші відносини.

Ми знаходимось у місяці Мухаррам 1439 року по хіджрі. Місяць Мухаррам повинен був стати місяцем, в якому люди наближаються до Аллаху, збільшують число поклонінь, уникають харамів і запобігають утисканням.

Прагнення до громадських змін вказує на наявність занепокоєння через положення/ситуацію, в якому живе суспільство. Адже ніхто із тих, хто задоволений наявною ситуацією, не захоче змін.

Протягом декількох місяців громадська думка Туреччини було зайнята президентськими і парламентськими виборами. Цей процес був розтягнутий на багато років, створюючи очікування того, чи буде прийнято рішення про довгострокові вибори.

В міждержавній політиці міць і ефективність країни проявляється в наявності основоположної ідеї і найбільш ефективному використанні наявного потенціалу.