Газета «Ар-Рая»

Війна в Газі іще більше обнажила лицемірство турецького президента Ердогана і решти правителів в мусульманських країнах. Ми не раз викривали його полум’яні заяви, за якими не слідують реальні дії.

Позиція Великобританії по відношенню до європейської єдності була ворожою. Спочатку вона виступала проти нього, оскільки бачила в цьому загрозу для себе і своїх інтересів.

Село Мадждаль-Шамс є найбільшим із чотирьох окупованих з 1967 року сіл на Голанських висотах, а саме Мадждаль-Шамс, Бак'ата, Мас'ада і Айн-Кания. За даними перепису 2021 року чисельність населення села складає біля 12 000 людей, із яких 99% — друзи.

Біля двох тижнів назад під час візит до Ірану для участі в церемонії інаугурації нового президента Ірана Масуда Базшкіана сіоністами був вбитий голова політбюро руху ХАМАС Ісмаіл Ханія, після чого в регіоні почалась активна дипломатична і політична діяльність з боку усіх долучених сторін, як на міжнародному, так і на регіональному рівнях.

У той час, як адміністрація Байдена докладає зусиль для запобігання ескалації і недопущення регіональної війни на Близькому Сході, Нетаньяху використовує усі засоби для того, щоб дестабілізувати ситуацію скрізь, де тільки це можливо, прагнучи втягнути адміністрацію Байдена до своїх кровопролитних війн, де вона буде захищати перевагу єврейського утворення над рештою країн регіону, особливо над Іраном, якого євреї вважають серйозним регіональним конкурентом, не бачачи у цілому на Близькому Сході іншого суперника, окрім нього.

Якщо уважно проаналізувати рішення і дії іранського керівництва у відношенні війни в Газі, стає очевидно, що вони скеровані виключно на закріплення свого лідерства в регіоні у межах американських інтересів.

Армія Бангладеш була вимушена об’явити про відставку Шейхи Хасіни після масштабних протестів, які охопили основні міста країни. В результаті зіткнень, викликаних жорстокими репресіями прибічників Хасіни, загинуло багато людей.

Ті, хто спостерігають за тим, що відбувається в Судані, звернули увагу на зближення між суданським та іранським урядами після більше аніж семирічного політичного і дипломатичного розриву, який почався у червні 2016 року, після того, як скинутий президент Омар аль-Башир розірвав відносини з Іраном на тлі штурму саудівського посольства в Тегерані.