Газета «Ар-Рая»

Президент США Джо Байден зробив різку заяву, опубліковану Білим домом 17 вересня 2024 року. В ній він детально описав страждання суданського народу протягом 17 місяців, назвавши цей конфлікт «безглуздою війною, яка викликала одну із найбільш важких гуманітарних криз у світі».

Рішення сподвижника Аль-Барра ібн Маліка, прийняте в битві при Ямамі, яке полягало в тому, щоб кинутись у гущавину ворогів, перекинувши себе через стіну, де приховався лжепророк Мусайліма і його прибічники-віровідступники, було непростим кроком, на який наважились би небагато хто.

На політичній арені нечасто зустрінеш лідера з такою кількістю суперечливих позицій, як у Ердогана. Він починав з того, що говорив, що не допустить нової Хами, називав сирійців своїми братами, а Башара Асада — вбивцею і диктатором, з яким ніколи не буде зустрічатись.

Мислення багатьох проповідників, студентів і вчених усе іще знаходиться у межах кордонів, окреслених в угоді Сайкса-Піко. Коли вони вивчають реальність чи шаріатські докази, їх погляди часто обумовлені цими штучно створеними кордонами, нав’язаними мусульманським країнам.

У заяві представника Міністерства іноземних справ Китаю, зробленої 21 серпня 2024 року, говориться: «В останні роки Америка постійно мусує питання про китайську ядерну загрозу, використовуючи це як привід для уникання своїх зобов’язань по ядерному роззброєнню. Хоча саме США залишаються найбільшим джерелом ядерної загрози у світі».

Американська мрія і стратегічний план, вироблені США з часів ірансько-іракської війни, націлені на повне витіснення британського впливу із Іраку і встановлення контролю над його нафтою і виходом до моря.

З 1979 року, коли до влади в Ірані прийшов Хомейні, Іран прагне до розширення свого впливу в регіоні, що відповідає американським інтересам, оскільки Іран рухається в межах американської політики.

Безглузда війна, яка спалахнула в Судані, ясно показала, що у міжнародних гравців та їх регіональних ставлеників великі амбіції по відношенню до цієї країни. Усі прагнуть до домінуванню і розширенню впливу держави, якій служать. З самого початку зарубіжні країни евакуювали своїх громадян, залишивши народ Судану віч-на-віч з жахами цієї брудної війни. Руйнування і хаос відбувались на очах цих країн, які, у свою чергу, забезпечували обидві сторони конфлікту зброєю і військовим обладнанням через країни, які прислужують Америці і Британії.