Газета «Ар-Рая»

У четвер, 9 січня 2025 року, Національне зібрання Лівану зібралось для обрання чотирнадцятого президента країни. Це відбулось через два роки після того, як 30 жовтня 2022 року Мішель Аун покинув президентський палац, і увесь цей час пост президента залишався вакантним.

Міністерство іноземних справ Йорданії і Палестинська адміністрація виразили обурення публікаціями на офіційних акаунтах єврейського утворення карт регіону, які охоплюють частини окупованих палестинських земель, а також території Йорданії, Лівану і Сирії, представляючи їх як «історичні землі Ізраїля». Обидві сторони також виразили протест проти закликів анексії Західного берегу і створення поселень в Газі.

Вже давно стало зрозумілим, що відновлення Халіфату неминуче приведе до скасування національних кордонів, які були нав’язані Ісламській Уммі. Також нам зрозуміло, що жити як єдина Умма під єдиним правителем — це обов’язок, який мусульмани втілили в період Першого Халіфату.

Киргизький уряд виніс на розгляд Жогорку Кенеша, парламенту Киргизстану, законопроект «Про свободу релігії і релігійних об’єднань» для підсилення контролю за релігійною активністю у країні. 26 грудня 2024 року парламент прийняв законопроект у другому і третьому читаннях. Після підписання головою держави законопроект, який складається із 40 статей, вступить в силу.

Імам грає ключову роль в житті мусульман, оскільки саме він править нами згідно до велінь Аллаха, об’єднує мусульманські землі під єдиною владою, усуваючи розбіжності.

Засоби масової дезінформації, які вводять в оману, продовжують грати свою роль, транслюючи дискусії між групами, які нібито відносяться до Ісламу, та іншими, іще більш ворожими до Ісламу, які не бачать нічого поганого в тому, щоб мусульмани приймали закони і системи, вигадані людьми, під приводом необхідності і переслідування інтересів у сучасних реаліях.

У неділю, 22 грудня 2024 року, на релігійній церемонії в Тегерані верховний лідер Ірану Алі Хаменеі замість вибачень за злочини свого ненависного сектантського режиму, які він коїв протягом 13 років проти сирійського народу, замість того, щоб звернутись за прощенням до рідних невинних жертв, чия кров була пролита руками його солдатів, і замість каяття в безчинствах, затриманнях, знущаннях, жорстокості, насильстві і варварстві, скоєних його військами, він з вражаючою нахабністю заявив: «Молоді Сирії вже нема чого втрачати, адже її життя в країні не є безпечним. Їй слід мужньо і рішуче протистояти тим, хто спровокував цей хаос, і тим, хто його реалізував».

В країнах мусульманського світу піднімаються «суверенні» прапори, особливо в дні так званої незалежності. Але чи замислювались мусульмани про те, що символізують ці прапори, звідки їх кольори і хто їх вигадав? Особливо враховуючи, що практично усі вони походять від одного прапора — першого арабського прапора, піднятого на початку XX сторіччя на знак так званого Арабського повстання, яке очолив шеріф Хусейн проти Османського Халіфату.