Статті

Вступ

Ісламська Умма в минулому сторіччі пережила два вкрай серйозних потрясіння.

Серед мусульман ходить наступна приказка: «Учорашні муджахіди стали сьогоднішніми підрядчиками».

Всевишній сказав:

يَا أيُّهَا النَّبِيُّ حَسْبُكَ اللَّهُ وَمَنِ اتَّبَعَكَ مِنَ الْمُؤْمِنِينَ

«О, Пророк! Тобі і твоїм віруючим послідовникам досить Аллаха» (8:64).

Османська Держава вступила в період застою, починаючи з XVII сторіччя, а в XVIII сторіччі регресувала порівняно з Заходом в області військового озброєння, наукових і технічних досягнень.

Відсутність Ісламської держави широко відкриває двері перед поширенням порочності і усіма видами засуджуваного.

Хоча мислителі і дослідники і розглядають питання акиди та її відгалужень, тому що вона охоплює усі проблеми чоловіка, проте вони не усвідомили необхідність ув’язати акиду з повсякденними кризами чоловіка.

Життя Умми повне великих позицій, перед якими історія преклоняється з пошаною і повагою. Позиція Пророка ﷺ представляє собою кращий приклад для подражання. Його стійкість перед ватажками Мекки і непохитність в істині звелись до найвеличнішої позиції.

Слово «єдність» так часто повторюють багато людей, що воно стало актуальним для усіх ісламських рухів. В чому і де ця ісламська єдність необхідна, а де вона повернеться безсиллям і розчаруванням?