Турецький режим і торгівля кров’ю людей

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Сьогодні в усьому світі мірило політичний дій засноване на балансі інтересів і матеріальної вигоди. Це мірило несе в собі набір правил,які розчинили перед собою усі людські, моральні і навіть духовні цінності.

Головна риса цього мирила полягає в тому, що інтерес не є постійним і змінюється в залежності від обставин і різних чинників. Учорашні друзі можуть виявитись сьогодні ворогами, а усе — через зміну інтересів, і навпаки. Сьогоднішній партнер у світі політики може перетворитись в товар для продажу на ринку работоргівлі. Отож, відносини, засновані на інтересі, є тимчасовими, і вони закінчуються з завершенням інтересу. А інтерес, який є мірою політичних дій, стає предметом торгу заради отримання великої вигоди. Тому доленосні проблеми народу стають товаром на ринку інтересів. Революція Шаму — кращий тому приклад.

Сьогодні в політиках цінуються дві якості: здатність маніпулювати і ухилятись, робити заборонене дозволеним і дозволене забороненим, здатність перетворюватись, змінювати маску, ухилятись від своїх обов’язків, готовність змінювати вектор і напрям руху настілки, наскільки вони у змозі це зробити. Саме так «політики» досягають свої інтересів. Так головним правилом сучасного політика стало те, що мета виправдовує засоби, а засоби ці можуть бути досить різноманітними: переслідування, хитрість, обман, брехня, викривлення фактів. Для прикриття усього цього наймаються цілі армії піарщиків, які перекладають відповідальність на інших і виправдовують свого роботодавця, який торгує кров’ю людей.

Розглянемо наше судження на прикладі турецького режиму і його кроків у відношенні сирійської революції. Турецький режим — головний торговець кров’ю сирійського народу, і до нього підходять усі вищенаведені описи. Він набув успіху в торгівлі сирійською революцією на міжнародному рівні, на турецькому внутрішньому рівні і навіть на рівні надій, болю і мрій народу Шама. Турецький режим зміг обдурити сирійський народ своїми резонансними заявами на початку революції, наприклад, називаючи Алеппо «червоною лінією» чи заявляючи, що не допустить «другої Хами». Він зміг переконати революціонерів в тому, що є стратегічним союзником революції, вірним другом і єдиним гарантом перемоги (або хоча б запобіжником). Таким чином, він зміг прив’язати до себе керівництва повстанських загонів і взяти під свій контроль їх рішення.

Далі дії турецького режиму привели до тому, що революціонери відступили від обширних територій, які були звільнені величезними зусиллями і жертвами. Він також зміг завести їх в лабіринт довгострокових міжнародних переговорів, які не принесли їм ніякої користі, а лише виграли час для тирана Асада. Потім турецький режим завів революціонерів у пастку перемир’я, внаслідок чого усі антиасадівські сили вимушені були переміститись на північ країни. Окрім того, він перетворив багатьох із них в своїх найманців, які воюють в Азербайджані і Лівії за американські інтереси і захищають «турецьку національну безпеку» уздовж сирійсько-турецького кордону. Подібними діями турецький режим виснажив величезну енергію, яка повинна була бути витрачена на скинення сирійського режиму і встановлення влади Ісламу. Багато хто усвідомив усе це, але дуже пізно. Міжнародна спільнота давно бажає поразки сирійської революції, а турецький режим робить для того усе можливе. Звичайно ж, в обмін на це він очікує деяких вигід для себе, в тому числі захист «національної безпеки» і продовження життя діючої влади.

Поглянемо на останню позицію турецького режиму по сирійській революції. Міністр іноземних справ Мевлют Чавушоглу закликав так звану «сирійську опозицію» до угоди з Асадом. Деякі можуть подумати, що це розворот на 180 градусів і серйозний зсув в політиці Туреччини. Але це лише зверхній погляд, який свідчить про незнання основ міжнародної політики, а також про незнання її методу, способів, інструментів, стандартів і засобів. Політика турецького режиму не змінювалась з самого початку революції в Сирії. На це вказують усі його кроки. «Червону лінію Алеппо» вже переступили багато разів. Участь «другої Хами» спіткала багато міст Сирії. Тиран Шаму повернув під свій контроль багато звільнених територій, а Ердоган хоче зустрітись з ним з того часу, як він устояв в Дамаску. Тепер турецький режим хоче завершити свою місію, повністю покінчивши з сирійською революцією, і отримати свою плату.

І останнє: доручати вести наші справи тим, хто не із нас, — це політичне самогубство. Так ми станемо товаром в руках того, хто вирушає на міжнародний ринок рабів. Як наслідок, ми ніколи не виберемось із рабства, а в кращому випадку лише зможемо добитись деяких змінень щодо умов рабства після переходу до новому рабовласнику.

На шляху до звільненню від рабства ми повинні багато і старанно працювати, щоб у першу чергу відновити свою волю до прийняттю рішення. Раб не володіє своїми рішеннями і не має незалежної волі. Але наша революція — це не революція рабів. Той, хто не володіє своєю волею, не може зробити і одного правильного року, якими б ідеями і рішеннями він не володів. Поки він незадоволений, ніякі його думки не можуть бути реалізовані через відсутність у нього самовизначення і незалежної волі. Величезний запас зброї, який накопичився на складах і контрольований об’єднанням угрупувань, нічим не допоможе, поки не буде прийнято рішення про його застосування. Це зброя так і буде лежати на складах, покриваючись іржею, а потім і зовсім буде здана режиму Асада. Муджахід, який веде свою війну тільки в певних для нього кордонах, стане легкою здобиччю для сил Асада. Він так і не зможе відкрити хоча б один фронт, оскільки для цього потрібна сила волі і незалежність рішень. Це стосується будь-якої складової революції.

Рішення, як військове, так і політичне, приймається керівництвом, яке і володіє необхідними повноваженнями. Саме керівництво перетворює будь-яку теорію в практику. Тому необхідно вибрати вірне свідоме політичне керівництво, а лише потім іти за ним до свободи. Керівництво для руху має таке ж значення, як розум для організму людини. Воно вказує шлях і має карту руху, тобто політичний проект, який не дасть зійти зі шляху і не дозволить рухатись імпровізовано і необдумано. А колі народні і військові сили об’єднаються за єдиним політичним керівництвом, тоді прийде перемога. Тільки так сирійці позбавляться від тирана і набудуть свободи, нарешті отримавши результат своїх зусиль і жертв. Таким є шлях звільнення від колонізатора, після чого прийде час застосування ісламської системи. Аллах говорить:

مَنۡ عَمِلَ صَٰلِحٗا مِّن ذَكَرٍ أَوۡ أُنثَىٰ وَهُوَ مُؤۡمِنٞ فَلَنُحۡيِيَنَّهُۥ حَيَوٰةٗ طَيِّبَةٗۖ وَلَنَجۡزِيَنَّهُمۡ أَجۡرَهُم بِأَحۡسَنِ مَا كَانُواْ يَعۡمَلُونَ

«Віруючих чоловіків і жінок, які вчиняли праведно, Ми неодмінно обдаруємо чудовим життям і винагородимо за найкраще із того, що вони робили» (16:97).

 

Газета «Ар-Рая»
Ахмад Абдульваххаб
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Сирії
18 Сафара 1444 р.х.
14.09.2022 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая