Статті

Протягом багатьох років Захід, який є головним хазяїном запеклої війни проти Ісламу і мусульман, з одного боку, невпинно атакує політичні ідеї і положення Ісламу, а з іншого — продовжує свої зусилля по інтеграції мусульман в світську і демократичну капіталістичну систему за допомогою проекту «поміркованого Ісламу».

В наші дні, коли правда і брехня переплітаються, а пітьма поширюється, найнеобхідніше для мусульман — це висвітлююче шлях світло і розрізняючий фуркан. Кожного разу, коли людина губиться у пітьмі, Всевишній Аллах посилає Свої книги і посланців у якості керівництва, світла і фуркану (розрізнення) для людей. Вони застерігали людей тим, що їм було ниспослано в Одкровенні, і висвітлювали їх шляхи. Після Пророка Мухаммада ﷺ ера нових Божественних книг і посланців закінчилась. Наш Господь захистив Свою останню Книгу (Коран) від спотворень і зробив її світлом, керівництвом і розрізненням аж до Судного дня.

Загальновідомо, що Турецька Республіка, створена як здійснений факт на базі османського спадку, сторіччями правлячого над континентами і світом, довгі роки не могла узаконити своє існування в очах народу в плані управління і суверенітету. Хоча диктатура і практика однопартійного періоду на довгі роки залишили мусульман практично бездиханними, розуміння того, що порядок повинен змінитись, завжди залишалось живим в їх очах.

Турецька Республіка, заснована на рештках Османської держави Халіфат, була створена як сучасна і світська національна держава, щоб відійти від влади Халіфату, охоплюючого Ісламську Умму, і повернути її у бік Заходу, і вона зберігала цю характеристику протягом десятиріч. З приходом до влади «Партії Справедливості і Розвитку» (ПСР) ця незмінна лінія турецької зовнішньої політики була поступово ослаблена, і на основі політики «нульових проблем з сусідами»¹ був зроблений крок назустріч арабсько-ісламському світу і Африканському континенту.

«Що буде з молоддю?» або «Що буде з майбутнім цього суспільства?» — питання, які припускають глибоку стурбованість майбутнім. Усі шукають відповіді на ці питання, але шуканої відповіді знайти не вдається. Подібно тому, як Насреддін Ходжа шукав на площі те, що загубив у стозі сіна в хліву, тому що так було простіше, рішення шукають всередині джерела проблеми, тобто докладають зусиль по пошуку помилок всередині системи.

В своїй промові на церемонії відкриття університетського комплексу імені Ібн Хальдуна 19 жовтня 2020 року президент Ердоган заявив: «Західний світ черпав натхнення в наших коренях в багатьох областях — від медицини до соціології. Ми ж протягом двох сторіч намагаємось знайти свій шлях і напрям, повністю забувши або виключивши своє коріння і взявши за основі їх похідні. Інакше кажучи, ми переживаємо інтелектуальну/ідейну кризу!».

Почата в 1963 році авантюра Туреччини по вступу в Європейський Союз уперто триває, незважаючи на 60 років, які минули з того часу, і на те, що в відносинах з Європою не досягнуто ніяких результатів, окрім культурного отруєння, економічної експлуатації і політичної капітуляції.

Сьогодні неможна заперечувати, що глобалізація спричиняє сильний вплив на економіку, засоби масової інформації, техніку, технології і політику. На початку XX сторіччя у світі існувало усього декілька держав, але к кінцю XX/початку XXI сторіччя, особливо після Першої і Другої світових війн, їх число збільшилось до більше аніж сотні.