Західні держави на чолі з Америкою заявили про свою дружбу до сирійського народу та підтримали повстанців,озброюючи їх такою зброєю, яка не тільки не допомогла їм скинути режим, але й навіть захистити себе від його агресії.
І як могло бути інакше, адже хіба Америка стане по-справжньому підтримувати тих, хто виступив проти її?! У чому ж тоді причини цієї псевдопідтримки повстанців?
Насправді, причин декілька. І, можливо, найважливіша причина — знайти виправдання усуненню цих угрупувань після включення їх до списку «терористичних» у тому випадку, якщо вони вийдуть із підкорення Америці. На додаток до цього, з’явиться можливість покарати народ, який виступив проти її агента. Це — те, що ми бачимо сьогодні… Це — постійні нападки на громадянських осіб та масові вбивства, від яких не можуть врятуватись ані діти,ані старі, ані чоловіки, ані жінки. Ця різанина зачепила усіх без винятку, і відбувається вона на виду в усього світу. Саме до цього прагне тиран Шаму з самого початку революції, примушуючи людей взятися за зброю за допомогою арештів та систематичних вбивств. Асад зміг перенести революцію із політичної площини , в якій неможливо боротися з революціонерами, у військову, відкривши двері для Америки, щоб вона стримувала їх , а потім покінчила з ними, заявляючи про свою дружбу . Політика стримування та усім відомий результат цього стримування , яка здійснювалась Туреччиною, Саудівською Аравією та Катаром.
Америка змогла стримати керівників повстанських загонів, вбити та позбавити осель мільйони мусульман, які повстали проти її агента, та зруйнувати усю інфраструктуру повсталих регіонів, у тому числі лікарні, пекарні, школи та мечеті, не говорячи вже про житлові будинки. Після усього цього вона зобов’язала повстанські загони дотримуватись режиму припинення вогню та знизити напруженість, а також об’явила про припинення військової підтримки повстанцям, слідом за цим заговоривши про збереження Асада при владі. Америка поступово змінювала офіційну позицію по відношенню до Асаду.
Спочатку вона начала говорила, що «Башар Асад — на межі позбавлення своєї легітимності», «втратив легітимність», «для нього нема місця у майбутньому Сирії», «можливо, для нього знайдеться роль» і, нарешті, «збереження його при владі», як про це сказав колишній посол США у Сирії Роберт Форд. Він підкреслив, що американська адміністрація погодилась зі збереженням при владі Асада і буде працювати над розділенням посад між його режимом так званою «сирійською опозицією» будь то у перехідному уряді або в уряді національної єдності . Тут нема ніякої різниці,поки при владі залишається Асад та зберігаються його військові інститути та органи безпеки . Таке положення схоже на те,нібито люди повстали, щоб змістити міністерство сільського господарства та аграрної реформи або міністерство внутрішньої торгівлі та захисту прав споживачів!
І тепер Америка прагне допомогти Росії вийти на завершальну стадію завершення революції та підіграє багатою кількістю заяв після того, як зв’язала руки лідерам повстанців, заморозила усі фронти та розв’язала руки тирану Асаду, який, укладаючи перемир’я, закриває проблеми регіонів одну за іншою. У цей час лідери повстанців не здійснюють ніяких кроків, нібито це їх не стосується! Нібито вони перебувають вдалині від цих подій! Врешті решт, спецпосланець ООН у Сирії Стаффан де Містура закликав так звану «сирійську опозицію» зрозуміти, що вона не виграла війну , а потім сказав: «Настав момент істини». У той же час президент Туреччини Реджеп Таїіп Ердоган сказав, що зустріч в Астані, яка повинна відбутися у середині поточного місяця, є «завершальним етапом сирійських переговорів».
Тиран Шаму, а за ним — і невірний Захід частково зміг вирішити проблему на свою користь. І це не стало результатом їх військової сили або слабкості повстанців, навпаки, причиною тому послужили лідери угрупувань, які встали на шлях брудних політичних грошей, які, як ми сказали вище, зв’язали їх руки та розв’язали руки Асада. Проте, повстанські загони здатні повернути революцію у її належне русло. Для цього їй не вистачає тільки сміливих та щирих рішень: вони повинні розірвати усі зв’язки з так званими «Друзями Сирії» та повернути ініціативу у свої руки .
Потім повстанці повинні об’єднатись за чітким та конкретним політичним проектом та свідомим та щирим політичним керівництвом, а після — відкрити фронт проти тирану Шаму , щоб скинути його у своїй основній фортеці — Дамаску. Тоді народ Шаму встане в один ряд з щирими повстанцями , підтримуючи їх грошима, життями та усім необхідним. Народ Шаму вже заплатив високу ціну заради звільнення від тиранії та встановлення влади Ісламу. Він усе іще готовий жертвувати , проте для досягнення цієї мети повинні бути вжиті серйозні заходи. Що стосується того, що повстанські загони вв’язалися у внутрішні міжусобиці та забули основного ворога, то народ Шаму ніколи не буде мовчати про це і не погодиться з цим. Якими б не були обставини, він буде відкидати подібних лідерів.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Абдульваххаб
Голова інформаційного офісу Хізбут-Тахрір у Сирії
22 Зуль-хіджа 1438 р.х.
13.09.2017 р.
