Статті

Очевидно, що невирішені кризи по усьому світу є джерелом багатства для західних держав, головним чином для Сполучених Штатів. Тому немає нічого дивного в тому, що то Захід надає безмежну підтримку єврейському утворенню, так само немає нічого дивного і в заяві президента США Джо Байдена, що «якщо б цього утворення не існувало, ми б його обов’язково створили».

Медина, спочатку відома як Ясріб, була усього лише невеликим поселенням до того часу, поки туди не прибув Пророк ﷺ. Тут він заклав основи держави, побудованої на великій ідеї. Ця держава опиралось на міцну політичну ідеологію, а безпека забезпечувалась самими жителями, що дозволило їй вистояти з самого початку.

Мусульмани в Палестині і Лівані піддаються жорстоким масовим вбивствам з боку євреїв за підтримкою Америки і Заходу. Але у цей же час ми чуємо, як деякі мусульмани радіють тому, що відбувається у Лівані — вбивствам і руйнуванням. Дійшло до того, що вони влаштовують свята і роздають солодощі з приводу вбивств лідерів проіранської партії. Вони ігнорують той факт, що усі ці вбивства, руйнування і геноцид в Палестині і Лівані — це війна проти усієї Ісламської Умми, а не проти якоїсь групи, фракції чи партії. Ракета, яка падає на жителів Лівану, не розрізняє шиїтів і сунітів, ліванців і палестинців. Вона націлена на усю Умму, і євреїв не хвилює, яку партію вони винищують, адже для них усі мусульмани — вороги.

Очевидно, що Нетаньяху прагне втягнути Іран до відкритої війни, щоб розширити масштаби конфлікту і поставити адміністрацію Байдена в незручний стан, вимусивши її зайняти жорстку позицію на захист євреїв. Нетаньяху добивається конфронтації між США та Іраном, оскільки це продовжить конфлікт в Газі.

Абдуррахман ар-Рашид, один із авторів саудівської газети «Аш-Шарк аль-Аусат», відзначив труднощі, з якими стикається саудівський режим в процесі зміни внутрішньої і зовнішньої політики під керівництвом Мухаммада ібн Сальмана.

По-перше, почнемо з уточнення поняття «окупація». В даний час «окупація» визначається як «тимчасовий контроль силами озброєних сил суверенної держави над іншою суверенною територією, яка виходить за межі її юрисдикції». Правила, права і обов’язки такого феномена як «окупація» регулюється і ґрунтуються на таких фундаментальних документах, як «Гаагські конвенції і декларації», «Женевські конвенції» і «Міжнародне право ведення військових конфліктів» («Закони війни»). Таким чином, окупація означає тимчасове утримання державою території іншої держави, якій вона об’явила війну. Окупуюча країна повинна забезпечити порядок на окупованій території і передати контроль народу, якщо окупація тимчасова. Якщо територія приєднується, така дія називається «анексією», а не окупацією. Саме так США окупували Ірак і припинили свою окупацію в 2011 році. Вторгнення недержавної структури, організації чи банди не відповідає юридичному поняттю «окупація». Тому, якщо загарбник не є державою з армією і його окупація не носить тимчасовий характер, вторгнення не має юридичного підґрунтя.

Сполучені Штати розглядали Другу світову війну як історичну можливість для досягнення світового лідерства.

В ім’я Аллаха, мир і благословення Посланцю Аллаха, його родині і послідовникам.