Хвала Аллаху! Мир і благословення Посланцю Аллаха, його родині, сподвижникам та усім, хто надав йому допомогу!
Сказали Джахіз, Балхі (Кааби), Абу аль-Хасан аль-Хіят і Хасан аль-Басрі: «Імамат обов’язковий як з розумної точки зору, так і з шаріатської». Прибічники цього погляду наводять низку твердих доказів — розумних і шаріатських, — а такою пояснюють функціональну необхідність Імамату.
Шаріатським доказом є одностайність сподвижників:
Як сподвижники, так і табіїни одностайно виступають за необхідність Імамату, тому що сподвижники взялись за обрання Імама одразу після смерті Пророка ﷺ. Вони відклали його підготовку до поховання, зібрались під навісом Бану Саіда і після наради найвпливовіших сподвижників із числа мухаджирів і ансарів вирішили присягнути Абу Бакру ас-Сіддіку, провівши кияс на рішенні Пророка ﷺ залишити Абу Бакра імамом в намазі замість себе, поки Пророк ﷺ хворів. Мусульмани підтвердили цю присягу в мечеті Пророка ﷺ наступного дня, а це говорить про те, що усі вони одностайно виступали за необхідність обрання Імама, тобто халіфа.
Аль-Іджи в книзі «Аль-Мавакіф» с пояснювальними коментарями від аль-Джарджані сказав: «Мусульмани першого покоління категоричним (таватур) чином були одностайні в тому, що після смерті Пророка ﷺ вони не можуть зволікати з обранням Імама. Тому в своїй відомій хутбі після смерті Пророка ﷺ Абу Бакр сказав: «Мухаммад помер! Але неодмінно потрібен той, хто буде запроваджувати закони цієї релігії». Усі поквапились визнати його і поклали на нього найважливішу справу, а саме — поховання Посланця Аллаха ﷺ.
У подальшому люди вчиняли аналогічним чином аж до нашого часу. Вони завжди і в усі часи призначали Імама». Із слів вчених розуміється, що сподвижники одностайно заявляли про необхідність наявності у мусульман єдиного правителя. Їх одностайність вважається твердим аргументом на користь обов’язкової наявності Імама після смерті Пророка ﷺ в усі часи, тому що ніколи, у жодну епоху не піде на користь людям перебування в хаосі, без керівника, без голови, про що свідчить одностайність сподвижників, а також низка вказівок із Корану і Сунни.
Так Маварді сказав: «В Шаріаті говориться про надання владних повноважень тому, хто править згідно цій релігії. Сказав Аллах Всемогутній:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَطِيعُوا اللَّـهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ وَأُولِي الْأَمْرِ مِنكُمْ
«О, ті, які увірували! Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю і володарям впливу серед вас» (4:59).
Тому ми повинні підкорятись тим із нас, у кого в руках влада, а саме — Імамам, які нами правлять».
Також Хішам ібн Урва передає від Абу Саліха, від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
سَيَلِيكُمْ بَعْدِي وُلَاةٌ، فَيَلِيَكُمُ الْبَرُّ بِبِرِّهِ، وَالْفَاجِرُ بِفُجُورِهِ، فَاسْمَعُوا لَهُمْ وَأَطِيعُوا فِي كُلِّ مَا وَافَقَ الْحَقَّ، وَصَلَّوْا وَرَاءَهُمْ، فَإِنْ أَحْسَنُوا فَلَكُمْ وَلَهُمْ، وَإِنْ أَسَاءُوا فَلَكُمْ وَعَلَيْهِمْ
«Після мене ви зустрінете правителів. Ви зустрінете благочестивих, правлячих благочестиво, і розпусних, правлячих розпусно. Слухайтесь їх і підкоряйтесь їм в усьому, що відповідає істині. Робіть намаз за ними. Якщо вони вчинять правильно, то на благо вам і собі, а якщо неправильно, то на благо вам і у шкоду собі». Так само існує багато аятів, які наказують мусульманам правити по Шаріату, серед яких — слова Аллаха:
وَأَنِ احْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَن يَفْتِنُوكَ عَن بَعْضِ مَا أَنزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ
«Прав між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49),
وَشَاوِرْهُمْ فِي الْأَمْرِ ۖفَإِذَاعَزَمْتَفَتَوَكَّلْعَلَىاللَّهِ
«...і радься з ними про справи. Коли ж ти приймеш рішення, то уповай на Аллаха...» (3:159).
Пророк ﷺ володів політичним управлінням такого рівня, який може бути тільки у лідера держави. Так він вводив закони худуд, укладав зовнішньополітичні угоди, споряджав армії, призначав намісників, вирішував суперечки у судовому порядку між людьми в фінансових і кримінальних справах і т.д.
Розумний доказ про необхідність системи правління як захисту від хаосу:
Згуртовуватись в суспільство і засновувати поселення — природна справа для людей. Але будь-яке зібрання в суспільстві супроводжується конфліктами між людьми, конкуренцією і протиріччями з причини самолюбства, захисту своїх інтересів і бажання досягти якомога більшого. Суперечки, які виникають на цьому ґрунті, часто призводять до конфліктів, плутанини і, врешті решт, до хаосу,що загрожує знищенням величезних мас людей аж до зникнення людського виду, якщо не будуть вироблені правила поведінки між ними, їх права і обов’язки, які будуть захищатись на державному рівні. Ця система стане чинником стримування, але вона може функціонувати тільки при наявності влади і ніяк інакше.
Аль-Маварді сказав: «Деякі вчені вважають Імамат обов’язковим навіть з розумної точки зору, тому що будь-яка розумна людина схильна підкорятись лідеру, готовому захистити його від несправедливості,вирішувати конфлікти і суперечки. Якщо б не правителі, то людей поглинув би хаос і подвійне варварство».
Аль-Афух аль-Ауді — доісламський поет — говорив:
لا يصلح الناس فوضى لا سراة لهم *** ولا سراة إذا جهالهم سادوا
«Не буде у благо людям хаос, коли немає у них вождя,
І не буде їм опори, коли невігласи правлять».
Це означає, що заради життєвої необхідності і заради захисту прав людини вимагається наявність Імама чи влади.
Докази функціональної необхідності:
Коли чоловік виконує функції халіфа і захисника Ісламу — запроваджує фарди і зобов’язує людей слідувати приписам Ісламу, — то він неодмінно стикається з необхідністю мати у своїх руках владні повноваження, які дозволяють йому виконувати своїх функції повноцінним чином. Свої обов’язки він може виконувати, тільки маючи державу, однаково, чи стосується це ібадату,як, наприклад, проведення намазів у країні, проведення хаджу і умри, або гасел і зовнішніх проявів релігії, як, наприклад, азани, п’ятничні намази і свята, або громадських операцій, таких як різноманітні договори, джихад, наказ схвалюваного, заборона засуджуваного, утворення справедливого суспільств, співпраця на шляху добра, придушення зла і боротьба з пристрастями. Політична користь цієї влади так іне буде досягнута, поки вона позбавлена суверенної сили, для якої обов’язково необхідна держава.
Аль-Нафасі сказав: «Мусульмани повинні мати Імама, який би виконував над ними закони, встановлював худуд, заповнював їх недоліки, споряджав їх армії, збирав з них садака, подавляв заколотників,крадіїв і розбійників на дорогах, проводив п’ятничний намаз і свята, вирішував би конфлікти, що виникають серед людей, приймав свідчення про протиправні дії, видавав би заміж і одружував молодих, у яких немає опікунів, розділяв би трофеї і вів інші справи, які вимагають наявності правителя».
Аль-Іджи у книзі «Аль-Мавакіф» пише: «Встановлення Імама запобігає припускаєму шкоду, а усунення цієї шкоди є обов’язковим по Шаріату. Ми маємо знання, які доходять майже до ступеня акиди про те, що Законодавець постановив закони, пов’язані з взаємовідносинами, з укладанням шлюбу, джихадом, худудом, відплатою рівним, проведенням святкових заходів і зібрань, з метою турботи про створіння як у цьому світі, так і в Наступному. Ця мета не буде досягнута без Імама, який призначається згідно Шаріату і до якого люди звертаються за допомогою».
Задача держави згідно Ісламу полягає в тому, щоб опікати справи цієї релігії і цього світу, добитися щастя для усього людства у цьому світі і Наступному, для чого неможна зволікати з його встановленням.
Обов’язкове існування держави з обов’язковим закликом до Ісламу і сама релігія Іслам не повинні бути відокремлені від понять людини з тієї миті, як була встановлена Перша Ісламська Держава в Медині.
Шановні вчені! Які іще вам потрібні докази для того, щоб підтримати єдину ісламську партію «Хізб ут-Тахрір», яка діє для повернення влади в руки мусульман, для встановлення Халіфату в сучасних ісламських землях? Чому ви не приєднаєтесь до неї і не понесете її звернення до усієї Умми і не підтвердите тим самим, що ми — єдина Умма, обов’язком якої є об’єднання під стягом Праведного Халіфату?
Корисно буде нагадати вам про велику нагороду, яка буде дана пізнім поколінням, діючим над встановленням Ісламу. Ця нагорода буде перевищувати нагороду п’ятдесяти благородних сподвижників. Вивів Тірмізі від Абу Саляби, що Пророк ﷺ сказав:
إِنَّ مِنْ وَرَائِكُمْ أَيَّاماً، الصَّبْرُ فِيهِنَّ مِثْلُ الْقَبْضِ عَلَى الْجَمْرِ، لِلْعَامِلِ فِيهِنَّ مِثْلُ أَجْرِ خَمْسِينَ رَجُلاً يَعْمَلُونَ مِثْلَ عَمَلِكُمْ، قَالَ عَبْدُ اللَّهِ بْنُ الْمُبَارَكِ وَزَادَنِي غَيْرُ عُتْبَةَ: قِيلَ يَا رَسُولَ اللَّهِ أَجْرُ خَمْسِينَ مِنَّا أَوْ مِنْهُمْ؟! قَالَ: بَلْ أَجْرُ خَمْسِينَ مِنْكُمْ
«Після вас прийдуть дні, коли терплячий буде подібний людині, яка тримає у руці розпечене вугілля. Хто буде діяти у цей час — отримає нагороду п’ятдесяти чоловіків, які виконують дії, подібні вашим». Абдуллах ібн Мубарак сказав: «Утба мені також додав: «Пророка спитали: «Нагороду п’ятдесяти із нашого числа чи із їх?!». Він відповів: «Нагороду п’ятдесяти із вас».
Ми живемо у ці дні, про які сказав Посланець Аллаха ﷺ. Продивіться, яке благо для вас відкрито від Всевишнього! Аллах — з вами, і Він ніколи не зробить марними ваші труди!
На завершення ми говоримо вам наступне: ваші спільні дії з Хізб ут-Тахрір нададуть вам великого імпульсу і, звичайно ж сильно збільшать інтенсивність його діяльності по встановленню Халіфату. Але ми хочемо нагадати вам, що перемогу дарує лише Аллах і ніхто більше. Хто буде діяти у цьому напрямку — отримає допомогу і переможе,, а хто відмовиться — понесе гріх. Досить вже сотні засушливих років, які мусульмани прожили без Халіфату, гніваючи Аллаха кожного дня і кожної ночі! Прийшов час встановити цю державу, щоб подальші роки ми жили в довольстві Аллаха і в послуху Йому!
Газета «Ар-Рая»
Іссам Аміра (Абу Абдуллах) — Єрусалим
12 Раджаба 1442 р.х.
24.02.2021 р.
